Однією з фундаментальних рис сучасного природознавства і разом з тим напрямків його діалектизації є все більш глибоке й органічне проникнення в систему наук про природу еволюційних ідей, які нерозривно пов'язані з концепцією ієрархії якісно своєрідних структурних рівнів матеріальної організації, що виступають як ступені, етапи еволюції природних об'єктів. Якщо всього лише кілька десятиліть тому дослідження еволюційних процесів у різних галузях природознавства були досить слабко пов'язані між собою, то зараз становище змінилося радикальним чином: виявляються контури єдиного (у різноманітті своїх конкретних проявів) процесу еволюції охоплених дослідженнями галузей природи.
Практика сучасної науково-дослідної діяльності висуває нові завдання в розумінні еволюційних процесів, тому формується деякий шар знань, що не має статусу окремої науки, але становить важливий компонент культури мислення сучасного вченого. Цей шар знання є ніби проміжним між філософією, діалектикою як загальною теорією розвитку і конкретно-науковими еволюційними концепціями, що відбивають специфічні закономірності еволюції живих організмів, хімічних систем, земної кори, планет і зірок. Можна, мабуть, говорити про декілька взаємозалежних і супідрядних понять еволюції в рамках природничонаукової картини світу. Найбільш загальним з них і застосовним практично в межах усієї доступної дослідженню ділянки природи, неживої і живої, варто вважати поняття еволюції як необоротну зміну структури природних об'єктів.
У класичному природознавстві, і насамперед у природознавстві XIX ст., вчення про принципи структурної організації матерії було репрезентовано класичним атомізмом. Саме на атомізмі замикалися теоретичні узагальнення, що беруть початок у кожній з наук. Ідеї атомізму були основою для синтезу знань і його своєрідною точкою опори.
У наші дні під впливом бурхливого розвитку всіх галузей природознавства класичний атомізм піддається інтенсивним перетворенням. Найбільш істотними і значущими змінами в наших уявленнях про принципи структурної організації матерії є ті зміни, що виражаються в нинішньому розвитку системних уявлень. Загальна схема ієрархічної ступеневої будови матерії, пов'язана з визнанням існування відносно самостійних і стійких рівнів, вузлових точок у ряді поділів матерії, зберігає свою силу й евристичні значення. Відповідно до цієї схеми дискретні об'єкти певного рівня матерії, вступаючи у специфічні взаємодії, служать вихідними при утворенні й розвитку принципово нових типів об'єктів з іншими властивостями і формами взаємодії. При цьому велика стійкість і самостійність вихідних, відносно елементарних об'єктів обумовлює повторювані й збережувані властивості, відносини і закономірності об'єктів більш високого рівня. Це положення єдине для систем різної природи.
Будь-яка складна система, що виникла в процесі еволюції методом проб і помилок, повинна мати ієрархічну організацію. Дійсно, не маючи можливості перебрати всі можливі з'єднання з декількох елементів, а знайшовши наукову комбінацію, розмножує її і використовує - як ціле – в ролі елемента, який можна цілком пов'язати з невеликим числом інших таких же елементів. Так виникає ієрархія. Це поняття відіграє величезну роль. Фактично кожна складна система, як виникла природно, так і створена людиною, може вважатися організованою, тільки якщо вона заснована на деякій ієрархії або переплетенні кількох ієрархій. Ми не знаємо організованих систем, влаштованих інакше.
Концептуальні форми вираження ідеї структурних рівнів матерії різноманітні. Певний розвиток ідея рівнів одержала у ході аналізу концептуального апарату фундаментальних, відносно завершених фізичних теорій, теорії еволюції живих організмів. Одна з актуальних проблем, котру ставить вивчення ієрархії структурних рівнів природи, полягає в пошуках меж цієї ієрархії як у мегасвіті, так і в мікросвіті. ієрархічність рівнів відбивається в ієрархічності класифікаційних понять, характерних для описових теорій різних наук.
З наявністю певних рівнів матерії пов'язане існування ряду самостійних наукових дисциплін. Рівні стають такими спіралями тільки при всебічному розвитку наступності, без якого можуть бути лише хаотичні зміни круговоротів змін. Тому "розвиток розвитку" можливий тільки на основі збагачення форм наступності, що дозволяє тією чи іншою мірою зберігати досягнуті перетворення, щоб включати їх у лінії процесів еволюції, а також онтогенезу. Виникнення нового без наступності приречено було б щораз починати розвиток від "самого початку".
У ході прогресу число взаємопов'язаних рівнів зростає й об'єкти стають усе більш багаторівневими. Об'єкти кожного наступного ступеня виникають і розвиваються в результаті об'єднання і диференціації певних множин об'єктів попереднього ступеня. Системи стають усе більш багаторівневими. Складність системи зростає не тільки тому, що зростає число рівнів. Істотного значення набуває розвиток нових взаємозв'язків між рівнями та із середовищем, спільним для таких об'єктів і об'єднань. У цих взаємозв'язках усе більше значення одержує інформація.
Інформаційна концепція розвитку систем
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Концепції сучасного природознавства» автора Бобильов Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. СТРУКТУРНІ РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ МАТЕРІЇ“ на сторінці 2. Приємного читання.
