Розділ 3. Вівчарство

3.1. Значення вівчарства як галузі тваринництва

Вишукана краса і гігієнічна бездоганність виробів з вовни, каракулю, хутра і шкіри овець, неперевершені смакові, ароматичні і дієтичні якості відмінної баранини і сиру з овечого молока, естетична гармонійність поведінки, зовнішніх форм і розміру тварин, широка різноманітність продуктивних можливостей і адаптивних здатностей овець зробили вівчарство невід'ємною частиною світового матеріального виробництва. В усьому світі спостерігається поступове зростання чисельності овець (близько 1,2 млрд. гол.), виробництво немитої (3,04 млн. т) і чистої (1,85 млн. т) вовни, баранини (9,8 млн. т), молока (10,1 млн. т), каракулю (10 млн. шкурок). Майже всі країни світу мають овець, але не скрізь добре розвинено вівчарство. За чисельністю поголів'я і загальними виробничими показниками першість посідають Австралія, Нова Зеландія, Англія, Росія, Аргентина. Україна має відмінну племінну (породну) базу всіх виробничих напрямків світового вівчарства. Це батьківщина історичної традиції культури вівчарства Східної Європи. Але нині ця галузь в Україні на межі загибелі. Поголів'я овець скоротилося з 9 до 1 млн. Внаслідок розвалу економіки держави в цілому майже не працюють підприємства з переробки вовни. Ціни на сировину низькі, попит на вовну та вироби з неї задовольняють за демпінговими цінами імпорту. Це не шлях до майбутнього. Навіть у багатьох економічно розвинених країнах (Англії, Італії, Франції, Іспанії) в останні роки поголів'я овець зросло на 14-318 %. В Україні теж має бути високорозвинене вівчарство сучасного світового рівня. Вівчарство як галузь тваринництва і система знань про виробництво продукції овець має три структурних компоненти: продукцію, селекцію і технологію.

3.2. Породи овець

Асканійська порода

Прекос

Прекос - у перекладі з французької означає скоростиглий. Породу створено в кінці XIX- на початку XX століття шляхом селекційного використання овець, одержаних від схрещування мериносів типу рамбульє та англійських напівтонкорунних м'ясних лейстерських у Франції (мерино-прекос) і мериносів, борделлейс-терських та мерино-прекосів у Німеччині (остаточно назвали мери-но-фляйш або прекос). У 1983-1995 рр. створено харківський і закарпатський внутрішньопородні типи прекосів (для ввідного схрещування використані австралійські мериноси, полварси і австралійські коріделі). Області районованого розведення - Харківська, Вінницька, Черкаська, Чернігівська, Сумська, Хмельницька, Полтавська, Тернопільська, Житомирська, Закарпатська, Волинська, Київська, Рівненська, Івано-Франківська. Прекоси становлять близько 25 % загальної кількості овець в Україні. Настриги чистої вовни по заводських стадах становлять 2,5-2,6 кг. Жива маса баранів-плідників досягає 120-130 кг, вівцематок - 60-70 кг. Настриг немитої вовни відповідно 10-12 і 5- 5,5 кг, вихід чистого волокна - 50-55 і 40-52 %, настриг чистої вовни - 6-8 і 2,5-2,8 кг, довжина штапелю - 9-10 і 8-9 см. Барани і матки - комолі. Жива маса ягнят при відлученні від маток в 4-міс. - 30-32 кг, молодняк у річному віці досягає 75-80 % живої маси дорослих тварин.

Тільки у напівтонкорунних овець вовна складається з самого перехідного або перехідного волосу і пуху, вирівняних за тониною. Існують довгововнові і короткововнові породи. Тонина вовни коливається від 25,1 до 40 мкм (58, 56, 50, 48, 46 і 44 якості). Руно штапельної будови і косичної (якщо вовна дуже довга і рідка). Штапель не дуже щільний, оскільки порівняно з тонкорунними вівцями тут вовна рідша і менш жироггітна. Велика і середня добре виражена звивистість, люстровий у довгововнових чи нормальний блиск вовни. Напівтонкорунні вівці безскладчасті, з гіршою порівняно з тонкорунними тваринами оброслістю ніг, голови і черева. За настригом немитої і чистої вовни поступаються тільки тонкорунним. Напівтонкорунні вівці - великі, з видатною скоростиглістю, багатоплідністю і молочністю. Серед домашніх овець вони найкраще поєднують високий розвиток м'ясної і вовнової продуктивності. У світі налічується 218 напівтонкорунних порід овець, у т. ч. в Україні - 5 (найбільш поширена лише одна порода). Основних виробничих напрямків напівтонкорунного вівчарства три - вовново-м'ясний (цигайська порода, аргентинський ромні-марш, грузинська жирнохвоста та інші), м'ясо-вовновий довгововновий (новозеландський корідель, Лінкольн, ромні-марш, асканійські кросбреди, північнокавказька та інші), м'ясо-вовновий короткововновий (гемпшир, шропшир, суфольк, латвійські темноголові, німецькі чорноголові та інші).

Цигайська порода

Асканійські кросбреди

Асканійські кросбреди - український тип м'ясо-вовнових овець асканійської селекції. Створено відтворним схрещуванням асканійських тонкорунних і цигайських вівцематок з баранами англійської породи Лінкольн. Поголів'я становить 1 % загальної кількості овець в Україні. Настриг чистої вовни у межах 3,5-4,5 кг. Жива маса баранів-плідників досягає 120-130 кг, вівцематок - 6575 кг; настриг чистої вовни становить відповідно 8-11 і 4-6 кг, довжина вовни - 18-20 і 14-16 см, вихід чистого волокна 60-70 %. Барани і матки - комолі. Середньодобові прирости ягнят - 200-250 г, молодняка, який у річному віці досягає 85-90 % живої ваги дорослих овець, - 120-150 г.

Продуктивні особливості: неоднорідна наггівгруба вовна, що складається переважно з пуху (50-75 %), перехідного волосу (2025 %) і невеликої кількості ості - (5-25 %), без сухого і мертвого волосу. Руно має косичну будову. Довжина пуху - 8-15 см, а перехідного волосу і ості 14-25 см. Напівгрубововні вівці за незначним винятком, належать до курдючних і жиронохвостих. Жива маса баранів-плідників від 75-90 до 120-130 кг, вівцематок - від 5060 до 70-80 кг, настриг немитої вовни відповідно 3,5-5,0 і 2-3 кг, а вихід чистого волокна - 65-70 %. У світі налічується 12 напівгру-бововних порід овець (сараджинська, таджицька, кивирджик, алай-ська, балбас, хоросанська, вірменська і т. ін.). В Україні немає таких порід, але в Карпатах поширені вівці з наггівгрубою вовною, які одержані схрещуванням місцевих грубововних маток з баранами цигайської породи. Вага баранів - 45-50 кг, маток - 35-40 кг, настриги немитої вовни відповідно 3-3,5 і 1,5-2,5 кг, довжина косиці 17-21 см, пуху - 9-12 см. Руно без мертвого і сухого волосу. Це невеликі вівці з відмінною килимовою вовною світового рівня.

Продуктивні особливості грубововнових овець: неоднорідна груба вовна з помірним вмістом пуху (30-50 %), перехідного волосу (2-30 %), значною кількістю ості (25-65 %) та сухого і мертвого волосу (5-20 %). Руно косичної будови, косиці дещо хвилясті й довгі (18-25 см та більше) чи майже прямі і короткі (6-15 см). Найменша густота вовни, найбільша невирівняність вовнового покриву овець у косиці і по руну за тониною, довжиною і густотою вовни. Найгірша оброслість тулуба тварин рунною вовною, найменший вміст жиру у вовні, найвищий вихід чистого волокна, найменші настриги немитої і чистої вовни. Жива маса баранів-плідників від 4045 до 120-130 кг і більше, вівцематок - від 30-35 до 75-90 кг і більше, настриг немитої вовни знаходиться відповідно в межах 1,53,5 і 1-2,5 кг. Вихід чистого волокна складає 60-80 %. Мають найвищу різноманітність за кольором вовни (усі кольори), морфологічними особливостями хвоста (усі типи), за показниками скоростиглості молодняка, якістю баранини, багатоплідністю і молочністю маток. Ці вівці відзначаються найвищими адаптивними здатностями, тому їх розводять переважно за екстремальних кліматичних умов гірських зон, посушливих степів, напівпустель і пустель. У світі налічується 260 грубововних город овець, у т. ч. в Україні - 3. Виробничі напрямки грубововного вівчарства - смушковий (каракульська порода, сокільська), шубний (романівська, півні-чно-худохвості), м'ясо-сальний (гісарська порода, едільбаєвська, джайдара і т. ін.), м'ясо-вовново-молочний (українська гірськокар-патська, тушинська, лезгінська, карачаєвська, карабахська і т. ін.), молочний (фрізлендська, колбред, кембріджська, тексел та інші).

Каракульська порода

Сокільська порода

Українська гірськокарпатська порода