Релігійні відносини. Відповідно до різноманітних видів діяльності складаються відносини позарелігійні і релігійні. Протягом виконання економічної, політичної, державної, просвітницької й іншої діяльності релігійні індивіди, групи, інститути вступають у відповідні цим видам активності зв'язки. У цих зв'язках можливий релігійний зміст, проте об'єктивно вони позарелігійні.
Релігійні відносини - це відносини в духовній сфері, які складаються на підставі релігійної свідомості, реалізуються й існують завдяки релігійній діяльності. Їх носіями можуть бути індивіди, групи, інститути, організації.
Релігійні відносини відбуваються насамперед у свідомості, проте виявляються в дійсних відносинах між людьми, наприклад між мирянином і священнослужителем. Контакти віруючих один з одним хоча й мають спрямованість до цих істот, властивостей, зв'язків, є дійсними взаємовідносинами. З іншого боку, релігійна свідомість, відображаючи і висловлюючи дійсні відносини, за їх образом і подобою конституює схеми релігійних. Відповідно до цих схем рекомендуються відносини гіпостазованих істот одна з одною і з людьми, людей з цими істотами і між собою. Схеми моделюють відносини панування-підпорядкування (за типом
"Господь і раб Господень"), державно-правові структури (Бог - "Цар небесний", патріарх-"владика", папа-"монарх", "канонічне право"), зв'язку судочинства ("суд" над Христом, Бог - "суддя", грішники - "суджені", "Судний день"), сімейні відносини ("Бог Батько", "Бог Син", "брат", "сестра"). Особливе значення має відтворення моральних відносин, по суті, усім релігійним відносинам надається моральне значення.
Є різноманітні засоби фіксації й опосередкування релігійних відносин. В якості посередників можуть виступати: 1) предмети неживої і живої природи - храм, ікона, хрест, розп'яття, ступа, "чорний камінь", корова, крокодил, голуб і т. ін., - і тоді релігійні відносини набувають предметної, речової форми; 2) індивід або група осіб - служитель культу, глава релігійної організації, функціонер общини, володар "дарунка" та ін.; - у цьому випадку можна говорити про персоніфікований засіб фіксації взаємних зв'язків віруючих; 3) образи Бога, духів, душ, Богоматері, Христа, Будди, бодхисаттви, Мухаммеда, святих і т.д.; - це ідеалізована, образна форма опосередкування (І сказав Ісус: "...де двоє або троє зібрані в ім'я Моє, там Я серед них" - Мф. 18:20); 4) мова - окреме слово і цілі пропозиції, що містять настанови про те, з ким і як треба спілкуватися; цей спосіб фіксації відносин називають мовним. Предмети, речі, персони, уявлення, слова мають символічні властивості, є знаками, які виражають релігійні значення і сенси, що вступають у зв'язок з індивідами.
Носіями релігійних відносин залежно від ступеня впливу релігії могли бути етнос, сім'я, стан, клас, фахова група або частини цих груп, тобто такі соціальні й політичні об'єднання, представники яких відносять себе також до одного загального віросповідання. Особливо велику роль у зберіганні і відтворенні релігійних відносин відігравали соціальні групи, що виділялися за релігійною ознакою, - варна брахманів у давньоіндійському суспільстві, жерці у рабовласницьких державах Європи, стан духівництва в середньовічних феодальних монархіях тощо.
Релігійні відносини можуть мати різний характер - солідарності, толерантності і нейтралітету, конкуренції, конфлікту і боротьби, нерідко із сильною тенденцією до релігійного фанатизму. Проте навіть при "мирному співіснуванні", як правило, є уявлення про перевагу цього об'єднання, конфесії, напряму, релігії.
Релігійні організації. В якості інстанцій, які регламентують релігійну діяльність, виступають інститути й організації. Для "орієнтації" у позарелігійних галузях створюються економічні інститути (наприклад, "Банк святого духу" у Ватикані), політичні партії (християнські, ісламські та ін.), профспілки, жіночі, молодіжні та інші формування.
Складаються організації й у релігії. У первісній спільноті релігійних організацій не було. Керували релігійними церемоніями спочатку старійшини роду і племені. Поступово з'являлися виконавці культу - шамани, знахарі. Складалися релігійні групи - "таємні спілки", які не збігалися з етнічними спільнотами. З диференціацією суспільства, поділом праці поступово виникає стан жерців, а разом з ним релігійні організації.
Послідовники певного віросповідання складають релігійну спільність, у рамках якої на основі різноманітних видів діяльності - культової і позакультової - виділяється ціла система релігійних субгруп. Існування і функціонування спільності як єдиного цілого забезпечуються організацією.
Побудова релігійної організації зумовлюється традицією і звичаєм, церковним правом або статутом, апостольськими правилами, конституціями тощо. Організаційні принципи визначають її складові, сукупність позицій і ролей, правила субординації і координації діяльності індивідів та окремих ланок організації, вузли діяльності і, відповідно, групи діячів, покликані забезпечити єдність об'єднання. Залежно від умов виникнення й існування релігійні організації набувають монархічного (католицизм, православ'я), парламентсько-королівського (англіканство), республікансько-демократичного (кальвінізм, баптизм) та іншого вигляду.
Спільнота з усіма своїми організаційними елементами являє собою релігійне об'єднання, первинним осередком якого є релігійна община. Над общинами надбудовується комплекс ланок аж до вищої - Центру об'єднання. У об'єднанні існує і цілий ряд інших складових елементів, що мають специфічні організаційні зв'язки, але в той же час включені у загальну структуру (наприклад, духівництво, чернецтво). Окремі складові мають власну інфраструктуру. Всі ланки стають взаємозалежними органами цілого. Механізмами контролю за діяльністю індивідів і різноманітних елементів організації є норми релігійного права і моралі, санкції і зразки, авторитети.
На основі вивчення християнства виділені такі типи релігійних об'єднань: церква, секта, деномінація, установлена секта, містерія та ін.
Церква являє собою об'єднання, приналежність до якого визначається, як правило, не вільним вибором індивіда, а традицією. Звідси визнання можливості кожної людини стати її членом. Члени церкви поділяються на духівництво і мирян. Позиції і ролі, ступені і градації упорядковані за ієрархічним та авторитарним принципами.
Секта виникає як опозиція щодо тих або інших релігійних напрямів. Для неї характерна претензія на винятковість своєї ролі, доктрини, ідейних принципів, цінностей, настанов. З цим пов'язані настрої виключності, а нерідко і тенденція до ізоляціонізму. Сильно виражене прагнення до духовного відродження. Інститут священства відсутній, лідерство вважаються харизматичним. Підкреслюється рівність усіх членів, оголошується принцип добровільності об'єднання, робиться акцент на "обертанні", що передує членству. Історична доля сект не однакова. Одні з них через певний час припиняють своє існування, інші перетворюються в інші типи.
Деномінація може розвиватися з інших типів об'єднань або укладатися з самого початку в такій якості. Її ідейні, культові та організаційні принципи формуються в опозиції до церкви і секти. Зберігаючи акцент на "обраності" членів, вона визнає можливість духовного відродження для будь-якого віруючого. Ізоляція від "світу" і замкнутість усередині релігійної групи не вважаються обов'язковими ознаками "щирої" релігійності. Хоча й висувається принцип постійного і суворо контрольованого членства, відповідно до якого карається активність, насамперед, у релігійній діяльності, спостерігається тенденція до єднання зі "світом", послідовники закликаються до активної участі в житті суспільства. Деномінації властива чітка організація як по горизонталі, так і по вертикалі.
Функції та роль релігії в суспільстві
Релігія виконує цілу низку функцій та відіграє певну роль у житті суспільства. Функції - це способи дії релігії в суспільстві, роль - сумарний результат, наслідки виконання нею функцій. Виділяють декілька функцій релігії.
Світоглядна. Цю функцію релігія реалізує завдяки, насамперед, наявності в ній певного типу поглядів на людину, суспільство, природу. Релігія містить у собі світовідчуття (емоційне прийняття або неприйняття світу в цілому та окремих явищ і процесів у ньому), світовідношення (оцінку), світоспоглядання (відображення світу у відчуттях та сприйнятті), світорозуміння (пояснення світу).
Компенсаторна. Ця функція є суттєвою щодо перебудови свідомості. В сучасних умовах важливе значення має психологічний аспект компенсації - зняття стресу, катарсис, медитація, духовна насолода, навіть у випадку, якщо психологічний процес починається з ілюзії. В умовах сучасного відчуженого світу роз' єднаність та ізоляція замінюються братством, безособові, речові відносини компенсуються особистісним богоспілкуванням та спілкуванням в релігійній групі, церковна благодійність, милосердя пом' якшують негаразди знедолених тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Релігієзнавство» автора Мозговий Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Елементи та структура релігії“ на сторінці 2. Приємного читання.
