Розділ «Модуль 6. ПРИЙОМИ ВПЛИВУ В СУПЕРЕЧКАХ»

А. Перший прийом полягає в тому, що треба провести аргументи щодо положення, яке ви доводите, так, щоб супротивник не помітив, що вони призначені саме для цієї мети. Тоді він не буде упиратися і зможе їх прийняти. Якщо ви наведете всі свої аргументи, то вам залишиться лише зібрати їх до купи - і ваша думка буде доведена.

Для того щоб застосувати цей прийом, потрібна велика майстерність, вміння володіти суперечкою, вміння вести її відповідно до заданого плану, що в наш час трапляється не дуже часто. Більш простий інший прийом.

Б. Помітивши, що ваш супротивник злісно заперечує кожний ваш аргумент на підтримку положення, що обґрунтовується, можна підготувати йому пастку.

Про аргумент, який ви хочете провести, нічого не говоримо, а замість цього висуваємо положення, яке суперечить йому, і робимо вигляд, що саме його й хочемо застосувати як аргумент.

Якщо супротивник розпочав заперечувати всі ваші аргументи, то він може в захваті заперечити і цю думку. Саме тут пастка і спрацює. Заперечивши думку, яка суперечить вашому доводу, він тим самим прийняв ваш аргумент, який ви хотіли провести.

"Зворотний удар" - це прийом, завдяки якому сперечальник повертає аргумент проти того, хто його висловив.

Його сутність така: людину просять аргументувати якусь важку дискредитуючу її точку зору (як правило, у вигляді запитання). Замість обґрунтування цієї точки зору вона починає критикувати особистість співрозмовника щодо поставленого запитання.

Сутність прийому можна передати словами Аристотеля: "Сказане проти нас самих ми обернемо проти того, хто це сказав".

Приклад А. - Ось мені розповідав академік Сахаров, що ...

- Звичайно, вам розповів, а більше нікому не розповів, адже це ніде не опубліковано.

- Якщо він вам не розказав, то це ще не означає, що він нікому не говорив.

Б. В одному історичному анекдоті розповідалося таке. У британському парламенті йшли дебати. Промову проголошував Черчилль - лідер консерваторів. Він, як завжди, висміював своїх опонентів - лейбористів. Нарешті, не витримавши, схопилася з місця лейбористка похилого віку та ще й некрасивої зовнішності і вигукнула не весь зал: "Містер Черчилль ви нестерпні! Якщо б я була вашою дружиною, то налила вам у каву отруту!" Почувся сміх. Але незворушний Черчилль витримав паузу і промовив: "Якщо б ви були моєю дружиною, то я б цю отруту з насолодою випив. ".

"Контрзапитання" - це прийом нейтралізації су-питання" противника, сутність якого полягає в тому, що сперечальник не дає чіткої та ясної відповіді на поставлене запитання і врешті-решт переадресовує його тому, хто це запитання поставив.

Цей прийом не руйнує точки зору співрозмовника, але перешкоджає розвитку суперечки в неприємному напрямку, виключає на деякий час можливість критики.

"Контрприклад" - це прийом, сутність якого полягає в тому, що сперечальник уникає відповіді на запитання, спочатку схваливши думку супротивника, а потім наводячи аналогічний приклад, але з протилежними наслідками, добре відомий усім учасникам суперечки.

Асоціації в цьому випадку будуть говорити самі за себе.

Приклад У бесіді з космонавтом О.О. Леоновим на зустрічі в США один з репортерів між іншим зазначив: "Чи не дуже дорого коштує дослідження космосу?" "Звичайно, дорого, - погодився космонавт і продовжував: "Мабуть, й іспанській королеві було шкода грошей на експедицію Колумба. Але вона дала їх. І хто знає, коли б відкрили Америку, якщо б королева поскупилася".

Прийоми, призначені для виведення співрозмовника з рівноваги, - це грубі прийоми, сутність яких полягає в тому, що сперечальник переходить на особистості, кривдить, зневажає супротивника, несправедливо звинувачує його, вводить у стресовий стан тощо.

Якщо супротивник "закипів" - справу виграно. Деякі такі сперечальники дуже витончено намагаються довести супротивника до бажаного стану. А потім говорять: "Якщо ви нервуєте, гарячкуєте, отже, ви не праві!".

Роздратувати людину можна й іншими способами. Наприклад, починають глумитися над "свята святих", або застосовують "прийом артистів".