Сама собою приватизація не означає автоматичного створення конкурентного середовища, яке є неодмінною умовою ефективної ринкової економіки. Становище цивілізованої конкуренції потребує тривалого часу для здійснення структурної перебудови економіки, демонополізування виробництва, створення правової бази для здійснення державного управління економічним розвитком.
Приватизація державних підприємств супроводжувалась зростанням негативних соціальних процесів у суспільстві, розповсюдженням соціальної напруги. На приватних підприємствах підвищується рівень експлуатації працівників, не завжди гарантується мінімальний рівень заробітної плати, обмежується тривалість відпусток, не забезпечується належний рівень охорони праці тощо. Існують випадки зневажливого відношення приватних підприємств до використання природних ресурсів. При розподілі фонду нагромаджень в першу чергу задовольняються поточні інтереси, значна частина коштів спрямовується на заробітну плату, зневажаються процеси розбудови і удосконалення виробництва.
Досвід останніх років проведення приватизації свідчить, що вона не отримала належного суспільного схвалення, а її реалізація не мала соціально орієнтованої спрямованості, не була законодавчо й організаційно підготовленою, не мала достатнього методологічного фундаменту.
Основними негативними наслідками приватизації стали:
• розпорошеність колишньої державної власності серед дрібних акціонерів, які неспроможні впливати на управління виробництвом і розподіл прибутку;
• практично повне всевладдя управлінського корпусу приватизованих підприємств щодо розпорядження активами цих підприємств з метою особистого збагачення;
• відсутність відповідальності за знищення виробництва;
• втрата працівниками основних соціальних гарантій і прав, передусім права на власність та працю.
Результатом масової приватизації стала поява в державі більш як 19 мільйонів акціонерів. Більшість із них стали акціонерами фіктивними і не мають жодних прав.
Перебудова виробництва на регіональному рівні, що триває протягом останніх років, має стихійний характер змін у сфері виробництва, відмічається втрата контролю з боку державних органів влади, що дестабілізує економічні процеси, породжує спад виробництва, дефіцит окремих видів ресурсів і товарів вітчизняного виробництва, зростання безробіття.
Впровадження нових структурних змін у виробництві на регіональному рівні вимагає впровадження нових підходів до системи організації управління промисловим виробництвом на державному та регіональному рівнях, які давали б позитивний результат і відчутний ефект від здійснення заходів економічного, правового і адміністративного змісту.
Для активізації процесів структурної перебудови економіки на регіональному рівні необхідно впровадження заходів такого змісту.
1. Структурна перебудова промислового виробництва на регіональному рівні має здійснюватися на основі загальнодержавної моделі економічного розвитку з врахуванням природно-кліматичних, економічних та соціальних особливостей кожного регіону. На регіональному рівні повинні бути визначені пріоритетні галузі паливно-енергетичного, машинобудівельного, приладобудівельного комплексів для використання продукції цих комплексів для техніко-технологічного переоснащення та оновлення промисловості усього народного господарства. Принципове значення має використання досягнень науки, впровадження передових технологій світового рівня. Розвиток перспективних, економічно обґрунтованих галузей регіональної економіки має здійснюватися при активній державній підтримці.
2. Ґрунтовний аналіз ефективності промислового виробництва, виявлення неефективних та збиткових підприємств, їх перепрофілювання чи ліквідація. Зміна напрямів виробничої діяльності, надання можливостей для розвитку малого та середнього підприємництва має здійснюватися з врахуванням умов ринку, формування ринкового середовища нового змісту, своєчасному виявленню попиту на ту чи іншу продукцію.
3. Орієнтація виробництва на задоволення соціальних потреб населення, реалізація в кожному регіоні конкретних програм, які передбачають насичення ринку товарами народного споживання, задоволення попиту на товари за їх асортиментом, кількістю, якістю. Особлива увага має приділятися розширенню потужності для виробництва продовольчих товарів та товарів непродовольчих, культурно-побутового та господарського призначення підприємствами легкої промисловості, машинобудування, електротехнічної, хімічної, нафтохімічної промисловості тощо. До складених таким чином програм повинен входити перелік конкретних видів виробів, випуск яких можна забезпечити на основі використання сировини і матеріалів регіону, повного завантаження існуючих виробничих потужностей, залучення вибільних у процесі реструктуризації непотрібних виробництв, створення сприятливих умов для розвитку нових виробничих структур. В регіональній програмі необхідно передбачити вивчення попиту на товари, виробництво яких налагодити на даній території неефективно або неможливо. Програма має розроблятися на різні терміни її реалізації, орієнтуватися на різні групи населення та різні групи товарів споживання.
4. При здійсненні структурних перетворень необхідним стає ресурсне забезпечення виробництва на рівні регіону, виявлення наявних природних, матеріально-технічних, трудових, інвестиційних, фінансових ресурсів, виявлення джерел їх формування та можливостей використання для розвитку окремих галузей економіки. Особлива увага має бути спрямована на забезпечення ресурсами та висококваліфікованим персоналом розвитку наукомістких виробництв. Важливе значення має впровадження ресурсозберігаючих технологій, використання вторинної сировини, відходів виробництва, створення виробничих комплексів на певній території із замкнутим і безвідходним виробництвом.
5. Ефективне використання організаційних (прямих) та економічних (непрямих) методів державного та регіонального регулювання економічного розвитку.
Загальна оцінка стану та розвитку промисловості
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Зінь Е.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вплив організаційно-економічних факторів на розвиток виробничої сфери“ на сторінці 2. Приємного читання.
