Релігія розглядається як загальний феномен культури. Маліновський аналізує її у співвідношенні з наукою і магією на матеріалах неписьмової культури. Наука є раціональним освоєнням дійсності. Раціональне ставлення до світу існувало на всіх етапах розвитку культури. На основі знань виготовлялися знаряддя полювання, конструювалася зброя, утворювалися об'єднання для спільної діяльності, організовувалися сільськогосподарські роботи тощо. Наука являє собою "раціональну поведінку" у навколишньому світі відповідно до наявного знання і техніки, конструює повсякденний, "профанний" світ.
Поряд з цією галуззю є сфера "сакрального", до якої належать магія і релігія. Магія визначається як віра в можливість досягнення успіху за допомогою чарівних формул і ритуалів. Вона застосовується у таких фазах діяльності, в яких недостатні раціональні засоби досягнення мети. Ситуація, у якій не вистачає раціональних засобів досягнення мети або вони перестають діяти, породжує в психології людини гостроаффективні стани (і в примітивних спільнотах, і в цивілізованих). Оскільки раціональна, спрямована на досягнення мети дія неможлива, людина вдається до квазідії. В результаті таких магічних акцій відбувається зниження емоційного напруження, досягається рівновага, до деякої міри долаються фрустрації. Хоча ці акції не приводять до досягнення зовнішніх цілей, вони результативні щодо відновлення внутрішньої рівноваги.
Якщо в магії мета кожної дії точно визначена й обмежена, то в релігії ритуал організований інакше. Релігія має справу не з конкретними фрустраціями повсякденного життя, а з фундаментальними проблемами людського буття. Згідно з Маліновським, за своєю догматичною культурою релігія постійно пропонує себе в якості системи віронавчальних положень, які визначають місце людини у Всесвіті, пояснюють її походження і формулюють мету її існування. Звичайному індивіду релігія прагматично необхідна, щоб перебороти приголомшуюче передчуття смерті, нещастя і долі. Релігія ніколи не буде зайвою, оскільки зазначені проблеми принципово не долаються.
Маліновський пропонує "гармонійну модель" культури. На його думку, різноманітні культурні феномени доповнюють один одного в гармонійному цілому. Наука, магія і релігія виконують різну роботу, але взаємодоповнюють одне одного у вирішенні загальних культурних завдань.
Соціологічні концепції релігії. Соціологічний аналіз феномену релігії був запропонований німецьким соціологом М. Вебером, який вважав, що передумову релігії складає проблема сенсу. Він характеризує релігію як засіб надання змісту соціальній дії: в якості явища культури вона задає та підтримує відповідні сенси, тим самим вносячи "раціональність" у пояснення світу і повсякденну етику. Релігійна інтерпретація світу є засобом його оволодіння. Віровчення забезпечує релігійне смисловизначення повсякденного життя людини. Релігія задає ієрархічно побудовану систему норм, відповідно до якої одні дії стають можливими, інші - забороненими, тим самим визначаються моральні позиції щодо світу.
У дослідженнях релігії для Вебера головним є знаходження тих утворених завдяки релігійним віруванням і практиці релігійного життя психологічних стимулів, які визначали напрям поведінки індивідів та утримували їх у ньому. Значення релігійних стимулів аналізується в контексті їх впливу на розвиток капіталізму в Західній Європі. Найбільш "раціональним типом" господарювання вважається капіталістична система, якій властивий "дух капіталізму". Він розуміється як "етично забарвлена життєва максима", яка стимулює прагнення до багатства та зумовлює "раціоналізацію" отримання доходу. Вебер знаходить джерела розвитку капіталізму в особливостях протестантизму.
Французький соціолог Е. Дюркгейм дотримувався позиції позитивізму. В якості фактичної бази він використовував дані етнографії, виходячи з принципу соціологізму, згідно з яким суспільство є особливою реальністю, яка містить у собі "соціальні фактори", що не зводяться лише до економічних, психічних, фізичних". Соціальні фактори об'єктивні, існують незалежно від індивіда і мають примушуючу силу стосовно нього. Серед них виділяються морфологічні, які утворюють матеріальний субстрат суспільства - густота населення, засоби та інтенсивність контактів тощо, а також духовні фактори - "колективні уявлення", які в сукупності складають колективну, або загальну, свідомість. Дюркгейм спростовує спробу зведення соціального до біологічного та психологічного, необхідне з' ясування соціального через соціальне. Джерелом релігії, за Дюркгеймом, є сам спосіб існування людини. В релігії суспільство обожнює само себе. Сенс та призначення релігії полягає в культивуванні соціального почуття, забезпеченні впливу колективу на індивіда. Наявність священних об' єктів надає колективним віруванням обов' язкового характеру. Священні об' єкти Дюркгейм трактує як символи єдності. Наприклад, для австралійського туземця таким символом є тотем, для християнина - Ісус Христос.
Елементи та структура релігії
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Релігієзнавство» автора Мозговий Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Основи теорії релігії та її історична ґенеза“ на сторінці 3. Приємного читання.
