Нафтогазова промисловість

Регіональна економіка

Газові поклади розташовані на території Подільського, Степового"та Карпатського регіонів та в Криму, вони співпадають з розташуванням покладів нафти враховуючи генетичну їх спорідненість. У Причорномор'ї та Приазов'ї родовища нафти і природного газу експлуатуються на шельфі Чорного моря: Голіцинське, Шмідта, Штормове, Тарханкутське, Дельфін; родовища природного газу — на шельфі Азовського моря: Керченське, Казантипське, Стрілкове.

Природного газу у 2004 р. видобули 19,3 млрд. м3, хоча в перспективі його видобуток може зрости до 50 млрд. м3. Зараз тільки родовища Харківської області дають до 50% природного газу України (поклади Юльєвське, Яблоневське, Селещенське). Видобуток газу на знаному Шебелинському родовищі в Полтавській області постійно знижується через зростання глибини буріння (до 2 км).

Україні потрібно щорічно близько 75-80 млрд. м3 газу. Його будуть надалі закуповувати в Росії, Туркменії, Узбекистані.

Природний газ широко використовують як дешеве паливо та як сировину для хімічної промисловості. Значні переваги природного газу перед іншими паливними ресурсами (легке запалювання, відсутність зольних залишків після згорання, зручні умови для транспортування тощо) сприяли тому, що природний газ став невід'ємною паливною сировиною для промисловості, необхідною складовою для забезпечення потреб житлово-комунального господарства.

Привертає увагу стан справ з вітчизняними запасами газу, враховуючи, що вичерпаність родовищ, які знаходилися в експлуатації, сягала 80%, а це визначало скорочення видобутку газу. Протягом тривалого часу (з 1990 до 2005 р.) ресурсна база не відновлювалася. Перспективи для зростання видобутку газу відкрилися починаючи з 2000 р., коли були введені в експлуатацію нові родовища в межах Дніпровсько-Донецької западини та на території Західного регіону. Особливого значення набуває відкриття на українську шельфі Чорного та Азовського морів чотирьох родовищ природного газу.

Наслідком приросту розвіданих запасів настала стабілізація щорічного видобутку газу на рівні 18-19 млрд. м3.

Важливого значення набуває питання транспортування та зберігання природного газу. Україна має розгалужену систему газопроводів, за обсягами надання транзитних послуг посідає перше місце на світовому ринку транспортування газу. Пропускна спроможність системи транспортування забезпечує подачу газу внутрішнім споживачам і до 90% експортних поставок російського газу до країн СНД, Європи та Туреччини.

Ефективне використання транспортної системи має стратегічне значення, від цього залежить стан української економіки та надійне забезпечення енергоресурсами всього Європейського континенту. Тому для збереження конкурентно-спроможності газопроводів впроваджується програма їх реконструкції, технічного переоснащення і розширення.

Для покращення стану щодо геологічного вивчення газоносності надр, їх розробки з метою пошуку та розвідки родовищ газу, видобутку і зберіганню газу впроваджуються заходи економічного та організаційно-правового змісту. В складі умов, що стримують зростання видобутку газу — наявність архаїчної системи штучного поділу галузі на геологорозвідку та експлуатацію. Стає необхідним впровадження загальноприйнятої в інших розвинутих країнах організаційної структури управління, коли процес пошуку родовищ, їх освоєння та експлуатація об'єднані в єдиному підрозділі.

Залишається актуальною проблема збереження у державній власності цілісного нафтогазового комплексу, недопущення його дроблення й приватизації, поділу галузі між окремими компаніями, користувачами надр.

Необхідні докорінні зміни у технології видобутку газу, заміни довготривалого і витратного процесу, коли від моменту буріння першої пошукової свердловини і до повного введення в дію родовища минало кілька років, на новий, що передбачає максимальне скорочення процесу освоєння нових родовищ. Впровадження технології надглибокого буріння (понад 6 тис. м) дадуть змогу залучити до експлуатації значні, раніше недоступні запаси газу. Значні вигоди надає широке застосування методів горизонтального буріння та скайклінг-процесу.

Важливого значення набуває робота з відновлення репутації України як надійного партнера в галузі транспортування і зберігання природного газу. Це полегшить діяльність з укладення довготермінових міжнародних контрактів з постачальниками і споживачами блакитного палива для збереження наявних та залучення додаткових обсягів транзиту газу територією України.

Необхідно врегулювати ринок газу в Україні. З ринку енергоресурсів потрібно усунути посередницькі структури, зробити чітку та прозору систему реалізації газу промисловим підприємствам, створити єдиний реєстр споживачів газу України.

Поліпшення фінансового становища та здійснення господарської діяльності підприємствами газової галузі безпосередньо залежить від удосконалення нормативно-законодавчої бази. Особливо це стосується законодавства з оподаткування, оскільки податкова політика не залишає можливості для реалізації планів покращення діяльності у газовій галузі.

Складною залишається процедура встановлення цін на нафту, нафтопродукти і газ, які встановлюють в залежності від рівня світових цін, які щорічно зростають. Незважаючи на наявність такої залежності ціни на природний газ для населення, підприємств комунального господарства та бюджетних організацій протягом 7-10 років залишились практично незмінними в умовах, коли номінальна середня заробітна плата збільшилась в 3,5-4 рази. Ці обставини призвели до того, що втрати підприємств, пов'язані із видобуванням, закупівлею, транспортуванням та постачанням природного газу відшкодовуються лише на 50%. Таким чином, системою ціноутворення закладена політика збитковості газової галузі, що негативно впливає на стан справ, не стимулює її розвиток.

В паливному балансі України горючі сланці і торф складають незначну питому вагу.

Горючі сланці (глинисті, вапнякові, кременисті гірські породи) використовують, головним чином як низькосортне паливо, головним чином на теплових електростанціях. Відомі два основних родовища горючих сланців — в Хмельницькій області (поблизу м. Кам'янець-Подільський) та на межі Черкаської та Кіровоградської областей. Горючі сланці розглядають як додаткові резерви енергозбереження, враховуючи відсутність масштабного промислового їх видобутку.

Торф — горючі копалини, що утворюються у болотах із залишків відмерлих рослин, нагромаджених в умовах надмірної вологості та відсутності повітря.[Запаси торфу зустрічаються повсюди. Найбільші запаси зосереджені на території Поліського регіону, головним чином у Волинській, Рівненській, Чернігівській, Київській областях]

Торфова промисловість відноситься до найстаріших джерел забезпечення населення дешевим паливом. Торф використовують у житлово-комунальному господарстві, частково у хімічній промисловості.

В умовах складного паливно-енергетичного становища України торф як паливний ресурс займе своє місце в паливному балансі, хоча в минулому використанню торфу не придавалося стратегічного значення. Позитивних успіхів у використанні торфу досягнуто, наприклад, на території Чернігівської області. Продукцію підприємства "Чернігівторф", щорічний обсяг якого складає в середньому 100 тис. т., використовують жителі та підприємства не тільки в Чернігівській, але й в Київській, Сумській, Полтавській областях, де немає торфобрикетних заводів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Зінь Е.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нафтогазова промисловість“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ПЕРША. СУТНІСТЬ ТА СТАН РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Предмет і завдання науки

  • Методологічні основи і методи науки

  • Системний метод

  • Сутність державної регіональної політики

  • Розділ 2. НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ

  • Трудові ресурси регіону, зайнятість населення

  • Міграція населення як складний соціальний процес

  • Розділ 3. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

  • Водні ресурси: стан та використання

  • Використання водних ресурсів

  • Водний транспорт

  • Лісові ресурси: стан та використання

  • Загальнодержавні підходи до охорони природних ресурсів

  • Охорона земельних ресурсів

  • Охорона водних ресурсів

  • Охорона лісових ресурсів

  • Охорона атмосферного повітря

  • Чорнобильська катастрофа та її наслідки

  • Формування та збереження екологічно чистих територій та територій населених пунктів

  • Розділ 4. ВИРОБНИЧА СФЕРА

  • Вплив організаційно-економічних факторів на розвиток виробничої сфери

  • Загальна оцінка стану та розвитку промисловості

  • Паливно-енергетичний комплекс

  • Нафтогазова промисловість
  • Електроенергетика

  • Альтернативні види палива та електроенергії

  • Енергозбереження

  • Гірничо-металургійний комплекс

  • Машинобудування, хімічна та деревообробна галузі економіки

  • Стан та розвиток агропромислового комплексу

  • Рослинництво

  • Тваринництво

  • Стан та розвиток транспорту та зв'язку

  • Залізничний транспорт

  • Промисловий залізничний транспорт

  • Водний транспорт

  • Транспорт міст

  • Інноваційна та інвестиційна діяльність

  • Інвестиційна діяльність

  • Послуги. Мале підприємництво

  • Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

  • Розділ 5. СОЦІАЛЬНА СФЕРА

  • Стан та розвиток освіти

  • Стан освіти

  • Охорона здоров'я

  • Оцінка стану закладів охорони здоров'я

  • Соціальний захист та соціальне забезпечення людей

  • Оплата праці як соціальна гарантія для забезпечення необхідних умов для життя, як фактор економічної стабільності

  • Соціальний захист пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, пенсійне забезпечення та пенсійне страхування

  • Соціальний захист дітей війни

  • Соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям та одиноким особам

  • Соціальний захист дитинства та заходи щодо запобігання безпритульності

  • Культура і мистецтво

  • Музеї

  • Кіномистецтво

  • Охорона культурної спадщини

  • Туризм

  • Готельне господарство

  • Житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування

  • Характеристика стану житлового фонду та його використання

  • Розділ 6. СПЕЦІАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ: СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ

  • Характеристика спеціальних економічних зон

  • Оцінка виробничої діяльності в умовах спеціальних економічних зон

  • Розділ 7. МАЛІ МІСТА ЯК ОБ'ЄКТИ ЕКОНОМІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Основні напрями соціально-економічного розвитку малих міст

  • ДРУГА. УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ ЕКОНОМІЧНИМ І СОЦІАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ

  • Склад та структура органів регіонального управління та місцевого самоврядування

  • Повноваження обласних та районних рад

  • Повноваження виконавчих органів влади

  • Повноваження щодо управління комунальною власністю

  • Повноваження у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту

  • Підготовка кадрів для органів регіонального управління

  • Функція планування

  • Функція організаційна

  • Функція мотиваційна

  • Функція контрольна

  • Основні напрями вдосконалення системи регіонального управління

  • Розділ 9. ПЛАНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ – ОСНОВА РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Теоретичні основи планування розвитку регіональних соціально-економічних процесів

  • Характеристика програм соціально-економічного розвитку регіону

  • Розділ 10. ФІНАНСОВА ОСНОВА РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Принципи формування місцевих бюджетів

  • Видатки місцевого бюджету

  • Норматив бюджетної забезпеченості. Міжбюджетні трансферти

  • Список літератури

  • Стислий термінологічний словник