За показником "кількість студентів на 10000 чол. населення" Подільський, Степовий та Донбаський регіони відстають від загальнодержавного рівня, особливо Крим, де цей показник складає тільки 83 студента на 10 000 чол. населення.
Рис. 5.1 Кількість вищих навчальних закладів та кількість студентів
Тенденції, що склалися протягом 12-15 років у зміні кількості вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації та кількості студентів, що в них навчаються, протилежні. Кількість закладів збільшилася в 2,2 рази, а кількість студентів — в 1,9 рази (табл. 5.3).
Таблиця 5.2
Вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації
| Регіони | Кількість закладів, од. | 2002/2003 н.р.у% до 1990/1991, н. р. | Кількість студентів, тис. | 2002/ 2003 н. р.у% до 1990/ 1991, н.р. | — Кількість студентів на 10 000 чол. населення в 2002/ 2003 н. р. | ||
| 1990/1991 н. р. | 2002/2003 н. р. | 1990/1991 н.р. | 2002/2003 н. р. | ||||
| Поліський | 113 | 112 | 99 | 102 | 96 | 94 | 121 |
| Подільський | 108 | 97 | 90 | 102 | 85 | 84 | 117 |
| Степовий | 185 | 149 | 81 | 200 | 135 | 67 | 118 |
| Карпатський | 91 | 92 | 101 | 83 | 74 | 90 | 120 |
| Донбаський | 172 | 139 | 81 | 184 | 118 | 64 | 116 |
| Крим | 29 | 31 | 107 | 25 | 20 | 79 | 83 |
| м. Київ | 40 | 47 | 118 | 55 | 55 | 100 | 210 |
| Усього по Україні | 742 | 667 | 90 | 757 | 583 | 77 | 121 |
Особливо інтенсивно збільшується кількість навчальних закладів в м. Києві (в 3,7 рази) та кількість студентів, що в них навчається (в 2,2 рази). Приблизно вдвічі збільшилась кількість вищих навчальних закладів та їх студентів на території інших регіонів.
Визначені тенденції збільшення кількості вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації при одночасному зменшенні закладів І-ІІ рівнів акредитації пояснюється інтенсивним відкриттям поряд з державними приватних, комерційних вищих навчальних закладів. За показником "кількість студентів на 10 000 чол. населення" у навчальних закладів III—IV рівнів акредитації протягом 1990-2002 рр. відмічено збільшення на 27 %, в той час, коли у навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації значення показника зменшилось на 20%. В 2002 р. у вищих навчальних закладах ІІІ—IV рівнів акредитації навчалось в 2,9 рази більше студентів порівняно із навчальними закладами І-П рівнів акредитації, що свідчить про наявність сталої нераціональної тенденції у розвитку вищої освіти. Аналогічні співвідношення зберігаються на території окремих регіонів.
Таблиця 5.3
Вищі навчальні заклади ІІ1-ІУ рівнів акредитації
| Регіони | Кількість закладів, од. | 2002/ 2003 н. р. у % до 1990/ 1991, н. р. | Кількість студентів, тис. | 2002/ 2003 н. р. у % до 1990/ 1991 н. р. | Кількість студентів на 10 000 чол. населення в 2002/2003 | ||
| 1990/1991 н. р. | 2002/2003 н. р. | 1990/1991 н. р. | 2002/2003 н. р. | ||||
| Поліський | 13 | 26 | 200 | 67 | 157,4 | 235 | 200 |
| Подільський | 17 | 39 | 229 | 87,7 | 193,8 | 221 | 266 |
| Степовий | 42 | 69 | 164.3 | 229 | 357,5 | 156 | 313 |
| Карпатський | 18 | 36 | 200 | 101,9 | 174,4 | 171 | 282 |
| Донбаський | 37 | 73 | 197 | 222,8 | 412,3 | 185 | 400 |
| Крим | 4 | 20 | 500 | 22,7 | 69,3 | 305 | 290 |
| м. Київ | 18 | 67 | 372 | 150,2 | 322,4 | 215 | 1230 |
| Усього по Україні | 149 | 330 | 222 | 881,3 | 1686,9 | 191 | 351 |
Економічний стан установ вищої освіти викликає серйозне занепокоєння. Кризові явища в економіці України негативно впливають на формування бюджетних асигнувань та їх використання для утримання вищої школи. Не в повній мірі використовується існуючий інтелектуальний потенціал та матеріальна база існуючих установ освіти, відсутні можливості для оновлення лабораторної бази, зменшуються загальні обсяги фінансування. Залишається надзвичайно низьким авторитет вченого у суспільстві.
Державні вузи поступово перетворюються в комерційні заклади, державне замовлення на підготовку фахівців поступово скорочується, незважаючи на гарантовані Конституцією України права громадян на доступність вищої освіти та безоплатне її здобуття на конкурсній основі.
Низький рівень оплати праці не заохочував молодь після закінчення вищого навчального закладу до роботи в освітніх установах, особливо у сільській місцевості. Існує в школах значна кількість вакансій вчителів. Найгірші справи у Сумській, Кіровоградській, Херсонській областях.
Важливого соціального значення набуває покращення підготовки лікарів, враховуючи, що останні 10-15 років якість підготовки лікарів значно погіршилося. Кафедри і клініки не забезпечені педагогічними кадрами високого професійного рівня, відсутнє сучасне обладнання, бібліотечні фонди спеціальної літератури, умови для клінічного обстеження хворих. Вимагають вдосконалення навчальні плани, навчальні програми.
Протягом тривалого часу залишаються остаточно невідпрацьовані економічні відносини між громадянами країни, установами вищої освіти, підприємствами (організаціями) — споживачами продукції вищих навчальних закладів та державними органами влади. Таке відношення до освіти та до наукових кадрів неминуче призведе до подальшого поглиблення економічної кризи і відставання від інших країн у всіх сферах суспільного життя.
Існують різні точки зору відносно доцільної діяльності поряд із державними приватних вищих навчальних закладів. Підтримка недержавних установ вищої освіти обґрунтовується тим, що держава не може задовольнити потреби суспільства у здобутті вищої освіти, а недержавні навчальні заклади для держави готують кадри, одночасно створюють робочі місця для професорсько-викладацького складу.
Ґрунтовний аналіз діяльності приватних вищих навчальних закладів свідчить, що їх існування, коли не в повній мірі використовується інтелектуальний потенціал та матеріальна база державних установ освіти, не обгрунтовано. Переважна більшість приватних вузів не забезпечена ні кадрами, ні матеріальною базою. Спрямовують свою діяльність на підготовку головним чином фахівців економіко-гуманітарного змісту: економістів, бухгалтерів, менеджерів, юристів тощо. Немає приватних установ освіти, які б готували металургів, механіків, хіміків, технологів, будівельників, агрономів тощо.
В першу чергу необхідно використати накопичений досвід, інтелектуальні можливості, матеріально-технічну базу, значні резерви вищих навчальних закладів державної форми власності для підготовки фахівців для всіх галузей економіки. На часі — застосування гнучкої економічної політики та значного покращення у економічному забезпеченні державних установ освіти, що безперечно приведе до позитивних результатів.
Значна увага в державі Україні приділяється відродженню професійно-технічної освіти, враховуючи гостру необхідність у забезпеченні народного господарства кваліфікованими робітничими кадрами. В результаті приватизації державних підприємств, реструктуризації виробництва було звільнено з роботи значну кількість кваліфікованих фрезерувальників, токарів, електриків, мулярів, робітників інших спеціальностей. Одночасно кількість професійно-технічних закладів за останні 10-15 років зменшилася на ЗО %. Існує недостатнє та несвоєчасне фінансування закладів професійно-технічної освіти, що негативно впливає на збереження на оновлення матеріально-технічної бази, на організацію навчально-виховного процесу та якість підготовки фахівців. Професійно-технічні училища недостатньо забезпечені засобами навчання, наочними та навчальними посібниками, підручниками, комп'ютерною технікою. Недостатньо виділяється коштів для забезпечення харчування учнів, утримання дітей-сиріт та дітей із малозабезпечених сімей. Існує відтік висококваліфікованих викладацьких, досвідчених кадрів ( в т. ч. майстрів виробничого навчання).
В умовах ринкової трансформації проводиться робота по збереженню мережі навчальних закладів, створення умов для отримання громадянами України вищої освіти, приведенню структури підготовки професійних кадрів у відповідність із потребами ринку праці. Особлива увага приділяється забезпеченню фахівцями наукоємних і високотехнологічних підприємств, малого підприємництва та сфери послуг. Передбачено виділення коштів для надання громадянам кредитів для отримання ними вищої освіти. Виділяються кошти на модернізацію матеріально-технічної бази, видання підручників і навчально-методичної літератури, придбання наочних посібників, новітньої техніки і лабораторного обладнання для навчальних закладів. При навчальних закладах розвивається навчальне, дослідницьке, експериментальне та підсобне господарство. Створюються творчі колективи для розробки сучасного покоління підручників, навчальних програм, технічних засобів навчання.
Значна увага приділяється створенню належних соціальних умов для навчання, для проживання працівників навчальних закладів. Запроваджено встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) науково-педагогічним працівникам ВНЗ III—IV рівнів акредитації на рівні подвійної середньої заробітної плати працівників промисловості, а педагогічним працівникам ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації на рівні, не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості. Передбачено встановлення доплат спеціалістам, які працюють у системі освіти, до рівня середньомісячної заробітної плати працівників у цілому по народному господарству.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Зінь Е.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стан освіти“ на сторінці 2. Приємного читання.
