Філософські підходи до природознавства

Концепції сучасного природознавства

Таким чином, поява у творчості Вернадського ідей про ноосферу – сферу розуму – цілком закономірна. Розглядаючи будь-яке питання, вчений залишав істотне місце розумові в глобалісгичному його прояві. У 1938 р. Вернадський писав: "Ми присутні і життєво беремо участь у створенні в біосфері нового геологічного фактора, небувалого в ній за потужністю... Закінчено після багатьох сотень тисяч років неухильних стихійних прагнень охоплення всієї поверхні біосфери єдиним соціальним видом тваринного світу – людиною. Немає на Землі куточка, для нього недоступного. Немає меж можливому його розмноженню. Науковою думкою і державно-організованою, нею спрямованою технікою, своїм життям людина створює в біосфері нову біогенну силу... Життя людства, при всій його різнорідності, стало неподільним, єдиним. Подія, що відбулася в глухому куточку будь-якої точки будь-якого континенту чи океану, відбивається і має наслідки – великі і малі – у ряді інших місць, усюди на поверхні Землі. Телеграф, телефон, радіо, аероплани, аеростати охопили всю земну кулю. ...Створення ноосфери з біосфери є природне явище, більш глибоке і могутнє у своїй основі, ніж людська історія... Це нова стадія в історії планети, що не дозволяє користуватися для порівняння, без поправок, історичним її минулим. Тому що ця стадія створює по суті нове в історії Землі, а не тільки в історії людства".

Отже, сфера розуму, сфера панування людської думки, особлива стадія в історії Землі. Здавалося б, усе ясно. Однак Вернадського не цілком задовольняли подібні формулювання. Він продовжував міркувати про ноосферу і в останній рік свого життя відчував не тільки задоволення від усвідомлення правильності своїх ідей, але й серйозні сумніви. У його статті "Кілька слів про ноосферу" є такі слова: "Думка не є форма енергії. Як же може вона змінювати матеріальні процеси? Питання це дотепер науково не вирішене". Дійсно, ноосфера має дивну властивість: залишаючись сферою думки, розуму, вона одночасно активно бере участь у перебудові планети. "Наукова думка людства працює тільки в біосфері і в ході свого прояву, зрештою, перетворює її в ноосферу, геологічно охоплює її розумом". Вернадський писав про необхідність виділяти в біосфері царство розуму, яке згодом охоплює всю сферу життя і виходить у космос.

Може здаватися дивним, що він постійно підкреслює, стверджує ідею ноосфери, не згадуючи, скажімо, про сферу людини чи людства, про епоху людини. Тоді не виникло б ніяких здивованих питань про роль розуму в перетворенні природи: адже людина поєднує в собі два світи, дві "сфери" – світ думок, розуму і світ дії, роботи. Думка людська невіддільна від діяльності мозку. Мозок людини оформлювався в процесі трудової діяльності і сам, у свою чергу, керував роботою людського організму. Розум подібний джерелу світла: він висвітлює все навколо. Відблиски розуму зберігають творіння людини: оброблений камінь чи кістка, штучно виведені рослини чи тварини, будівлі, іграшки, одяг, поля, ліси...

Але чи не правильніше говорити про те, що створене людиною втілює не тільки її розум, але й почуття, волю, уміння, силу, вправність? Одним лише напруженням розуму неможливо зрушити навіть сірник. Розум виконує роль організатора, керівника, провидця. Він абсолютно необхідний, але недостатній для зміни матеріальних процесів. І все-таки головна відмітна риса людини – розум, що нескінченно збільшує можливості людей. "...Усе людство, разом узяте, – писав Вернадський, – являє собою мізерну масу речовини планети. Могутність його пов'язана не з його матерією, але з його мозком, з його розумом і спрямованою цим розумом його працею... Ноосфера є нове геологічне явище на нашій планеті. У ній уперше людина стає найбільшою геологічною силою. Вона може і повинна перебудовувати своєю працею і думкою сферу свого життя..."

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Концепції сучасного природознавства» автора Бобильов Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філософські підходи до природознавства“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Категорії "мікро" і "макро"

  • Поняття системи

  • Закони Ньютона

  • Розділ 2. ВІД ФІЗИКИ НЕОБХІДНОГО ДО ФІЗИКИ МОЖЛИВОГО

  • Сучасна космологія і космогонія

  • Криза сучасної космології

  • Час і простір

  • "Діри" у просторі и часі

  • Розділ 3. НОВІ ФІЗИЧНІ ЗАКОНИ

  • Об'єднувальна роль хаосу

  • Розділ 4. СТРУКТУРНІ РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ МАТЕРІЇ

  • Інформаційна концепція розвитку систем

  • Концептуальна модель розвитку

  • Розділ 5. САМООРГАНІЗАЦІЯ СКЛАДНИХ СИСТЕМ. ЕВОЛЮЦІЙНІ АСПЕКТИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ СИСТЕМИ ІЗ СЕРЕДОВИЩЕМ

  • Дисипативні структури і явища самоорганізації

  • Умови виникнення самоорганізації

  • Розділ 6. ЕВОЛЮЦІЯ І СТВОРЕННЯ СВІТУ

  • Можливі альтернативи дарвінізму

  • Розділ 7. МИСЛЕННЯ. МОЗОК І КОМП'ЮТЕР

  • Програмістські аналогії

  • Як обчислювати ідеї?

  • Біокомп'ютер

  • Нейрон ні мережі і нейрокомпьютер

  • "Віртуальна реальність"

  • Розділ 8. БІОСФЕРА, НООСФЕРА І ЦИВІЛІЗАЦІЯ

  • Філософські підходи до природознавства
  • Основні положення вчення про ноосферу. Єдність біосфери і людини

  • Наука як основний фактор ноосфери

  • Завдання щодо творення ноосфери

  • Розділ 9. КОНЦЕПЦІЇ ВИНИКНЕННЯ ЖИТТЯ

  • Розділ 10. ЕВОЛЮЦІЙНА МЕДИЦИНА

  • Розділ 11. ГЕРОНТОЛОГІЯ ТА ЕВОЛЮЦІЙНА БІОЛОГІЯ

  • Безсмертя – пройдений етап

  • Розділ 12. ЕВОЛЮЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ ПОХОДЖЕННЯ ЕТИКИ

  • З чого починається людина і... людяність?

  • Етика як продукт природного добору

  • Походження деяких негативних естетичних емоцій

  • Груповий природний добір на жагу пізнання

  • Про деякі тенденції до зречення від етичних норм

  • Генетика злочинності

  • Розділ 13. БІОЕТИКА

  • Юридичні проблеми біоетики

  • Що таке смерть?

  • Який вигляд має смерть?

  • "Світло наприкінці тунелю"

  • Хоспіси

  • Розділ 14. НАУКОВИЙ МЕТОД

  • Додаток 1. Біблійні уявлення і розвиток природознавства

  • Висновок. Типи наукової раціональності

  • Додаток 2. Інформаційна модель фізичного світу

  • Додаток 3. Криза інфекційного підходу. Еволюційний підхід до лікування ран

  • Література

  • Іменний покажчик