Розділ «Чарльз Енел Нова психологія»

«У багатьох випадках функціональних нервових розладів, очевидний фактор страху. В інших випадках він менш очевидний, хоча також важливий. Пацієнтів з останньої категорії можна розділити на кілька груп. Одна група включає в себе людей, яким бракує мужності. Кілька років тому, до мене направили одну відому людину, яка вела безтурботне життя. У неї спостерігалися симптоми неврозу, такі, як безсоння, апатія і дратівливість. Ретельний аналіз показав, що ряд незначних симптомів, в поєднанні з сімейними конфліктами, привели його до думки, що він втрачає свій розум. Ця фобія стала справжньою хворобою. Страх настільки оволодів його душею, що він був не здатний ні до якої справи до тих пір, поки не позбувся від нього. Чи варто говорити, що пацієнт сам не усвідомлював причину своєї проблеми. Її також упустив лікуючий лікар».

Хвороба пацієнта було неможливо зцілити з фізичної точки зору. Були потрібні ментальний аналіз ситуації, витяг страху з підсвідомості і ясне розуміння проблеми з боку пацієнта. Ефект був таким же, як і у випадку, коли ви витягаєте з ока людини смітинку і показуєте йому її. Коли Ви впевнені в тому, що причина занепокоєння усунена, Вашим проблемам приходить кінець, і Ви забуваєте про них.

«Власник ранчо з Вайомінгу скаржився на безсоння, втрату апетиту, розлад шлунка, нервозність і нездатність доглянути за своїм ранчо. Проблема полягала в тому, що він боявся раку шлунка. Ця фобія зовсім винищила його, змусивши перебільшувати будь-які хворобливі відчуття в тілі. Але чи був цей чоловік боягузом? Безумовно, ні. Був час, коли вирощування худоби на далекому Заході вважалося небезпечним заняттям. Цей чоловік жив без страху багато років, хоча ніколи не лягав спати без гвинтівки біля ліжка. Одного разу йому повідомили, що три погонича худоби збираються його вбити — і це було правдою. Він узяв зброю, скочив на коня і поїхав на зустріч з ворогами. За його словами, він «відрадив хлопців від цієї ідеї», і не відбувші вбивці забралися геть. При цьому, він не відчував ні страху, ні занепокоєння. Я дізнався про ці випадки тільки з розмови про його життя і бізнес».

Цей чоловік мав значну мужність у фізичній сфері. Але він лякався при думці, що щось в його організмі йде неправильно. Як тільки доктор зрозумів причину, він зробив рентгенівський знімок, щоб показати пацієнтові, що йому нічого боятися. Зрештою, лікар зміг переконати цю людину, що для страху немає підстав.

«Один поліцейський у віці 40 років страждав від безсоння невідомої природи, головних болів, загального неврозу і втрати ваги. Таку людину, як він, було нелегко запідозрити в страху. Багато років, він працював в одному з найгірших округів Чикаго. Оскільки він часто мав справу зі злочинцями, начальство посилало його для арешту найнебезпечніших бандитів. Одного разу знаменитий бандит, стоячи перед ним, вистрілив у нього з пістолета. Незважаючи на це, він не втрачав спокою. Однак, його хвороба також була викликана страхом. Ось як вона виникла. Якийсь ворог звинуватив цього поліцейського в зловживанні службовим становищем, і він був повинен з’явитися на слухання. Це викликало в ньому сильне занепокоєння. Будучи невинним, він гостро переживав несправедливість звинувачень, боячись, що його можуть відсторонити від служби або навіть звільнити. Він переживав за своє добре ім’я, яке заробив багаторічною службою, а також за будинок, на який у нього була заставна. Природно, він почав погано спати, страждати від головного болю і втрачати впевненість у собі. Якраз в цей момент, хтось із друзів сказав йому, що він може зійти з розуму від занепокоєння. Таким чином, ми бачимо послідовні кроки: боязнь неслави, боязнь розорення і боязнь божевілля. Але чи усвідомлював їх пацієнт? Ні. Він знав лише те, що нервує, страждає і не впевнений у собі».

Коли вся ця інформація була витягнута зі свідомості пацієнта і представлена йому як корінь проблеми, і лікар запевнив його, що джерелом хвороби є страх, він налаштував розум на відмову від страху. Після цього, він зцілився.

Підсвідомість може бути хронічно хворою. Вона стає хворою через визначених і часто багаторічних ментальних переживань. Хвороба — результат того, що людина продовжує зберігати в собі це переживання, не даючи зарости «кровоточуючу рану» у своїй підсвідомості.

Одна жінка багато років страждала від хронічної слабкості, не знаходячи позбавлення від цієї недуги. Психолог задався метою встановити, в чому полягає проблема. Він почав повторювати слова, що приходять до нього в свідомість: «стіл, книга, килим, китаєць».

Коли він вимовив слово «китаєць», жінка була шокована. Психолог запитав, що саме її так вразило, і що це слово означало для неї. На це жінка відповіла, що, коли вона була маленькою дівчинкою, вона з подругою часто грала неподалік від китайської пральні. Дівчатка знущалися над китайцем, кидаючи в нього камінці через відкриті двері. Одного разу китаєць погнався за ними з великим ножем, налякавши їх до смерті. «Саме це я і хотів дізнатися», — сказав психолог.

Він знову почав вимовляти слова, і серед них було слово «вода». Жінка знову була шокована. Коли вона була маленькою дівчинкою, вони з братом грали на причалі. Вона випадково штовхнула брата в воду, і той потонув. За словами пацієнтки, все це відбулося багато років тому, коли вона була всього лише дитиною. «Чи часто Ви думаєте про всі ці події?» — Запитав психолог. «Ні. Але я думала про них раніше, п’ятнадцять або двадцять років тому». Психолог сказав: «давайте зробимо так. Я хочу, щоб ви кожен день розмовляли з медсестрою, розповідаючи їй про свої переживання з китайцем і з братом. (В той час, ця жінка лежала в лікарні, і за нею доглядапа медсестра.) Продовжуйте розповідати до тих пір, поки ці історії не перестануть викликати у Вас хворобливих відчуттів. Ми зустрінемося знову, через два чи три тижні». Жінка в точності слідувала рекомендації і повністю зцілилася за шістдесят днів. Розповіді про минулий досвід стали буденними для її свідомого мислення і перестали зачіпати почуття. Підсвідомість отримало навіювання, що в цих переживаннях немає нічого поганого. Таким чином, жінка позбулася свого комплексу, викликаного страхом, який жив у ній близько двадцяти п’яти років.

Від народження, підсвідомість має ідеальну пам’ять. Кожна дитина успадковує певні риси від своїх предків. Вони перебувають в підсвідомості і починають проявлятися лише тоді, коли це необхідно для життя і здоров’я людини.

Народжуватися, жити і вмирати без болю — природно. Це так само природно, як для дерева — цвісти і приносити плоди, які в належний час падають на землю, не відчуваючи страждань. Підсвідомість готова подбати про кожну ситуацію. Навіть коли йому щось заважає, в його розпорядженні є засіб зцілення для кожної ситуації. Якщо Ви чогось забули, підсвідомість це не забула. Вона готова надати вам знання в потрібний момент.

Кожен інженер знає, що «ранок вечора мудріший», і складну проблему можна вирішити після сну. Коли він спить, підсвідомість продовжує працювати над вирішенням завдання. У деяких випадках, ми втрачаємо предмет, починаємо хвилюватися і турбуватися, не в силах його знайти. Але, як тільки свідомий розум заспокоюється, ми згадуємо його місцезнаходження без зайвих зусиль.

Може бути, Ви зіткнулися зі складною ситуацією? Вам необхідно переконати свій свідомий розум відпустити занепокоєння і страх, відмовитися від напруги і боротьби. У цьому випадку, підсвідомість принесе успіх. Підсвідомість завжди прагне привести Вас до здоров’я і гармонії. Щоб краще зрозуміти це, уявіть, що Ви в глибокій воді. Ви не вмієте плавати, і починаєте тонути. Якщо, коли до Вас підпливає рятувальник, Ви хапаєте його за шию і починаєте заважати руху його рук і ніг, він нічого не зможе зробити для Вас. Вам потрібно просто віддати себе в його руки — в цьому випадку, Ви отримаєте допомогу. Безсумнівно, підсвідомість буде проявлятися у всіх ситуаціях. Воно буде діяти заради Вашого блага, намагаючись допомогти Вам. Все, що потрібно — переконати Вашу свідомість припинити занепокоєння, залишити страхи, напруга і боротьбу.

Припустимо, свідомість страждає від гніву з незначних приводів. Всякий раз, коли вона дратується, цей імпульс передається підсвідомості. Імпульс передається знову і знову, у міру того, як людина відчуває його. За першим імпульсом гніву слідують другий, третій, четвертий, і так далі. Незабаром, у підсвідомості з’явиться звичка. Пройде зовсім небагато часу, і від цієї звички буде складно позбутися. У міру розвитку ситуації, свідомість буде підкорятися не тільки дратівливим впливам ззовні, але й імпульсу зсередини. За дією буде слідувати реакція. Людині буде все легше розлютитися, і все складніше запобігти гнів. Всякий раз, коли свідомість починає гніватися, підсвідомість отримує додатковий імпульс. Цей імпульс буде полегшувати наступний напад гніву.

Гнів — ненормальний стан, і будь-який ненормальний стан містить покарання у собі самому. Це покарання швидко відіб’ється в тій частині тіла, яка має найменьший опорі. Так, наприклад, якщо у людини слабкий шлунок, у нього почнеться приступ нетравлення. У кінцевому рахунку, це нетравлення стане хронічним. У іншої людини може розвинутися хвороба Брайта, у третього — ревматизм, і так далі.

Очевидно, що всі ці стани — наслідки. Вони зникнуть, якщо усунути причину. Якщо людина розуміє, що думки — це причини, а фізичні стани — слідства, вона без зволікання прийме рішення контролювати свої думки. У міру того, як світло істини стає для нього все яскравіше, він буде викорінювати гнів та інші негативні звички в мислення. Коли звичка і все, що з нею пов’язано, зникне, фізичний розлад також усунеться.

Те ж саме можна сказати відносно ревнощів, страху, похоті, жадібності і нечесності. Всі ці стани можуть стати підсвідомими і проявитися в певному хворобливому стані тіла. Добре навчений аналітик бачить зв’язок між природою цієї хвороби і природою причини, яка її викликала.

Ось що пише Фредерік Пірс у книзі «Наш несвідомий розум»:

«Звичайне спостереження показує, що кожна людина, більшою чи меншою мірою, схильний до навіювання. Реакція на навіювання може бути як позитивною, так і негативною. Людина здатна як приймати, так і чинити опір. Тут ми бачимо цензуру. Епідемія однакових злочинів показує, що натхненням для них було докладний опис цих злочинів в газетах, а також їх широке обговорення».