Розділ 1. СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

Політика в сфері технічного регулювання віддзеркалена також у визначених правових нормах щодо якості продукції, які містяться в нормативних актах з широкого кола питань. До прикладу, Закони України: "Про охорону навколишнього природного середовища" від 26.06.91 р.

№ 1264-ХІІ; "Про захист прав споживачів" від 15.12.93 р. № 1023-ХП (в редакції від 01.12 2005 р. № 3161-ІУ); "Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення" від 24.02.94 р. № 4004-ХІІ;"Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини від 23.12.97 р. № 771/97-ВР; "Про безпечність та якість харчових продуктів" від 06.09.2005 р. № 2809-ІУ; "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів" від 31.05.2007 р. № 1103-У, та ін.

Закони запровадили новації, які наближують національну систему технічного регулювання до міжнародної. Найважливіші з них:

o добровільність застосування стандартів;

o впровадження нової категорії нормативних документів - "технічного регламенту" для встановлення обов'язкових вимог;

o створення колегіального консультативно-дорадчого органу - Ради стандартизації;

o встановлення та застосування знака відповідності національним стандартам як добровільної процедури;

o можливість вибору процедури оцінення відповідності в законодавчо регульованій сфері;

o впровадження поняття "центральний орган виконавчої влади" (ЦОВВ), на які покладено функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності";

o розмежування повноважень ЦОВВ, на які покладено функції оцінення відповідності, та органів, які надають уповноваження на проведення робіт з оцінення відповідності.

Закони встановлюють такі основні принципи державної політики у сфері технічного регулювання:

o забезпечення участі фізичних та юридичних осіб у розробленні нормативних документів та вільного вибору ними стандартів, якщо інше не передбачено законодавством;

o відкритість, прозорість та доступність процедур стандартизації та оцінення відповідності;

o дотримання міжнародних та європейських правил і процедур у сферах стандартизації та оцінення відповідності, пріоритетність прямого впровадження міжнародних та регіональних стандартів;

o забезпечення повного та всебічного інформування всіх заінтересованих сторін за рівних умов;

o координація дій органів виконавчої влади, розмежування повноважень та уникнення дублювання.

Окремі аспекти технічного регулювання регламентовано декретами та постановами Уряду України ("Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" від 08.05.93 р. № 30-93; "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10.05.93 р. № 46-93; "Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог Директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фінансових норм та міжнародних і європейських стандартів" від 19.03.97 р. № 244; "Державна програма розвитку еталонної бази на 2006-2010 роки" від 1.03.2006 р. № 228; "Державна програма стандартизації на 2006-2010 роки" від 1.03.2006 р. № 229; "Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади" від 11.05.2006 р. № 614; "Про схвалення Концепції розвитку технічного регулювання та споживчої політики на 2006-2010 роки" від 11.05.2006 р. № 267-р.; "Питання Ради стандартизації та технічного регулювання" від 26.07.2006 р. № 1016, "Порядок координації робіт із стандартизації, які виконуються центральними органами виконавчої влади за кошти державного бюджету" від 04.02.2009 р. № 77 та ін.), а також указами Президента України ("Про вдосконалення державного контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення" 01.02.99 р. № 109/99; "Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції" від 23.02.2000 р.; "Про заходи щодо вдосконалення діяльності у сфері регулювання та споживчої політики" від 13.07.2005 р. № 105 та ін.).

Важливі пріоритети технічного регулювання регламентовано також міжурядовими угодами. Зокрема, Угодою про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації (далі - Угода), підписаної на міжурядовому рівні країн-членів Союзу незалежних держав (СНД) у березні 1992 р., згідно якої започатковано нову регіональну систему стандартизації. Відповідно до Угоди державні стандарти колишнього СРСР (ГОСТи) набули статусу міждержавних, що стало правовою основою їх застосування на території України. Подальші рішення Міждержавної Ради стандартизації, метрології та сертифікації країн СНД (МДР) - головного органу євразійської регіональної системи стандартизації - надали право державам-членам МДР застосовувати галузеві нормативні документи, прийняті органами влади СРСР до 1 січня 1992 р.

Як вже відзначено, нормативно-правові акти було доповнено комплексом основоположних стандартів - "Державна система стандартизації" (ДСТУ 1-93), що встановлювали правила розроблення, затвердження та застосування нормативних документів, їхні структуру, виклад та оформлення. Положення нормативно-правових та нормативних документів базувались на досягнутому міжнародному рівні цієї діяльності з урахуванням тодішніх реалій: прийнятої адміністративної схеми управління економікою та соціальною політикою, набутого досвіду та існуючої практики. У 2001-2007 рр. на заміну Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1-93) було прийнято комплекс правил і положень системи ДСТУ "Національна стандартизація...".

З метою подальшого поліпшення вітчизняної системи технічного регулювання у 2006 р. згідно з постановами уряду України схвалено Концепцію розвитку технічного регулювання та споживчої політики на 2006-2010роки, а також започатковано здійснення цільових державних програм: "Державної програми стандартизації на 20062010 роки" та "Державної програми розвитку еталонної бази на 2006-2010 роки".