Експлуатація давньої мудрості є вульгаризацією духовного, культурного і наукового контексту, з якими пов'язуються нові шляхи осмислення реальності, використовуються нові ресурси людської природи і зачіпаються перспективи духовних пошуків. Історія розвитку філософії демонструє, що містика і релігійно-містичне пізнання є дуже плідними для самої науки. Підтвердженням можуть бути піфагореїзм, платонізм, неоплатонізм, класичний німецький ідеалізм. Як показала історія еволюції людського суспільства, містика і містичний досвід, у тому числі світових духовних традицій, не можуть залишатися поза увагою людинознавчих наук.
Заперечення і зневажання містичними аспектами уже є неможливим, оскільки проблема, яка виникла сьогодні, змушує суспільство вдаватися до підвищення теоретичного і методологічного рівнів пізнання на сучасному етапі його еволюції.
Слід зазначити, що філософський підхід до вивчення проблеми релігійно-містичного досвіду як феноменального-духовного модусу в контексті трансформації особистості має певні складності, обумовлені наступним:
1. Релігійні традиції, які розвивають містичний досвід, відбитий у творах різних народів, сприяли тому, що він трансформувався у величезну кількість різноманітних учень, практик, шкіл і методик. Вони, в силу своєї феноменальності, просторовотимчасової загальності і розмаїтості, відповідно не обґрунтовувалися класичною наукою, раціональною за своїм характером, яка відривала проблему існування Абсолюту (Єдиного) від цілого спектру форм, пов' язаних з ним.
2. Недивлячись на те, що містичний досвід є гідним предметом розгляду для багатьох наукових галузей, не мав під собою твердої бази або основоположної концепції, що визначала б сутність і особливості даного феномена. В жодній із них не було відповідного розуміння понять "містика", "містицизм", "містичний досвід", оскільки ці поняття або замовчувалися, або вживалися в неправильному контексті. Крім того, розуміння процесу містичного "делания" як єдиного засобу досягнення вихідної містичної мети - набуття вічного просвітленого Абсолютного єднання зі світом трансцендентної реальності, вважалося зайвим.
3. Містичний досвід залишався за рамками наукової картини світу, оскільки діалектичний матеріалізм вбачав у ньому крайню форму ірраціонального, вважаючи його згубною формою світо-орієнтації, не допускаючи навіть можливості існування внутрішнього світу людини як феноменального конгломерату духовності. Відсутність у науці відповідних теорій і методів, неможливість його досягнення в лабораторних умовах та пізнання теоретичним шляхом перетворювали релігійно-містичний досвід в ненауковий предмет, який не може виконувати доказові базисні функції при розгляді даної проблематики.
4. Релігійна система вірувань традиційно пов' язувалася з містикою, містицизмом і містичним досвідом. Варто пригадати, що ставлення до релігії донедавна було таким однобічним, що не визнавало самої можливості її претензії на істину, хоча зараз воно значно відхилилося від атеїстичної осі. Суспільство поступово відроджує в собі бажання осмислити релігійно-містичну істину, що знайшло відображення у прагненні створити містичні групи, які є не ізольованим ареалом, а розширеною системою містичних відношень із трансцендентним світом (майстри, адепти).
5. В сучасній науці і релігії відсутня єдність у поглядах на містику і містичний досвід. Це призводить до певного протиріччя: від визнання містичного досвіду як "вищого духовного стану, в якому відбувається вихід за антропологічну межу" (Хорунжий С. С. Заметки к энергийной антропологии. "Духовная практика" и "отверзание чувств": два концепта в сравнительной перспективе // Вопросы философии, - 1999. - № 3. - С. 55) до його визначення як "стану релігійної одержимості" і "релігійного фанатизму" (Волков Ю. Г,. Поликарпов В. С. Человек:
Энциклопедический словарь. - М.: Гардарики, 1999. - С. 231). Водночас, можна вважати, що релігія є основною точкою, в якій розуміння даного феномена і ставлення до нього є, зокрема, тією проблемою, що призводить до нерозуміння як між самими релігіями, так і усередині них. Як зауважив Кіпріян (Керн), "містик містика скоріше зрозуміє, ніж богослов богослова, незважаючи на вигадливу своєрідність мови..." (Архімандрит Кипри-ан (Керн). Духовные предки святого Григорія Паламы: Опыт мистической родословной // Богословская мысль. - Париж,1942. - Вып. 4. - С. 123).
Релігійно-містичний досвід є предметом теоретичного наукового дослідження, при цьому він завжди належав до особливої сфери, яка демонструє зв' язок людини із трансцендентним світом. Хоча певна проблема в межах наукової теорії намагається з' єднатися зі своїм об' єктом, тому й виникає нова проблема - проблема наукового раціонального підходу до дослідження того, що за своєю суттю є ірраціональним і позанауковим.
Крім того, складності виникають і при тлумаченні значень містичного досвіду як такого. Щоб уникнути цього, розглянемо кілька аспектів:
1. Релігійно-містичний досвід є специфічним видом світогляду, що базується на процесі пошуку шляхів осягнення Іншого (Містичний Шлях), спираючись на результати містичного "делания" (містять у собі елементи аскетизму, споглядання, духовної зрілості), набуваючи тим самим містичного світовідчування.
2. Небажаним є уявлення, теорії, ідеї, які людство прагне підводити під сувору структуру побудови цілісного наукового вчення, заснованого на містичному матеріалі, але при цьому не слід позбавляти його елементарної системності й термінологічної бази.
3. Варто відзначити, що розглядати містичний досвід слід як особливу форму існування цілісної духовно-практичної життєдіяльності суспільства (від шаманізму і містерій до аспектів духовного вдосконалення на грунті якогось із містичних вчень).
4. Відбувається усвідомлення того, що мудрість містики виходить за межі соціального буття, а протиріччя, які виникають у передбачених взаємовідносинах, ведуть до цілком іншого, давно забутого світу, а Всесвіт виводять на новий рівень світовідносин, за якого досягається гармонійна єдність на рівнях "людина - світ", "людина - Всесвіт".
5. Очевидно, що логіка, яка встановлює суб'єктно-об'єктні відносини, не здатна підпорядкувати містичний досвід традиційній раціональності.
6. Містичний досвід як проблема викликає деякі методологічні складнощі, через неправильне сприйняття людини як соціальної одиниці, яка має розум, волю, моральні почуття, складну систему психічних стосунків, спроможність створювати нові цілі і самостійно обирати шляхи свого розвитку як особистості.
7. Крім того, біосоціальний характер, який виражається в приналежності людини до двох світів - природно-еволюційного і культурно-історичного, споконвічно відносить її до рангу суперечного духовного ареолу в аспектах містичної реальності.
8. Донедавна нормальним було однобічне і перекручене уявлення, а точніше, відсутність адекватного уявлення про людину як матеріально-духовну або природно-енергетичну цілісність.
9. Відсутність в сучасній науці єдиного розуміння сутності свідомості та її взаємозв'язку з людським "Я", не розбираючи останнє на елементи і частини, поки що є недоступним щаблем у духовному розвитку суспільства і трансформації особистості як основного елемента даного соціуму.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Релігієзнавство» автора Мозговий Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 14. Містицизм як духовно-релігійний феномен. Давні містерії і таємні спілки“ на сторінці 2. Приємного читання.
