Коран і кораністика

Релігієзнавство

Коран і кораністика

Віровчення ісламу викладене у головній "священній книзі" мусульман - Корані. Зміст його нібито був переданий Мухаммеду самим Аллахом через ангела Джебраїла окремими одкровеннями, головним чином в Мецці і Медині в 610 та 632 роках. Основу Корану складають перші проповіді Мухаммеда. Повний текст (сухуф) був зібраний після його смерті, при халіфі Османі. Він складається із 114 глав (сур), які мають 6236 аятів (за різними варіантами підрахунку). Тексти Корану виголошують під час публічних і приватних молитов, державних і сімейних торжеств. Багато слів і виразів із нього увійшли в літературу та побутову мову мусульман незалежно від їхньої національності.

Вплив Корану на духовний і суспільний розвиток народів Сходу дає право на те, щоб віднести його до найцінніших здобутків культурного поступу людства.

Коран разюче відрізняється від старозаповітних та євангельських текстів. Це не цілісний літературний твір з єдиною композиційною схемою, а тим більше не теологічний трактат з послідовним викладом системи віровчення. Він народжувався стихійно, віддзеркалюючи вир життя суспільства на зламі епох, а тому не мав будь-якого плану. У ньому зібрані виступи, проповіді, "пророчі одкровення", повчальні історико-релігійні оповіді про долю стародавніх народів і посланих до них пророків, містить притчі й заклинання, етико-правові та обрядові приписи, які регулюють сімейні, майнові, правові та інші суспільні відносини. Усе це було проголошено в різний час, перед різними аудиторіями, з приводу конкретних обставин, мало зв'язок з різними подіями або ж народжувалося через якісь суто внутрішні причини.

Крім релігійно-філософського, законодавчого та історико-культурного, цікавим є і літературний аспект вивчення Корану. Це найдавніша пам'ятка прози арабською мовою, яка завдяки художнім засобам відобразила етапи еволюції особистості Мухаммеда, його утвердження як віровчителя і людини нової епохи. Сприйнятий як слово Аллаха, Коран став джерелом формування єдиної літературної мови арабських народів.

Як святе письмо мусульман, Коран відіграє важливу роль у житті сучасних мусульманських держав. Якщо Коран - це святе письмо, то святим переказом ісламу є Суна - збірка переказів (хадисів). Вона вміщує епізоди із життя Мухаммеда як зразок для наслідування всьому мусульманському світові. В ісламі принцип монотеїзму проведений більш послідовно, ніж в інших релігіях. Тому першим догматом віровчення ісламу є віра в єдиного бога Алла (Аллах, утворивши все існуюче, є вищим і всемогутнім, мудрим, милостивим верховним суддею, поруч з ним немає інших богів, Аллаху покірні всі явища природи, люди, ангели і демони). Другий догмат ісламу - віра в ангелів, які виконують веління Аллаха - оберігають рай та пекло. Третій догмат - віра в те, що Коран є священною книгою мусульман. Четвертий догмат - віра у пророків та посланництво Мухаммеда. П' ятий догмат - віра в кінець світу та загробне життя. Шостий догмат - визнання зумовленості долі людини Богом. Сьомий догмат ісламу - це віра у воскресіння після смерті.

В ісламі є дві основні течії - суннізм і шиїзм. Шиїтська система віровчення, розроблена в ХП-ХШ ст., визнає тільки п'ять догматів: 1) Таухід - єдинобожжя; 2) Адль - справедливість; 3) Нубуваат - пророцтво; 4) Імамот - влада імамів; 5) Кія-мат - воскресіння мертвих.

Мусульманська догматика і культова практика

У середні віки були систематизовані обрядові вимоги ісламу. П'ять з них виділені окремо і названі "стовпами": 1. Сповідання віри; 2. Виконання намазу - п'ятиразової молитви; 3. Дотримання посту (урази) протягом місяця рамадану; 4. Виплата релігійного податку (зак'ят, садаку); 5. Паломництво в "священні місця" ісламу - хадж. В хадж увійшло й поклоніння могилі Мухаммеда в Медіні, молитви в ряді історичних міст. Кожний мусульманин прагне хоча б один раз у житті побувати в Мецці, де знаходиться Храм Кааба з відомим чорним каменем - посланцем неба. Крім цих основних обрядових звичаїв в ісламі існують й інші, наприклад, джихад - участь у війні за інтереси своєї країни.

Найважливішим обрядом мусульман є суннет (обрізання), якому піддають хлопчиків у віці від 5 до 7 років. Він обряд є внутрішньою ознакою релігійної приналежності, служить меті відособлення мусульман від людей інших віросповідань.

Мухаммед заклав першу в мусульманському світі мечеть, яка мала вигляд квадратного майданчика. Молитовні збори проходили тут під відкритим небом.

В ісламі, як і в інших релігіях, окрім обрядів і традицій, існують ще й численні свята. Класичний ортодоксальний іслам узаконив лише два з них - Курбан-байрам та Ураза-байрам.

Свято Мавлід (день народження пророка) відзначається мусульманами за місячним календарем у місяці рабіаль-авваль. 29 серпня 570 року н.е., за арабськими джерелами, народився пророк.

Мухаммед - пророк ісламу, походив із небагатого, але знаменитого роду Хашим. Особливе місце в генеалогічному дереві Мухаммеда посідав його дід Абд ель-Мотталіб. Тоді, коли Мухаммед став старійшиною племені, основні посади в Мецці були в руках нащадків Кусая, які очолювали найбільші клани. Їм належали ключі від храму Кааби, нагляд за криницею Зам-Зам, судочинство, вирішення питань зносин з іншими племенами, зберігання священного прапора, що майорів над курайшитами під час битв, контроль за сплатою податків на користь бідняків, голосування піл час засідань ради старійшин, право скликати загальні збори, управління фінансами міської общини, нарешті, зберігання гадальних стріл. Такими були десять основних посад, що існували в Мецці.

Мухаммед почав свою проповідницьку діяльність у рідному місті. Першими прихильниками його релігії були найближчі родичі та їхні раби. Вчення містило важливу й цінну думку - знищення міжплемінної і внутрішньоплемінної ворожнечі, бо всі віруючі є одним народом - єдиною уммою (за його термінологією). Община віруючих, яка згуртувалась навколо пророка в Мецці, стала ніби зародком такої умми. Вона з самого початку була задумана як позаплемінна спільнота, що приймає усіх бажаючих - представників різних племен та рас.

Мухаммед своєю проповіддю і силою зброї домігся, щоб родова аристократія визнала необхідність боротьби з Іраном і Візантією за ключові позиції в міжнародній торгівлі, політичне домінування на Близькому Сході, в Передній і Східній Азії.

Об'єднання арабів під зеленим прапором ісламу завершили перші наступники Мухаммеда - "праведні халіфи".

Після дворічної боротьби із противниками четвертим халіфом став Алі (656-661), двоюрідний брат і вихованець Мухаммеда, його зять (одружений з дочкою пророка - Фатімою). Його підтримали рядові мусульмани, незадоволені засиллям за правління Османа представників роду Омейя. Прибічників Алі стали називати "шиїт Алі", тобто "партія Алі". Звідси й походить назва релігійно-політичної течії шиїтів. Саме Алі започаткував імосмат. Він вважав, що на чолі державної влади має бути представник пророка, що тільки родинні зв'язки з ним дають духовну владу, а разом з нею і право на вищу світську посаду. Через свою досить непослідовну політику щодо роду Омейя Алі втратив підтримку низів общини. Більше того, декого з колишніх союзників він знищив. Один із хариджитів - колишніх союзників - убив халіфа Алі в мечеті міста Куфа. В ісламському світі виник глибокий розкол. Він розпався на два напрями - шиїзм і сунізм, кожний з яких у свою чергу має ряд відгалужень. Шиїтські секти: зейдіти, ісмаїліти, кармати, хат-табіти, аліди, кадаріти, мутазіміти, рафрдіти, друзи, асасіни, "брати чистоти", бектами, хуруфіти, бабіти, бехаїти, махдісти, Алі-іллахи, харіджити, сіфріти, ібадіти, азрахіти та ін. Більшість з них сект відокремилася за принципом визнання того чи іншого імама.

Секти сунітського напряму: нізалія, сенусіти, саодія, сухардія, тіджамія, чіштія, захіріти, мавламі, малікіти, марідисти, накшбан-дія, ашаріти, ваххабісти, ансари, ханбаліти, мухаджири, вайсовці, муримди, судизми, ясавія, шафіїти, ахль-аль-хадіє, ахмадія, асха-би, мутазиліти та ін.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Релігієзнавство» автора Мозговий Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Коран і кораністика“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Основи теорії релігії та її історична ґенеза

  • Елементи та структура релігії

  • Тема 2. Первісні форми релігії

  • Шаманізм

  • Тема 3. Етнічні релігії

  • Тема 4. Буддизм як світова релігія

  • Життя Гаутами Будди

  • Буддійське віровчення та культ. Поширення буддизму. Основні напрями в буддизмі

  • Тема 5. Іслам як світова релігія

  • Коран і кораністика
  • Мусульманська філософія. Поширення ісламу. Іслам в Україні

  • Розділ 2. Християнство як світова релігія та його роль в історії і сьогоденні

  • Тема 7. Православ'я

  • Тема 8. Католицизм

  • Сучасна соціальна доктрина католицької церкви

  • Тема 9. Протестантизм

  • Історія протестантизму: етапи зародження та розвитку

  • Кальвінізм

  • Баптизм

  • Тема 10. Релігія і церква в україні сьогодні

  • Українська автокефальна православна церква (УАПЦ)

  • Сучасний стан українського християнства

  • Розділ 3. Релігія та інші вияви духовної культури

  • Функціональна взаємодія релігії, держави і права

  • Правове регулювання забезпечення релігійної діяльності

  • Релігія і суспільство в контексті глобалізаційних реалій сьогодення

  • Тема 12. Релігія та мораль

  • Кореляція опозицій релігійність - духовність, моральність - мораль

  • Природа, внутрішня структура та функції моралі й релігії

  • Тема 13. Наука та релігія

  • Історичні типи співіснування науки та релігії

  • Сучасна метанаукова парадигма

  • Релігієзнавство як пошук нових форм співіснування релігійних і світських елементів

  • Наукові принципи класифікації релігій

  • Тема 14. Містицизм як духовно-релігійний феномен. Давні містерії і таємні спілки

  • Містерії як форми освоєння трансцендентної реальності (містерії друїдів Британії та Галлії, культ Мітри, гностицизм, містерії Асар-Хапі, містерії Одіна)

  • Містерії друїдів Британії та Галлії

  • Культ Мітри

  • Містерії Асар-Хапі

  • Тема 15. Релігія та вільнодумство у вияві людської духовності

  • Основні етапи розвитку вільнодумства

  • Тема 16. Сучасні нетрадиційні релігії

  • Причини виникнення і ознаки нетрадиційних релігій

  • Церква уніфікації

  • Неорелігії в Україні