Кореляція опозицій релігійність - духовність, моральність - мораль

Релігієзнавство

Кореляція опозицій релігійність - духовність, моральність - мораль

Слова "моральність", "мораль", "етика" близькі за змістом. Але виникли вони в трьох різних мовах. Термін "етика" походить від грецьк. ethos - вдача, характер, звичай. Його використав Арістотель, назвавши "етичними" чесноти або достоїнства людини, які виявляються в її поведінці - такі якості, як мужність, розсудливість, чесність, а "етикою" - науку про ці якості. Слово "мораль" - латинського походження. Воно утворене від лат. mos (множ. число mores), що означало вдачу, звичай. Цицерон, за прикладом Арістотеля, утворив від нього слова moralis - моральний і moralitas - мораль, що стали латинським еквівалентом грецьких слів етичний і етика. А слово "моральність" (від "вдача") потрапило в словник російської мови у XVIII ст. і стало вживатися поряд зі словами "етика" і "мораль" як синонім. У практиці слововживання ці слова майже взаємозамінні.

Отже, мораль та релігія - це основні способи нормативної регуляції дій людини в суспільстві, особливі форми суспільної свідомості і вид суспільних відносин, в основі яких лежить ідеал єдності людства як абсолютного добра. Релігія як духовність виникла раніше релігійності, вона характеризує глибинний аспект релігійності. Ці терміни часто вживають як синоніми, але існує певна різниця у їх значенні.

Існує також диференціація моралі і моральності, або в іншому варіанті моральності і вдач (в англомовній версії moral і morals). По-перше, якщо моральність і релігійність традиційні, безпосередні в тому змісті, що вони не завжди свідомі своїх основ і передумов, то мораль і духовність рефлексивні, тому що конституюються ідеєю добра, його осмисленою дефініцією, знанням про те, що таке "добро в собі", незалежно від ступеня його емпіричної і практичної реалізації. Моральність та релігійність організовані релятивізацією добра, його відносним груповим характером. Моральність та релігійність класу, етносу, релігійного співтовариства і т. ін. побудована за критерієм свої-чужі. Те, що у відношенні до своїх є злом і злочином, стосовно чужого може виявитися заслугою. Моральність же й духовність універсальні і загальні. Добро моральності й духовності абсолютне, безумовне і субстанціальне, а злочин проти моралі й духу не може бути визнаний як чеснота ніякими прагматичними аргументами.

Отже, моральність давніша за моральність (проте духовність передує релігійності). Релігійність виникає як результат конституювання духовності. Без якихось моральних звичаїв, підвалин, традицій, норм і ритуалів практично неможлива жодна, навіть найархаїчніша соціальність. Мораль виникає пізніше моральності як продукт тонкої філософської рефлексії і витонченої релігійної духовності. Вона є складовою далеко не всякої культури. Але виникнувши пізніше моральності, мораль не витісняє і не замінює її. Обидві опозиційні ланки продовжують співіснувати, не збігаючись, а навпаки, суперечачи часом так, що можна говорити про аморальну моральність та бездуховну релігійність. Мораль не завжди є підставою моральності, вона може бути і її антиподом. Так само, як і духовність, не завжди є основою певної релігійності (деструктивні напрями). Адже моральність відображає історію людських уявлень про те, що таке добро, й історію його соціального інституювання. Добро моральності і релігійності множинне і мінливе, залежить від суб'єкта, а добро моралі і духовності єдине і незмінне як будь-який абсолют.

Наука про моральність та релігійність індуктивна й описова, вона схильна оформлятися як історико-етнографічне знання. Вчення про мораль та духовність будується як релігійно-філософська нормативність. Оскільки моральність і релігійність та мораль і духовність (релігію) можна тематизувати як соціологію й онтологію добра, то вони розрізняються ще й тим, що мораль і духовність конституюються вільним внутрішнім самовизначенням особистості, а моральність та релігійність - зовнішнім соціальним впливом на неї.

Мораль та духовність елітарні за визначенням, вони притаманні обраним і вимагають особливого дару й особистісної самостійності. Зате релігійність та моральність демократичні і загальнодоступні, не завжди йдуть від щирого серця, а виникають із соціальної обумовленості, іноді навіть дресури.

Мораль, духовність - це особистий, глибокий, інтимний вимір, недоторканне для суспільства, контроль якого не може бути тотальним. І всі програми виховання нової духовної людини з новою мораллю, сформованої за замовленням суспільства, мають тоталітарний характер. Мораль та духовність не можна цілком формалізувати, соціалізувати, вони мають не зовнішнє, а внутрішнє джерело - голос серця. Соціальними ж інститутами є моральність та релігійність.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Релігієзнавство» автора Мозговий Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кореляція опозицій релігійність - духовність, моральність - мораль“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Основи теорії релігії та її історична ґенеза

  • Елементи та структура релігії

  • Тема 2. Первісні форми релігії

  • Шаманізм

  • Тема 3. Етнічні релігії

  • Тема 4. Буддизм як світова релігія

  • Життя Гаутами Будди

  • Буддійське віровчення та культ. Поширення буддизму. Основні напрями в буддизмі

  • Тема 5. Іслам як світова релігія

  • Коран і кораністика

  • Мусульманська філософія. Поширення ісламу. Іслам в Україні

  • Розділ 2. Християнство як світова релігія та його роль в історії і сьогоденні

  • Тема 7. Православ'я

  • Тема 8. Католицизм

  • Сучасна соціальна доктрина католицької церкви

  • Тема 9. Протестантизм

  • Історія протестантизму: етапи зародження та розвитку

  • Кальвінізм

  • Баптизм

  • Тема 10. Релігія і церква в україні сьогодні

  • Українська автокефальна православна церква (УАПЦ)

  • Сучасний стан українського християнства

  • Розділ 3. Релігія та інші вияви духовної культури

  • Функціональна взаємодія релігії, держави і права

  • Правове регулювання забезпечення релігійної діяльності

  • Релігія і суспільство в контексті глобалізаційних реалій сьогодення

  • Тема 12. Релігія та мораль

  • Кореляція опозицій релігійність - духовність, моральність - мораль
  • Природа, внутрішня структура та функції моралі й релігії

  • Тема 13. Наука та релігія

  • Історичні типи співіснування науки та релігії

  • Сучасна метанаукова парадигма

  • Релігієзнавство як пошук нових форм співіснування релігійних і світських елементів

  • Наукові принципи класифікації релігій

  • Тема 14. Містицизм як духовно-релігійний феномен. Давні містерії і таємні спілки

  • Містерії як форми освоєння трансцендентної реальності (містерії друїдів Британії та Галлії, культ Мітри, гностицизм, містерії Асар-Хапі, містерії Одіна)

  • Містерії друїдів Британії та Галлії

  • Культ Мітри

  • Містерії Асар-Хапі

  • Тема 15. Релігія та вільнодумство у вияві людської духовності

  • Основні етапи розвитку вільнодумства

  • Тема 16. Сучасні нетрадиційні релігії

  • Причини виникнення і ознаки нетрадиційних релігій

  • Церква уніфікації

  • Неорелігії в Україні