Давньоримська релігія значною мірою відображена у римській міфології, яка зазнала впливу грецької. З утворенням Римської держави боги (їх було близько 30) стали загальнодержавними, не пов'язаними з певною територією. Найвищим серед цих богів вважався Юпітер, який уособлював могутність Риму. У Римі для всіх громадян був встановлений обов'язковий культ так званої трійці (Юпітера, Юнони й Мінерви). Перетворення Риму на середземноморську державу спричинило помітний вплив східних культур з культами їхніх богів, зокрема мітраїзму. Криза ж суспільного ладу в Римі на початку нової ери і особливо в Ш-У ст. н.е. викликала глибокі соціальні та світоглядні зміни, спричинила перехід величезних мас населення до християнства.
Індуїзм в його класичному вигляді сформувався в середині І тис. н.е. внаслідок еволюції і злиття ведичної і брахманістської традицій. В основу його віровчення покладено релігійні і філософські ідеї брахманізму (дхарма, карма, сансара, мокша, реін-карнація). Серед богів в індуїзмі найбільш шанованими є Брахма, Вішну і Шива. Вони складають "тримурті" - тріаду головних індійських богів і уособлюють три основні функції - творчу, охоронну і руйнівну. Сьогодні самостійний культ Брахми майже відсутній. Перевага віддається богам Вішну і Шива, які доступні і близькі простим віруючим. Шанувальники цих богів - вішнуїти (вайшнави) та шиваїти складають дві основні групи індуїстів. Бог Вішну з'являється в багатьох образах і має десятки різних імен. Восьмим втіленням (аватарою) Вішну був Крішна, дев'ятим - Будда, прихід десятої аватари - Калкі - лише очікується. Шива поєднує в собі протилежні, але водночас близькі риси: він і носій смерті, і переможець її, він знищує і дарує життя. В індуїзмі популярним є культ богинь, які виступають у ролі дружин основних богів. Крім того, кожний індуїст обирає для поклоніння власного бога серед трьох тисяч існуючих.
Культова практика індуїзму така ж різнорідна, як і саме вчення. Але спільним є визнання трьох шляхів (марги) вшанування Бога, наближення до нього і спасіння: кармамарга (праведне життя у відповідності з релігійними настановами), джнянамарга (правильне пізнання Бога через філософствування і роздуми), бхактімарга (наближення до Бога через безмежну любов до нього). Всі об'єкти пошанування в індуїзмі - священні камені, рослини, тварини, Боги - мають свої храми, часовні, вівтарі, яких в Індії налічується тисячі з різними культурними традиціями та архітектурними формами. ^
В індуїзмі відсутня єдина церковна організація. Його функціонування забезпечується інститутом жрецтва, високий авторитет якого зберігається й досі. Храмові жреці відправляють культ у храмах, місцях масових молінь, домашні - наглядають за релігійним життям у родинах. Індуїстів нині у світі близько мільярда. Його сповідує 85% населення Індії, він поширений у Пакистані, Малайзії, Шрі-Ланці, Непалі, Бангладеш, деяких країнах Африки. Є прихильники і серед європейців та американців, які сповідують його, найчастіше в реформованих чи модернізованих варіантах. В Україні неоіндуїзм репрезентують громади Товариства Свідомості Крішни, Саї-Баби, Шрі-Чінмоя, Товариства Всесвітньої Чистої релігії та ін.
Китай презентують дві національні релігії - даосизм і конфуціанство.
Даосизм (від кит. дао цзя - школа дао) виник у другій половині І тис. до н.е. Згідно з традицією засновником його вважається Лао-цзи. Даосизм як релігія базується на вченні про дао (шлях, вічний, абсолютний і загальний закон спонтанного виникнення, розвитку і зникнення Всесвіту). В основі практики лежить принцип наслідування Дао, який дістав назву "у вей" (недіяльності). Даосизм увібрав у себе магію, алхімію, лікування, демонологію та інші елементи народних культів і шаманських вірувань. Абсолютизація ідеї безсмертя стимулювала пошуки даосами різних способів продовження життя (цан шен) за допомогою сексотера-пії, дієти, пневмотерапії тощо.
Пантеон даосизму налічує тисячі безсмертних духів, героїв місцевих культів та інших істот. Цей пантеон очолювався спочатку трьома абстрактними містичними символами: Тай-чу, Тай-су, Тай-і, а за іншою версією - Тянь-і (небесний початок), Ді-і (земний початок) і Тай-і (вище єдине). У процесі розвитку даосизму і поглинання ним народних культів абстрактні категорії цієї тріади були персоніфіковані в образах Лао-цзи, Хуань-ді і Пань-чу (іноді Тай-і).
Конфуціанство (власне жу цзя - школа учених книжників) - найбільш впливова релігійно-філософська течія Китаю, заснована філософом Конфуцієм. Це своєрідне етико-політичне вчення, в якому центральне місце посідають питання моральної природи людини, її життя в родині, суспільстві, державі. Важливе місце в своїй системі Конфуцій відвів концепції "неба" і "небесного веління". "Небо" - це частина природи, але й вища духовна сила. Людина, обдарована "небом" певними етичними якостями, повинна жити в злагоді з ними, з моральним законом (дао) й удосконалювати їх за допомогою навчання. Мета удосконалення - досягнення рівня "благородного чоловіка" (Цзюнь-цзи), який має п'ять "шляхетних якостей": Жень (людяність), І (обов'язок), Лі (норми поведінки), Чжи (знання), Сінь (вірність). Ці якості мають базуватися на принципі Сяо - любові сина до своїх батьків. Після смерті Конфуція його течія поділилася на вісім шкіл.
Національною релігією японців є синтоїзм (від японськ. синто - шлях богів). Вона сформувалася у УІ-УІІ ст. на базі родоплемінних анімістичних культів і шаманства. Синтоїсти поклоняються сонму божеств і духів (камі), які, згідно з їхніми уявленнями, оживляють природу і здатні втілитися в будь-який предмет (спис, фігурку божества, дзеркало та ін.), що стає об'єктом поклоніння (синтай - дослівно "тіло бога"). Найважливішою серед божеств в синтоїзмі є сонячна богиня Аматерасу Омікамі. Головне в синтоїзмі - поклоніння численним камі, які спочатку були уособленням тварин і рослин, предметів і явищ природи, душ предків. Згідно із синтоїзмом зв'язок між камі і людьми здійснюється через представника богині Сонця на Землі - імператора (мікадо), який вважається родоначальником усіх японців. Священною книгою синто є збірник легенд "Код-зікі".
Складовими державного синтоїзму в Японії стали тенноїзм - культ імператора (тенно) і його предків; династичний синтоїзм, тобто культ, що особливо вшановується імператорською сім'єю, яка нібито перебуває в родинних зв'язках з богами; храмовий синтоїзм - культ різних богів у храмах; домашній синтоїзм - культ богині Аматерасу в кожній "вірнопідданій" сім'ї.
Метою життя, згідно із синтоїзмом, є здійснення ідеалів предків. На відміну від буддизму, який визнають багато японців, що вбачають у ньому гарант свого потойбічного благополуччя, з синтоїзмом вони пов'язують свої надії на краще земне життя. З 1946 року синтоїзм в Японії відокремлений від держави. Формально був відкинутий культ імператора, хоча покійні імператори продовжують вшановуватися як "боги" і на їх честь споруджено багато храмів.
Класичним зразком національної релігії є іудаїзм, поширений головним чином серед євреїв. Формування іудаїзму починається в II тис. до н.е. і відзначається розвитком принципово нової релігійної концепції - ідеї єдиного Бога-творця і володаря Всесвіту. Традиційну космогонічну міфологію давніх вірувань заступає вчення про створення світу творчою волею Бога та історична епопея, у центрі якої - формування народу Ізраїлю і його заповіт з Яхве - богом племені Уди, яке відіграло головну роль у формуванні давньоєврейської держави. В ній він перетворюється на загальнодержавний культ, а згодом - культ єдиного Бога. Ці уявлення відтворені у трикнижжі Мойсея (Торі), яке письмово зафіксувало багатовікову еволюцію вірувань євреїв.
Важливий етап у розвитку іудаїзму пов'язаний з коментуванням його священної книги - Біблії законовчителями, внаслідок чого була вироблена галаха - частина Талмуду, яка регламентувала життя єврея і стала найповнішим вираженням його релігії. Основними засадами іудаїзму є віра в єдиного, живого, всюдисущого, ненародженого, не вмираючого і не воскресаючого Бога, віра в месію, воскресіння мертвих, необхідність дотримуватися 613 заповідей (365 заборон і 248 настанов). Комплексне формулювання їх здійснив Маймонід. Емансипація європейського єврейства у Новий час спричинила різні реформи в іудаїзмі, виникнення реформістської, консервативної, реконструктивістської течій. Згідно з даними ООН, у сучасному світі нараховується близько 14 млн прибічників іудаїзму.
Тема 4. Буддизм як світова релігія
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Релігієзнавство» автора Мозговий Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 3. Етнічні релігії“ на сторінці 2. Приємного читання.
