Медицина катастроф — це окрема галузь охорони здоров'я. Одночасно вона є особливим видом державної аварійно-рятувальної служби, н фахівці надають безоплатну медичну допомогу потерпілим від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, а також рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації наслідків катаклізмів. Саме ця служба організовує взаємодію медичних сил і засобів незалежно від їх відомчого підпорядкування у надзвичайних ситуаціях.
Лікарі-консультанти центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф надають екстрену виїзну консультативну допомогу у повсякденному режимі. Крім того функцією центру є навчання лікарів і середнього медичного персоналу з питань медицини катастроф. Враховуючи кращий світовий досвід і життєві потреби, організовують навчання основам теоретичних знань з надання реанімаційної допомоги і практичних навичок певним категоріям населення: працівникам дорожньої автомобільної служби, органів внутрішніх справ, пожежним, охоронцям, водіям, працівникам АЕС і залізничного транспорту, особливому складу спеціалізованих формувань тощо.
В такому центрі є спеціальні бригади готовності першої і другої черги, визначено лікувальні заклади і ліжка, які входять до структури медицини катастроф. Створюють резерв лікарів-консультантів, запас лікарських засобів на випадок виникнення надзвичайних ситуацій. Працівники центру здатні надавати невідкладну медичну допомогу під час транспортування важкохворих, травмованих, потерпілих з району катастрофи до обласного центру.
Для забезпечення виконання загальнодержавних та регіональних програм з охорони здоров'я необхідні бюджетні кошти. Складність економічного стану країни негативно впливає на фінансування діяльності установ охорони здоров'я, як наслідок, на результати їх діяльності. Протягом останніх п'яти років фінансування заходів охорони здоров'я населення країни за рахунок бюджетних коштів становило на рівні 3-4,5 % видатків державного бюджету. В сучасних умовах на потреби охорони здоров'я виділяється в 2-2,5 рази менше коштів їх потреби. Бюджетні кошти втрачаються, головним чином, на заробітну плату медичним працівникам, комунальні платежі, обладнання тощо. На лікування пацієнтів залишаються незначні суми. Відповідно до "Основ законодавства України про охорону здоров'я" — базового документу, що визначає потреби галузі у фінансуванні, державне фінансове забезпечення не може бути менше 10% національного доходу. В дійсності витрати на охорону здоров'я складають 2,7-3,1 % загального обсягу ВВП. А за висновками Всесвітньої організації охорони здоров'я, за умов, коли витрати на охорону здоров'я становлять менше 5% від ВВП, галузь не здатна виконувати свої функції.
Враховуючи обмежену можливість бюджету необхідним є подальше удосконалення управління системою охорони здоров'я. В цьому плані важливим є реструктуризація галузі, організація договірної системи взаємин між місцевими органами влади і лікувально-профілактичними закладами чи лікарнями тощо.
Соціальний захист та соціальне забезпечення людей
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Зінь Е.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінка стану закладів охорони здоров'я“ на сторінці 2. Приємного читання.
