Закони Ньютона

Концепції сучасного природознавства

Закони Ньютона

Модель Ньютона – це одне тіло, що рухається в абсолютному нескінченному просторі рівномірно і прямолінійно доти, поки на це тіло не подіє сила (перший закон механіки) чи два тіла, що діють одне на одне з рівними і протилежно спрямованими силами (третій закон механіки); сама ж сила вважається просто причиною прискорення тіл, що рухаються (другий закон механіки), тобто, ніби існує сама по собі і невідомо звідки береться.

За Ньютоном, усі взаємодії відбуваються миттєво, тобто з актуально нескінченно великою швидкістю; однак для мешканців фізичного світу миттєвих взаємодій бути не може, оскільки 1/n(t)>0 при n(t)>a тільки в тому випадку, коли t >a. Якщо зіткнення тіл відбуваються дійсно миттєво, тобто за актуально нескінченно малий проміжок часу, то ці тіла ніколи не могли б і ніколи не зможуть знаходишся на скінчених відстанях одне від одного, а повинні завжди становити єдине ціле, що існує поза часом і простором.

Наш різноманітний фізичний світ повинен зображуватися нескінченно малою точкою, всередині якої не існує ні причинності, ні законів збереження, він актуально нескінченно малий і тому нелокальний – у ньому всі явища пов'язані, скорельовані одне з одним, тому що відбуваються в той самий час, у тому самому місці, в одній нескінченно малій точці. Але на наш погляд, як кінцевих мешканців фізичного світу (тобто при погляді на нього ніби "зсередини"), цей світ потенційно нескінченний і, отже, безупинно розширюється (n > a), але не розсіюється, тому що його розширення супроводжується еволюцією, а мешканці скінченого фізичного світу не можуть зробити повного повернення часу і змушені ховати свою слабкість за допомогою теорії ймовірностей.

Інакше кажучи, наш фізичний світ необоротний тільки тому, що він локальний, скінчений у часі й у просторі, і проблема виникнення макроскопічної необоротності з мікроскопічної оборотності є помилкова проблема, що виникає з неправильного розуміння смислу слів мови, якою класична механіка говорить з природою.

Теорема Дж. Белла

Відповідно до теореми Дж. Белла, кожна теорія, висновки якої підтверджуються фізичними експериментами, не може бути одночасно локальною і детерміністською. Класична механіка описує світ у дусі строгого детермінізму і тому виявляється, по суті справи, нелокальною теорією, тому що допускає можливість миттєвих взаємодій. А класична термодинаміка локальна (інакше який би смисл мали закони збереження?), і тому імовірнісний опис процесів, що відбуваються в ній, який приводить до висновку про існування "стріли часу", виявляється абсолютно неминучим.

Виходить, що теорема Белла реабілітує Н-теорему Больцмана! Динамічний хаос піддається строго детермінованому математичному описові, і тому все творче середовище у цілому, у якому він існує, повинно бути нелокальним, а всі процеси, що відбуваються в ньому, повинні бути скорельованими, погодженими один з одним, незважаючи на відсутність звичайних фізичних зв'язків (звичайних "сил").

Експериментальна фізика локальна, і тому їй доводиться користатися для опису спостережуваних явищ квантовою теорією і теорією відносності, що не піддаються тлумаченню з погляду так званого здорового глузду, який вимагає строго детермінованого погляду на світ.

Наш світ такий складний для сприйняття тільки тому, що він пізнається людиною одночасно і за допомогою розуму, ніби "ззовні", і "зсередини", за допомогою органів чуттів, які доповнюються різними приладами. У першому випадку людина ставить себе у становище всемогутнього ТВОРЦЯ; у другому випадку вона виявляється лише зникаюче малою і нескінченно слабкою порошиною.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Концепції сучасного природознавства» автора Бобильов Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Закони Ньютона“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Категорії "мікро" і "макро"

  • Поняття системи

  • Закони Ньютона
  • Розділ 2. ВІД ФІЗИКИ НЕОБХІДНОГО ДО ФІЗИКИ МОЖЛИВОГО

  • Сучасна космологія і космогонія

  • Криза сучасної космології

  • Час і простір

  • "Діри" у просторі и часі

  • Розділ 3. НОВІ ФІЗИЧНІ ЗАКОНИ

  • Об'єднувальна роль хаосу

  • Розділ 4. СТРУКТУРНІ РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ МАТЕРІЇ

  • Інформаційна концепція розвитку систем

  • Концептуальна модель розвитку

  • Розділ 5. САМООРГАНІЗАЦІЯ СКЛАДНИХ СИСТЕМ. ЕВОЛЮЦІЙНІ АСПЕКТИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ СИСТЕМИ ІЗ СЕРЕДОВИЩЕМ

  • Дисипативні структури і явища самоорганізації

  • Умови виникнення самоорганізації

  • Розділ 6. ЕВОЛЮЦІЯ І СТВОРЕННЯ СВІТУ

  • Можливі альтернативи дарвінізму

  • Розділ 7. МИСЛЕННЯ. МОЗОК І КОМП'ЮТЕР

  • Програмістські аналогії

  • Як обчислювати ідеї?

  • Біокомп'ютер

  • Нейрон ні мережі і нейрокомпьютер

  • "Віртуальна реальність"

  • Розділ 8. БІОСФЕРА, НООСФЕРА І ЦИВІЛІЗАЦІЯ

  • Філософські підходи до природознавства

  • Основні положення вчення про ноосферу. Єдність біосфери і людини

  • Наука як основний фактор ноосфери

  • Завдання щодо творення ноосфери

  • Розділ 9. КОНЦЕПЦІЇ ВИНИКНЕННЯ ЖИТТЯ

  • Розділ 10. ЕВОЛЮЦІЙНА МЕДИЦИНА

  • Розділ 11. ГЕРОНТОЛОГІЯ ТА ЕВОЛЮЦІЙНА БІОЛОГІЯ

  • Безсмертя – пройдений етап

  • Розділ 12. ЕВОЛЮЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ ПОХОДЖЕННЯ ЕТИКИ

  • З чого починається людина і... людяність?

  • Етика як продукт природного добору

  • Походження деяких негативних естетичних емоцій

  • Груповий природний добір на жагу пізнання

  • Про деякі тенденції до зречення від етичних норм

  • Генетика злочинності

  • Розділ 13. БІОЕТИКА

  • Юридичні проблеми біоетики

  • Що таке смерть?

  • Який вигляд має смерть?

  • "Світло наприкінці тунелю"

  • Хоспіси

  • Розділ 14. НАУКОВИЙ МЕТОД

  • Додаток 1. Біблійні уявлення і розвиток природознавства

  • Висновок. Типи наукової раціональності

  • Додаток 2. Інформаційна модель фізичного світу

  • Додаток 3. Криза інфекційного підходу. Еволюційний підхід до лікування ран

  • Література

  • Іменний покажчик