Безсмертя – пройдений етап

Концепції сучасного природознавства

Ми почали розділ про безсмертя з гідри і ракових пухлин. Так от, виявляється, виникнення ракової пухлини – це деяке повернення частини організму (клітинного пула) до етапу, що давно минув в еволюції. Шлях по сходах, що ведуть униз. Спеціалізовані клітини ніби згадують, що колись вони були одноклітинними організмами. Вони перестають адекватно реагувати на сигнали, що надходять з центру, (чому і як – окрема тема) і тим самим здобувають здатність до необмеженого росту, проліферації, постійно омолоджуючись. У результаті – ракова пухлина, клітини якої дійсно можуть жити вічно, якщо їх виділити з організму й увесь час пересівати. В організмі ж вічність їм заборонена: ракова пухлина разом з хазяїном убиває себе. Просто за все треба платити: "безсмертна" гідра вкрай нестійка у зовнішньому середовищі й гине, а "безсмертна" ракова пухлина приречена на те, що в кращому випадку її будуть підтримувати лише штучно – пересівати. Тому безсмертя в даних випадках тільки ніби моделюється.

Чому ж узагалі – не на рівні моделей, а в сущому світі, – безсмертя немає і бути все-таки не може? Відповідь: природа жертвує потенційним безсмертям – журавлем у небі, щоб забезпечити нехай обмежене в часі, зате надійне функціонування організму.

Ось ця цілком надійна реальність – синиця в руках – і дозволяє відтворити й виховати достатнє за чисельністю й життєздатністю потомство (достатнє – у плані стабільності виду як такого). Ну, а після виконання цього призначення – вже як вийде; тут інтерес природи до нас явно зникає.

Особина – індивід – особистість

Добір закріплює ті ознаки (точніше, гени, які їх контролюють), котрі підвищують життєздатність аж ніяк не окремої особини, а саме виду. І тому в ході еволюції надійність організмів зростала лише до такого рівня, поки подальше її збільшення не приводило до видової надмірності – надмірності за числом особин і їх життєздатністю.

Щоб реалізувати цю мету, оптимальним, а може й ідеальним, виявився задум, відповідно до якого влаштовані організми вищих тварин. От якби мета була іншою – не видове безсмертя, а індивідуальне, – тоді еволюція пішла б іншим шляхом.

Утім, людина – все-таки особлива стаття. Хоча б тому, що на відміну від інших здатна до аналізу й самоаналізу. Якоюсь мірою це роль спостерігача, однак спостерігача, що може і дозволяє собі втручатися в навколишнє і власне буття. Негативні сторони такого втручання зараз не обговорюються, мова про позитивне. Природа канонізує примат виду, а не особини, і тільки людина, пройшовши свою еволюцію довжиною в 50– 70 тисячоліть, зрештою, почала болісну спробу усвідомлення цінності одиничного життя, його прав не тільки на власне народження (згадайте, деякі релігії, зокрема католицька, забороняють переривання вагітності, аборт), але й прав на різні свободи та забезпечення життя. У тому числі забезпечення тривалості життя.

Отже, повторимо, після певного моменту – виконання видової, дітородної функції – природа до нас, конкретно до кожного, ніби втрачає інтерес. Однак ця ж природа, створивши людину, вільно чи мимоволі підвела її через тисячоліття до рубежу, за яким цінність виду вже осмислено поєднана з цінністю особистості. Не наполягаємо на тому, що цей рубіж досягнутий, тим більше пройдений. Тільки констатуємо, що такий рубіж виявився запрограмованим, тобто він є. І шлях від декларації прав до їхньої ефективної реалізації стосовно кожного – це теж еволюція, і теж болісна, хоча б тому, що в силу своєї недосконалості людина намагається еволюцію підстьобнути революцією. А це дуже часто шлях не вперед і навіть не назад, а вбік... Однак тенденція є. Тенденція від примата виду до ціннісної рівнозначності виду й індивіда. Образно кажучи, заміна уніполярності на біполярність. Зрештою, це демократично. А значить, бажано, хоча й досягається величезною працею. Як і кожний шлях до досконалості (В. Л. Ушаков).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Концепції сучасного природознавства» автора Бобильов Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Безсмертя – пройдений етап“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Категорії "мікро" і "макро"

  • Поняття системи

  • Закони Ньютона

  • Розділ 2. ВІД ФІЗИКИ НЕОБХІДНОГО ДО ФІЗИКИ МОЖЛИВОГО

  • Сучасна космологія і космогонія

  • Криза сучасної космології

  • Час і простір

  • "Діри" у просторі и часі

  • Розділ 3. НОВІ ФІЗИЧНІ ЗАКОНИ

  • Об'єднувальна роль хаосу

  • Розділ 4. СТРУКТУРНІ РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ МАТЕРІЇ

  • Інформаційна концепція розвитку систем

  • Концептуальна модель розвитку

  • Розділ 5. САМООРГАНІЗАЦІЯ СКЛАДНИХ СИСТЕМ. ЕВОЛЮЦІЙНІ АСПЕКТИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ СИСТЕМИ ІЗ СЕРЕДОВИЩЕМ

  • Дисипативні структури і явища самоорганізації

  • Умови виникнення самоорганізації

  • Розділ 6. ЕВОЛЮЦІЯ І СТВОРЕННЯ СВІТУ

  • Можливі альтернативи дарвінізму

  • Розділ 7. МИСЛЕННЯ. МОЗОК І КОМП'ЮТЕР

  • Програмістські аналогії

  • Як обчислювати ідеї?

  • Біокомп'ютер

  • Нейрон ні мережі і нейрокомпьютер

  • "Віртуальна реальність"

  • Розділ 8. БІОСФЕРА, НООСФЕРА І ЦИВІЛІЗАЦІЯ

  • Філософські підходи до природознавства

  • Основні положення вчення про ноосферу. Єдність біосфери і людини

  • Наука як основний фактор ноосфери

  • Завдання щодо творення ноосфери

  • Розділ 9. КОНЦЕПЦІЇ ВИНИКНЕННЯ ЖИТТЯ

  • Розділ 10. ЕВОЛЮЦІЙНА МЕДИЦИНА

  • Розділ 11. ГЕРОНТОЛОГІЯ ТА ЕВОЛЮЦІЙНА БІОЛОГІЯ

  • Безсмертя – пройдений етап
  • Розділ 12. ЕВОЛЮЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ ПОХОДЖЕННЯ ЕТИКИ

  • З чого починається людина і... людяність?

  • Етика як продукт природного добору

  • Походження деяких негативних естетичних емоцій

  • Груповий природний добір на жагу пізнання

  • Про деякі тенденції до зречення від етичних норм

  • Генетика злочинності

  • Розділ 13. БІОЕТИКА

  • Юридичні проблеми біоетики

  • Що таке смерть?

  • Який вигляд має смерть?

  • "Світло наприкінці тунелю"

  • Хоспіси

  • Розділ 14. НАУКОВИЙ МЕТОД

  • Додаток 1. Біблійні уявлення і розвиток природознавства

  • Висновок. Типи наукової раціональності

  • Додаток 2. Інформаційна модель фізичного світу

  • Додаток 3. Криза інфекційного підходу. Еволюційний підхід до лікування ран

  • Література

  • Іменний покажчик