Розділ без назви (2)

У моєму архіві є копія листа, якого написав майор Саліван Баллу, офіцер 2-го Родайлендського полку армії «Північан». Він пише своїй дружині напередодні Битви при «Бул Ран» — битви, яка, як він відчував, стане його останньою. Він ніжно говорить їй про свою невмирущу любов, про «спогади про блаженні миті, що я провів з тобою». Баллу сумує, що він повинен відмовитися від «надії на прийдешні роки, коли, Божою волею, ми могли б і далі жити разом і любити одне одного, і бачити, як коло нас дорослішають і мужніють до благородної зрілості наші сини». Проте, попри любов, його кличе битва, і він не може її уникнути: «У мене немає передчуття чогось поганого чи невпевненосте в подіях, до яких я задіяний, і моя мужність мене не покидає і не похитнеться… які ми великі боржники перед тими, хто перед нами пройшов через кровопролиття і страждання революції… Саро, моя любов до тебе безсмертна, вона мовби зв’язала мене могутніми канатами, які ніщо не може розірвати, хіба що тільки Всемогутній Бог», і все ж більша справа охоплює мене, як сильний вітер, і без спротиву веде мене з усіма цими путами на поле бою».

Чоловік повинен мати битву, визначну мету свого життя, яка включає, навіть перевершує рідний дім і сім’ю. Він повинен мати справу, якій він відданий навіть до самої смерти, тому що це вкарбовано в його буття. Тепер слухайте уважно: ви маєте. Саме тому Бог створив вас, щоб ви були його близьким союзником і приєдналися до Нього у Великій Битві. У вас є ваше особисте місце в строю, завдання, для виконання якого вас створив Бог. Тому так важливо дізнатися від Бога своє істинне ім’я, бо це ім’я містить мету вашого життя. Черчіль був змушений керувати Британією в розпачливі часи Другої світової війни. Він сказав: «Я почувався так, нібито йшов поруч із долею і що все моє минуле життя було підготовкою до цього часу і для цього випробування». Те ж саме стосується і вас — усе ваше життя було підготовкою.

«Хотів би я бути Вільямом Волесом і з великим мечем в руці очолити атаку, — зітхнув один мій друг. — Але я почуваюся таким собі хлопцем із мотикою в руках десь у четвертій шерензі». Те, що ваша роль начебто несуттєва, що ви все одно не озброєні для неї відповідним чином — це брехня Ворога. У вашому житті ви і є Вільямом Волесом, хто ж іще може ним бути? Немає іншого чоловіка, який міг би заступити вас у вашому житті, на полі битви, до якого ви покликані. Якщо ви залишите своє місце в шерензі, воно буде порожнім. Ніхто інший не може бути тим, ким маєте бути ви. Саме ви є героєм своєї історії. Не виконавець епізодичної ролі, не актор масовки, а головна особа. Це наступний етап подорожі ініціяції, коли Бог викликає чоловіка вийти на передову. Він хоче розвинути і вивільнити з нас якості, яких потребує кожен воїн — включно з глибоким усвідомленням того, з якими ворогами ми стикнемося.

До того ж, воїн має бачення, мету, що перевершує його життя, справу, значнішу за самозбереження. Всі наші нещастя і несправжнє «я» коріняться в тому, що, шукаючи як зберегти наше життя, ми втратили його. Христос кличе чоловіка далі: «а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе» (Мр. 8, 35). Знову тут ідеться не просто про готовність померти за Христа, ці слова набагато буденніші. Роками я щоденно втрачав енергію на намагання перемогти випробування в своєму житті і отримати трохи задоволення. Тижні були змарновані чи то на боротьбу, чи то на втіхи. Я був найманцем. Найманець бореться за платню, за свою власну вигоду, його життя присвячено йому самому. «Характерна особливість істинного воїна, — каже Блай, — полягає в тому, що він служить меті, вищій за нього самого, тобто трансендентній справі». Та хвилююча особливість є в листі Баллу; такою є таємниця воїнського серця Ісуса.

По-друге, воїн є хитрим. Він знає, коли час битися, а коли рятуватися втечею. Він здатний відчути пастку і ніколи не атакує нерозсудливо. Він знає, яку зброю взяти з собою і як її використовувати. На яку особливу територію вас не покликали б — у дім, на роботу, в царину мистецтв чи промисловости, чи світової політики — скрізь ви завжди зіткнетеся з трьома ворогами: світом, тілом і дияволом. Вони складають щось на кшталт нечестивої трійці. Позаяк вони завжди змовляються між собою, важкувато говорити про них окремо, бо в будь-якій битві залучені принаймні двоє з них, але зазвичай — усі троє. Проте кожен із них має власну індивідуальність, тож я розгляну кожного з них окремо, а потім спробую показати, як вони змовляються проти нас. Тож, почнімо з ворога, який є найближчим до нас.

ВНУТРІШНІЙ ЗРАДНИК

Яким би міцним не був замок, але якщо всередині нього перебуває ненадійна група (схильна до зради за першої ж нагоди), цей замок від ворога не вберегти. Зрадники заволодівають нашими серцями, готові стати прибічниками будь-якої спокуси і підкоритися їм усім. (Джон Овен, «Гріх і спокуса»)

Із того самого доленосного дня, коли Адам позбувся самої суті своєї сили, чоловіки борються з тією частиною своєї натури, яка, не вагаючись, готова зробити те ж саме. Ми не висловлюємося, доки не знаємо, що все буде добре і не хочемо рухатися, доки нам не гарантовано успіх. Те, що в Писанні називається тілом, старим чоловіком або грішною природою, це та частина грішного Адама в кожному чоловікові, яка завжди прагне найлегшого виходу. Набагато простіше зайнятися мастурбацією, аніж кохатися з власною дружиною, особливо, якщо стосунки між вами ускладнилися й ініціатива у відновленні статевих стосунків виглядає ризикованою. Набагато простіше податися до гольф-клубу і атакувати відро з м’ячами, ніж на роботі подивитися прямо у вічі тим, хто на вас гнівається. Набагато простіше прибрати в гаражі, навести лад на власному письмовому столі, підстригти траву чи відремонтувати машину, ніж поспілкуватися з власною неповнолітньою донькою.

Одно слово, ваше тіло — це ласиця, позер і егоїстична свиня. І ви не є ваше тіло. Чи ви знаєте це? Ваше тіло — не ви істинний. У знаменитому уривку апостола Павла знаходимо пояснення того, що це означає — боротися з гріхом (див. Рим. 7). Він розповідає історію, з якою ми всі добре знайомі. Її суть зводиться до того, що ми вирішуємо зробити щось добре, проте насправді не робимо цього. Вирішуємо не чинити погано, проте потім робимо саме так. Наші рішення не призводять до того, що ми задумали. Глибоко в нас відбувається щось погане, щоразу воно забирає те найкраще, що є всередині єства. Це стається так регулярно, що його можна передбачити. Як тільки вирішуємо зробити щось добре, гріх уже готовий примусити нас зробити неправильний крок. Щиро захоплюємося Божими наказами, проте, очевидно, що не все всередині нас приєднується до цього захоплення. Деякі частини «я» таємно чинять опір, і саме тоді, коли якнайменше очікуємо цього, вони перебирають владу на себе.

Гаразд, таке відбувалося багато разів із нами всіма. Проте висновок, який робить ап. Павло, просто вражає: «Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені» (Рим. 7, 20). Ви помітили, яке розмежування він робить? Ап. Павло визнає: знаю, що борюся з гріхом. Але також знаю, що мій гріх — це не я, не моє істинне серце. Наш гріх — це не ми. Для чоловіка, що поєднався з Ісусом, гріх більше не є головною його рисою. Наше серце добре. «Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро…» (Єз. 36, 26). Сьогодні великою брехнею є те, що ви — лишень спасенний милістю грішник. Насправді ви — набагато більше. Ви — нове творіння в Христі. Новий Завіт називає вас святим, священним, сином Божим. За своєю суттю ви — добра людина. Так, усередині нас триває війна, але це громадянська війна. Битва триває не між нами і Богом, ні, всередині нас є зрадник, який веде війну проти нашого істинного серця, що протистоїть йому пліч-о-пліч із Божим Духом у нас.

Це виглядає так, начебто до операції залучена нова потуга. Атмосферу дивовижно, подібно до сильного вітру, очистив дух життя у Христі, звільнивши вас від визначеного наперед обмеженого життя під владою брутальної тиранії гріха і смерти… Зрозуміло, що той, хто не прийняв цього невидимого, але безсумнівно присутнього Бога, Духа Христа, не зрозуміє, про що ми тут говоримо. Проте для вас — для тих, хто прийняв Його, в кому Він перебуває… якщо у ваше життя входить живий і присутній Бог, який воскресив Ісуса з мертвих, Він зробить для вас те ж саме, що зробив для Ісуса… Коли у вас живе і дихає Бог (а Він це робить так само, як робив в Ісусі), з того мертвого життя ви визволені (див. Рим. 8, 2–3; 9-11).

Ви істинний перебуваєте на боці Бога проти несправжнього «я». Це знання змінює весь світ. Чоловік, який хоче доблесного життя, швидко впаде духом, якщо віритиме, що його серце наповнене лише гріхом. Навіщо боротися? Навіть ще не почавшись, битва виглядає програною. Ні, ваше тіло — це ваше несправжнє «я», позер, якого видно в боягузтві і самозбереженні. Єдиний спосіб дати йому раду — це розіп’яти його. Тепер дуже уважно стежте за моєю думкою. Від нас ніколи не вимагають розіп’яти своє серце. Від нас ніколи не вимагають убити ту істинну людину що всередині нас, не вимагають позбутися того глибокого бажання битви, пригоди і краси. Нам наказано застрелити зрадника. Як? Вибирайте не на його користь щоразу, як він піднімає свою потворну голову. Прямуйте саме в ті ситуації, яких ви зазвичай уникали. Висловлюйтеся саме з тих питань, щодо яких ви зазвичай відмовчувалися. Якщо хочете збільшити свою істинну чоловічу силу, тоді перестаньте саботувати свою.

САБОТАЖ

Річ — дуже запальний молодий чоловік, який хоче по-справжньому зрозуміти, що означає бути чоловіком. Декілька тижнів тому він домовився зі своїми приятелями піти кудись розважитися. Друзі обіцяли зателефонувати перед виходом і потім зайти за ним, проте так і не зателефонували. За декілька днів, коли один із них згадав про цей випадок, Річ сказав: «Та все гаразд. Нічого страшного». Але всередині він був розлюченим. Це саботаж. Він свідомо вирішив заштовхати свою істинну силу якнайдалі і підтримав своє несправжнє «я». Зробите так само певну кількість разів — і взагалі забудете, що маєте бодай якусь силу. За собою я помітив, що коли заперечую, що відчуваю гнів, це почуття перетворюється на страх. Якщо ми допускатимемо те, що Сем Кін називає «вогнем у животі», його місце займе щось слабше. Декілька років тому я мав нагоду сказати своєму керівникові, що я насправді про нього думаю, але говорити це не в стані гріховного роздратування (що дуже важливо), не образити, а допомогти йому. Фактично, він сам попрохав мене про це, зателефонував, щоб дізнатися, чи маю я вільну хвилину для дружньої розмови. Я знав, чому він телефонує і втік, зіславшись, що маю інші справи. У наступні дні я почувався слабким, фактично позером. Відмовившись від своєї сили, я саботував її.

Коли ми зраджуємо свою силу, це також саботаж. Приймати хабарі, дозволяти, щоб від вас відкуповувалися, погоджуватися на лестощі взамін на певну відданість — це саботаж. Відмовлятися ставити якесь питання, тому що за умови мовчанки ви отримаєте підвищення по службі або вас зроблять старійшиною, або безпечно залишать на роботі — все це глибоко псує вас. Мастурбація — це саботаж. Це, по суті, егоїстична дія, яка вас нищить. Я розмовляв із багатьма чоловіками, котрим схильність до мастурбації поступово зруйнувала відчуття сили. Таку ж дію має статевий зв’язок із жінкою, з якою ви не одружені. Карл належить до такого типу чоловіків, які користуються особливою увагою жінок. Мене вражає, чого тільки молоді жінки не запропонують, якщо вони зголодніли за любов’ю і визнанням, яких так і не дочекалися від свого батька. Вони кидатимуться в обійми чоловіка, щоб відчути, що вони потрібні, бажані. Карл прийшов до мене, тому що його статеве життя стало некерованим. Десятки жінок пропонували себе йому. І щоразу, коли він піддавався, то почувався послабленим, кожного наступного разу його рішучість чинити спротив слабшала.

Справи пішли на краще, коли Карл усвідомив, що ця статева боротьба є не так гріхом, як битвою за його силу. Він хотів бути сильним, відчайдушно прагнув того, і це бажання почало підтримувати його рішення чинити опір. Як сказав Кемпіс: «Щоб навчитися цілковито керувати собою, чоловік повинен довго і сильно боротися всередині себе». Разом із Карлом ми провели години за молитвою, розбираючи кожен із випадків тих стосунків, визнаючи гріх, розриваючи зв’язки, що їх створюють між двома душами статеві стосунки, очищуючи його силу, прохаючи Бога відновити його. Він зробив це, і мені приємно сказати, що для Карла все вже позаду. Це не було просто, але по-справжньому. Нині він щасливий у подружжі.

СПРАВЖНЄ ЖИТТЯ

Спробуйте користуватися своєю силою і побачите, що вона щораз більше зростає. Річ мав відремонтувати гальма свого автомобіля. Він зателефонував до магазину запасних частин і там дізнався, що це коштуватиме йому по 50 доларів за пару. Проте коли прибув за покупкою, то почув від працівника магазину, що вже мусить заплатити за пару запчастин 90 доларів. Він прийняв Річа за дурня, і це зачепило нашого героя. Зазвичай він сказав би: «Гаразд, добре. Нема проблем», і заплатив би більше, але не цього разу. Річ наполягав на своєму. Продавець відступився і припинив свої спроби обшахрувати його. «Це було приємне відчуття, — поділився потім зі мною Річ. — Нарешті я відчув, що поводжуся як чоловік». Зараз це може виглядати як проста історія, але це саме така ситуація. Саме в повсякденному житті ви довідуєтеся про свою силу. Почніть смакувати свою істинну силу — і вам захочеться більшого. У грудях виникає якесь відчуття вагомости, важливости.

Нам слід дозволити нашій силі виявлятися. Після всього того виглядає досить дивним, що чоловік не дозволяє своїй силі прибувати, однак багато з нас ослабили себе нашою власною мужністю. Що станеться, якщо ми по-справжньому випустимо її назовні? У своїй книзі «Зцілюючи чоловічу душу» Ґордон Делбі розповідає дивовижну історію про чоловіка, якого постійно мучив один і той самий сон, у якому його переслідував лютий лев, аж поки він не падав виснажений і прокидався з криком. Чоловік був збентежений, він не розумів, що означає цей сон. Чи лев є символом страху, того, чого неможливо побороти? Якось цей чоловік отримав від свого духівника пораду повернутися до цього сну в молитві:

Коли вони вдвох молилися, в якийсь момент духівник інтуїтивно запропонував чоловікові воскресити в пам’яті його сон, так, щоб зберегти навіть почуття страху. Вагаючись, чоловік погодився і невдовзі повідомив, що справді лев уже з’явився і прямує до нього. Тоді духівник сказав: «Коли лев наблизиться, намагайтеся не тікати від нього, натомість залишайтеся на місці і запитайте його хто чи що він є, і що він робить у вашому житті… спробуєте це зробити?». Тривожно пововтузившись на стільці, чоловік погодився, потім повідомив про те, що відбувалось: «Лев пирхає і струшує головою, стоячи прямо переді мною… Я питаю його, хто він є… і — Ах! Не можу повірити в те, що він каже! Він каже: «Я — твоя відвага і твоя сила. Чому ти тікаєш від мене?».