Поняття місцевого самоврядування, його ознаки, принципи та правова основа
Поява терміна "самоврядування" (selfgovernment) пов'язана з історією Англії. Починаючи з кінця XVIII ст. цей термін в англійській науці конституційного права використовується для характеристики особливостей організації англійського державного ладу як стану народу, який самоврядовується за допомогою парламенту та місцевих представницьких органів, над діяльністю яких немає будь-якої адміністративної опіки зовні. При такому підході поняття "самоврядування" можна розглядати у двох значеннях – в широкому (коли під самоврядною організацією розуміється держава, в структурі механізму якої парламент виступає органом самоврядування) та вузькому (як власне місцеве самоврядування).
Німецькі та російські вчені-державознавці XIX ст. (зокрема Р. Гнейст) запозичили цей термін з англійської юридичної науки для позначення системи міського управління, і він прижився в законодавстві та юридичній літературі цих країн (німецькою мовою – "Selbsterwaltung", російською – "местное самоуправление"). З Росії цей термін прийшов і в Україну. В деяких державах подібна термінологія взагалі не застосовується, наприклад, у Франції законодавство оперує термінами "децентралізація" або "муніципальна влада" (pouvoir municipal).
Слід підкреслити, що саме явище, яке позначається терміном "місцеве самоврядування", з'являється набагато раніше XVII ст. Місцеве управління з елементами самоврядування в різних формах існувало на всіх етапах розвитку суспільства.
Становлення місцевого самоврядування як самостійного правового інституту відбувається в період середньовіччя, коли в багатьох європейських державах формується муніципальне управління, яке закріплюється в хартіях міст та інших нормативних актах (наприклад, королівських грамотах про надання магдебурзького права), що визначали привілеї та імунітети комун (самоврядних громад).
Процес становлення сучасних форм місцевого самоврядування починається з кінця XVIII ст., коли внаслідок перемоги буржуазно-демократичних революцій у правових системах США та ряду західноєвропейських держав отримала визнання та закріплення теорія природних прав, що базується на ідеї свободи як вищої соціальної цінності, автономії людини та інститутів громадянського суспільства по відношенню до держави.
В юридичній літературі з'являються різні спроби дати визначення місцевого самоврядування. Наприклад, німецький учений Г. Єллінек сформулював його як "державне управління через посередництво осіб, які не є професійними державними посадовими особами, – управління, яке на противагу державно-бюрократичному є управління через посередництво самих зацікавлених осіб". Англійський учений І. Редліх визначав місцеве самоврядування як "здійснення місцевими жителями або їх обраними представниками тих обов'язків і повноважень, які їм надані законною владою або які належать їм за загальним правом (common law)".
Поняття місцевого самоврядування активно розробляється юридичною наукою вже близько двохсот років. Так, теоретичні основи вчення про місцеве самоврядування були закладені ще в кінці XVIII – першій половині XIX ст. представниками французької та німецької юридичних шкіл.
Історично першою була науково обґрунтована теорія вільної громади (теорія природних прав громади), основні положення якої були сформульовані Туре в доповіді щодо законопроекту про реформу місцевого управління у національних зборах Франції в 1790 р. та знайшли своє відображення в положеннях Конституції Бельгії 1831 р. стосовно особливої "громадівської" влади. Ця Конституція містила статтю, присвячену громадівському управлінню, і поряд із законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади визнавала четверту гілку – муніципальну.
Теорія вільної громади базувалася на ідеї природного права. Вона виходила з того, що право територіальної громади (звичайно територіальної громади "природної" адміністративно-територіальної одиниці) самостійно вирішувати свої справи має такий самий природний та невідчужуваний характер, як і права та свободи людини. Територіальна громада визнавалася незалежною від держави органічною корпорацією, яка склалася природним шляхом, відповідно її право на місцеве самоврядування виводиться з природи територіальної громади (належить громаді в силу її природи або дарується Творцем). Таким чином, місцеве самоврядування розглядалося як автономна по відношенню до державної влади публічна влада територіальної громади.
Згідно з теорією вільної громади, основними засадами організації місцевого самоврядування є:
• виборність органів місцевого самоврядування членами громади;
• розподіл питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, на самоврядні та такі, що передоручені органам громади державою;
• місцеві справи (тобто самоврядні) мають іншу, ніж державні справи природу;
• органи місцевого самоврядування є органами відповідної територіальної громади і не входять до системи органів державної влади;
• органи державної влади не мають права втручатися у вирішення самоврядних питань, їх функція зводиться лише до адміністративного контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування.
На зміну теорії вільної громади приходить громадівська теорія місцевого самоврядування. Її основні положення збігаються з концептуальними положеннями теорії вільної громади, однак на перший план висувається не природний характер прав територіальної громади, а недержавна, переважно господарська природа діяльності органів місцевого самоврядування. Ця теорія не набула широкого поширення, оскільки вона не могла пояснити публічно-правовий характер багатьох функцій, які здійснюють органи місцевого самоврядування.
У середині XIX ст. набуває поширення державницька теорія місцевого самоврядування, основні положення якої були розроблені німецькими вченими Л. Штейном та Р. Гнейстом.
Державницька теорія розглядала місцеве самоврядування не як автономну форму публічної влади, природне право територіальної громади на самостійне вирішення питань місцевого значення, а як одну із форм організації місцевого управління, тобто як один із способів децентралізації державної влади на місцевому рівні. Відповідно, всі повноваження територіальної громади, її органів своїм джерелом мають державну владу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління та виконавча влада в Україні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ІНШІ СУБ'ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА“ на сторінці 1. Приємного читання.
