Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2001 р.) визначає умови регулювання відносин об'єднань співвласників: правові та організаційні засади, створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників житлових і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку. Об'єднання створюється як організація для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, незалежного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об'єднання може бути створене в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або купив квартиру, власників житлових та нежитлових приміщень. Для створення об'єднань скликаються установчі збори, які приймають рішення про створення, затверджують його статут. Органами управління об'єднання є загальні збори його членів, правління та ревізійна комісія. Вищим органом є загальні збори, які скликаються і проводяться відповідно до статуту. Рішення, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх членів об'єднання.
Членство в об'єднанні є добровільними і набувається одночасно зі створенням об'єднання при проведенні установчих зборів, а також індивідуально на основі письмової заяви в будь-який момент його існування. Членом об'єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири або приміщення в багатоквартирному будинку. Власник — член об'єднання має право брати участь в управлінні об'єднанням, обирати і бути обраним до складу статутних органів, одержувати інформацію про діяльність об'єднання. Власник зобов'язаний виконувати вимоги статуту та рішення статутних органів, забезпечувати дотримання вимог чинного житлового і містобудівного законодавства, зокрема правил утримання будинку і прибуцинкової території, користування будинком, правил пожежної безпеки, санітарних норм, чистоти в місцях загального користування тощо.
Об'єднання має право створювати органи управління та визначити умови їх діяльності:
• визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна;
• здійснювати господарську діяльність, укладати договори на управління та експлуатацію, обслуговування і ремонт майна;
• встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об'єднання;
• приймати рішення щодо надходження та витрат коштів, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів;
• контролювати своєчасну сплату внесків та платежів;
• захищати права та представляти законні інтереси власників в органах державної влади і місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання.
Важливе значення має формування цін і тарифів у житлово-комунальній сфері, уникнення порушень прав людини, закріплених Конституцією та законами України. Держава гарантує кожному рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, до якого входять витрати на утримання житла. При підрахунку рівня прожиткового мінімуму необхідно враховувати, що рівень витрат на житлово-комунальні послуги в структурі прожиткового мінімуму має становити в середньому 12%. Всупереч цієї норми середня сума плати за житлово-комунальні послуги на одну людину в багатьох випадках сягає 40% заробітної плати. Таким чином, порушується встановлений в державі рівень цін і тарифів у житлово-комунальній сфері, що стало непосильним тягарем для населення в цілому, особливо тяжким для пенсіонерів, інвалідів, багатодітних сімей, матерів-одиначок. Зростання цін і тарифів призвело до збільшення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги.
Укорінилась практика встановлення завищених норм споживання газу, води, тепла, норм їх втрат. Зростаючі обсяги витрат паливних, енергетичних, природних ресурсів у житлово-комунальному господарстві перекладаються на споживача. Формування тарифів здійснюється не на основі досягнутого рівня техніко-економічних розрахунків, а витратним методом, тобто на основі фактичних витрат минулих періодів, розмір яких недостатньо обгрунтований. До порушення Конституції України призвела передача повноважень щодо встановлення тарифів на водо-, теплопостачання, водовідведення, утримання житла місцевим органам влади.
Існує значний розрив тарифів для населення і тарифів для інших споживачів — підприємств, організацій. Це приводить до зростання собівартості промислової продукції та до необгрунтованих витрат по утриманню бюджетних організацій.
Недостатньо проводиться робота по поліпшенню якості наданих послуг, впровадженню ресурсозберігаючих технологій, не використовуються надійні засоби економії ресурсів та можливості регулювати їх споживання. Повільно впроваджується оснащення житлових будинків приладами обліку водо-, газо- і теплоспоживання. Для покращення стану формування цін і тарифів у житлово-комунальній сфері органи державної влади впроваджують заходи, основними із яких є: • уточнення діючих норм споживання послуг, уточнення цін І тарифів з врахуванням зменшення рівня витрат, собівартості надання послуг;
• перехід до економічно обґрунтованих тарифів для підприємств і населення. Оптимізація оплати населенням за житлово-комунальні послуги в будинках державного та комунального житлового фонду, а також у приватизованих квартирах, розташованих в будинках цих фондів, на рівні 12% від сукупного доходу сім'ї, що відповідає нормі витрат на житлово-комунальні послуги, передбачених прожитковим мінімумом;
• поліпшення якості житлово-комунальних послуг, що надаються населенню відповідно до державних стандартів, у тому числі якості води, що подається населенню, температури в житлових приміщеннях, технічний та санітарний стан житлового фонду;
• надання дотації із державного і місцевих бюджетів на оплату житлово-комунальних послуг сім'ям, сукупний доход яких не перевищує сукупний прожитковий мінімум;
• з метою захисту права споживачів забезпечити поетапне оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії.
Заслуговують на увагу нові підходи до визначення оплати послуг населення за використану теплову енергію, що впроваджені в м. Івано-Франківську.
До 2001 року розрахунок тарифів на послуги теплопостачання, що надаються споживачам, проводився відповідно до "Методичних вказівок про порядок встановлення та уніфікації тарифів на теплову енергію", діючих з 1978 року, згідно з якими оплата послуг розподілялась рівномірно на весь рік. Рівномірно протягом року здійснювалось нарахування доходів підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго". Водночас фактичні витрати за спожиті підприємством енергоносії та фактичне надання послуг відбувалися протягом опалювального сезону. Внаслідок цього у підприємства у міжопалювальний сезон виникали прибутки, а в опалювальний сезон — збитки. З цієї ж причини в зимові місяці підприємство відчувало дефіцит коштів для своєчасних розрахунків за використані енергоресурси.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Зінь Е.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика стану житлового фонду та його використання“ на сторінці 2. Приємного читання.
