Розділ «Чарльз Енел Нова психологія»

«Успішним можна назвати людину, яка добре жила, часто сміялася і багато любила. Така людина завоювала довіру непорочних жінок і любов маленьких дітей. Вона знайшла своє місце в житті і виконала свої завдання. Вона залишила світ в кращому стані, ніж знайшла його. Вона уміла цінувати красу землі, навіть якщо не завжди могла це висловити. Вона завжди шукала найкращі якості в інших людях, і була готова поділитися своїми кращими якостями. Її життя несло натхнення, і вона залишила про себе добру пам’ять».

Б. Е. Стенлі

«Чи можеш ти зцілити болящий розум?» — Запитує Макбет у лікаря. Цей уривок настільки добре виражає суть психоаналізу, що його варто навести повністю:

Ти можеш зцілити болящий розум,

З пам’яті з корінням вирвати скорботу,

Стерти в мозку накреслену смуту

І солодким яким-небудь дурманом

Очистити груди від згубного вантажу, давлячи на серці?

Лікар.

Тут хворий

Лише сам собі знаходить лікування.

У наш час складно знайти людину, повністю позбавленого всіх фобій і страхів, вільного від усіх похмурих тіней дитинства. Нелегко знайти людину, вільну від комплексів, щодня дають знати про себе всупереч волі жертви. У певному сенсі, підсвідомість ніколи не забуває неприємні спогади і продовжує таїти їх у собі. Але свідомість, намагаючись захистити нашу гідність (або пусте зарозумілість), охоче пропонує як пояснення іншу, помилкову причину. Саме так формуються комплекси. Прикладом може служити боязнь грому в однієї з пацієнток. Вона чула постріл гармати в дитинстві, але забула про це на багато років. Не бажаючи зізнатися собі в справжньої причини, вона виробила в собі боязнь грому, яка виглядала більш гідною дорослої жінки. Подібні «маски» пам’яті ускладнюють роботу психоаналітика. Йому нелегко зцілити хворий розум, вирвати з пам’яті скорботу і очистити груди від згубного вантажу. Якщо згадати, що «психа» в грецькій мові позначає не тільки розум, а й душу, ми можемо лише здивуватися тому, наскільки глибоко Шекспір розумів психологію. Буде недостатньо зцілити розум. Ми ще повинні очистити «груди», чи серце.

У всіх нас є комплекси, як в легких, так і серйозних формах. Серед них можна виділити сітофобія, боязнь певних видів їжі і клаустрофобію, боязнь замкнутих просторів. Разючим контрастом з нею є боязнь відкритих просторів. Багато людей страждають від страху виступів на публіці. До цієї ж категорії можна віднести і забобони, наприклад, бажання постукати по дереву. Список усіх можливих фобій був би дуже довгим.

В значній мірі, пацієнт повинен допомогти собі сам — за сприяння досвідченого психоаналітика. У деяких випадках, є необхідність у складному процесі і використанні приладів для вимірювання психічної активності. Але, найчастіше, процедура є простою. Досліджуваний пацієнт займає зручне положення і заспокоюється, після чого йому рекомендують говорити все, що приходить в голову при думках про його комплекси. Час від часу, психоаналітик направляє пацієнта своїми питаннями. Раніше чи пізніше, певна асоціація ідей виводить з глибин підсвідомості на поверхню певний випадок або болісне переживання. Найчастіше, простого пояснення достатньо для позбавлення від нав’язливої звички.

Є й інша категорія розладів, а саме — істерія. Вона включає в себе як фізичну, так і психічну сферу, і один хворобливий стан може породжувати інший. Ось як описав це питання Річард Інглес у своїй книзі «Історія та сила розуму»: «Хворобу можна розділити на дві категорії уявну і реальну. Уявна хвороба — це картина, якої дотримується об’єктивний розум. Більшою чи меншою мірою, вона має фізичну відповідність. Хвороба цього виду часто створена пацієнтом у повному нехтуванні до законів анатомії і фізіології. Зцілити її найскладніше. Люди тримаються за цю хворобу з такою наполегливістю, що для зцілення деколи необхідна кардинальна перебудова всього способу мислення. Нерідко можна зустріти пацієнта, який скаржиться на біль у нирках, але вказує при цьому на місце, яке знаходиться на кілька дюймів нижче пояса. Інші пацієнти вважають, що селезінка знаходиться в правій частині тіла. Фантомні пухлини то з’являються, то зникають. Якщо людина досить довго тримається цих ментальних картин, вони створюють матриці, що притягають до себе елементи і викликають появу справжньої хвороби, хоча спочатку вона була тільки уявною».

Психоаналіз виходить з передумови, що багато випадків хвороби викликані придушенням нормальних бажань, або ж розладами, які трапилися в минулому житті людини. У таких випадках, корінь хвороби лежить глибоко, і його нелегко відшукати.

Психоаналітик вміє виявляти корінь проблеми за допомогою тлумачення снів, або ж питань про життя пацієнта в минулому. Добре навчений психоаналітик повинен заручитися дружньою довірою пацієнта до такої міри, щоб останній був готовий відкрити йому всі свої переживання, включаючи найінтимніші.

Коли пацієнт згадує конкретне переживання, психоаналітик закликає розповісти про нього у всіх деталях, і, таким чином, вивести з підсвідомості. Аналітик показує, що стало джерелом проблем пацієнта. Коли причина усунена, вона більше не може принести ніякої шкоди.

Цей процес в точності відповідає тому, що відбувається, коли в тілі людини є чужа субстанція. Пухлина або запалення заподіюють страждання. У цьому випадку, хворий звертається до хірурга, який усуває джерело проблем, дозволяючи природі подбати про все інше. Психологічний закон діє за тим же зразком. Якщо у людини в підсвідомості є ненормальна активність, її можна виявити за допомогою ментального аналізу. Коли пацієнт бачить її, процес катарсису досягає завершення.

Доктор Х’ю Патрік, професор неврології та психології медичного факультету Північно-Західного Університету, згадує кілька цікавих прикладів: