Розділ «Частина ІІІ Теорія, методологія і практика розслідування злочинів»

Незаконний доступ до телефонних комунікацій. Телефонна мережа — це найбільша у світі комп’ютерна мережа. Хакери називають її просто — Switch (комутатор). Це поняття об’єднує мережі, що забезпечують обмін голосовим і цифровим видами комунікації з кожним будинком, організацією, установою в усьому світі. Зокрема, в США телефонною мережею володіють і керують кілька великих компаній AT&T, MCI, Sprint та сім регіональних телефонних операційних компаній (так звані Baby’Bells).

Один з американських хакерів спеціалізувався на втручанні до комп’ютерної мережі Тихоокеанської телефонної компанії, що надавало йому можливість:

• контролювати телефонні дзвінки, які надходили в різні компанії та установи, і використовувати це у корисливих цілях або заради зведення особистих рахунків;

• слухати телефонні розмови, які прослуховувалися за санкцією судових органів;

• стежити за веденням проти нього оперативно-розшукових заходів правоохоронними органами.

1 березня 1999 р. прокуратура міста Чернігова відповідно до ч. 2 ст. 1981 КК України порушила кримінальну справу за фактом несанкціонованого втручання у роботу автоматизованих комп’ютерних систем мережі Інтернет. Ще у жовтні 1998 р. ряд клієнтів провайдера відмовилися від оплати рахунків, мотивуючи це тим, що в роздруківці сеансів зв’язку були зазначені сеанси, які вони не здійснювали. Серед таких клієнтів були державні підприємства, комерційні структури і навчальні заклади. Стало очевидно, що на сервері доступу провайдера має місце витік облікової інформації клієнтів. Почалося розслідування інциденту з метою пошуку і виявлення причин цього.

Попередній аналіз отриманої інформації дав змогу виявити чотири сторонні телефонні номери. З цих номерів установлювали зв’язок і організовували сеанси доступу до ресурсів мережі Інтернет з використанням облікової інформації клієнтів цієї мережі без їх відома. Більш того, було встановлено, що саме з цих телефонних номерів систематично здійснювалися сеанси зв’язку під мережними реквізитами постраждалих клієнтів, що і викликало їхнє справедливе обурення.

На підставі наявних даних і відповідно до заяви потерпілих разом із спеціалізованими телекомунікаційними службами було здійснено технічну експертизу для встановлення порушників. Під час розслідування з’ясували, що справді мав місце витік облікової інформації, яку потім використовували для несанкціонованого доступу у мережу Інтернет.

Комп’ютерні системи підприємств, відомств, фірм, наукових установ і навчальних закладів. Втручання до таких систем має на меті передусім викрадення комерційної таємниці, зокрема бізнесових та фінансових планів, розробок нових програм і технологій, інформації про науково-дослідні проекти (в тому числі військові), медичні дослідження тощо. Здійснені департаментом юстиції США дослідження виявили той факт, що з 150 дослідних і виробничих установ, які були пов’язані з використанням новітніх технологій, 48 % стали жертвами викрадення у них комерційних таємниць.

У зв’язку з поширенням використання комп’ютерних мереж типу Інтернет проблеми розробки систем захисту та збереження комерційних таємниць компаній і правоохоронних органів набувають особливого значення.

Бази даних установ системи охорони здоров’я та лікувальних закладів. Комп’ютерні злочини можуть бути загрозою для здоров’я та особистої безпеки громадян, про що свідчать випадки нападу на банки даних медичних закладів і файли пацієнтів. Наприклад, у Великобританії у результаті зараження комп’ютерним вірусом система охорони здоров’я втратила суттєву інформацію з гематології, а один італійський університет — результати цілого року досліджень з проблем СНІДу. Один з відомих способів комп’ютерного здирства — це зараження комп’ютера лікувального закладу вірусом з метою шантажу та отримання грошей за антивірус. В одному з госпіталів на півночі США комп’ютерний вірус знищив понад 40 % інформації про пацієнтів.

Можливі і смертельні випадки. Троє хворих на рак померли через модифікацію програми радіологічного випромінюючого обладнання, в результаті якої вони отримали збільшену у сто разів дозу випромінювання. У лютому 1999 р. у США був зареєстрований випадок, коли комп’ютер використовували для здійснення убивства. Для фізичного знищення важливого свідка, що перебував у госпіталі під охороною агентів ФБР, після застосування двох невдалих спроб його ліквідації за допомогою зброї злочинці, найнявши хакерів, через Інтернет проникли в локальну мережу цього госпіталю і змінили режим роботи кардіостимулятора та апарата штучної вентиляції легень, у результаті чого пацієнт помер. Його смерть була цілком природною, як наслідок несумісності життя з пораненням. І тільки згодом, після аналізу логічних файлів провайдером щодо доступу в локальну мережу, було зроблено висновок, що режим роботи кардіостимулятора було змінено несанкціоновано.

Шкода інтересам національної безпеки. Збитки від комп’ютерних злочинів можуть вимірюватися не тільки у грошовому еквіваленті. Хакери можуть становити загрозу для національної безпеки. Шпигунство з використанням сучасних технологій сьогодні звичайне явище, і кількість хакерів, що полюють за стратегічною інформацією, не зменшується. Це також стосується і промислового шпигунства.

Яскравим прикладом є арешт у травні 1990 р. групи хакерів, які отримали доступ до військових і дослідних комп’ютерних мереж США, Франції, Італії, Швейцарії, Великобританії, Німеччини, Японії, а отримані дані намагалися продати представникам КДБ СРСР приблизно за 50 тис. доларів США. Один з обвинувачених К. Кох наклав на себе руки, інші — Д. Бржезинський, П. Карл та М. Гесс були засуджені, але отримали відстрочку виконання вироку, оскільки “не вдалося довести завдання реальних збитків ФРН або партнерам по НАТО”.

Нині у США збитки від комп’ютерного шахрайства перевищують 10 млрд дол. на рік. У Великобританії, де комп’ютерна злочинність зростає з астрономічною швидкістю (за останні кілька років — учетверо), за даними Конфедерації британських промисловців, щорічні збитки оцінено у 5 млрд фунтів стерлінгів. Ризик потерпіти від комп’ютерних злочинів став таким реальним, що страхове агентство Ллойда у Лондоні вже укладає договори страхування від цього виду злочинів. Цей вид страхування впроваджено і в Німеччині.

Крім цікавості, мотиви для отримання різноманітної інформації можуть бути такими:

• інформацію з задоволенням придбають страхові та кредитні установи, конкуренти по бізнесу, адвокати, приватні детективні агентства, представники організованої злочинності, іноземні держави;

• інформацію можна використати для вчинення інших злочинів, зокрема підробки кредитних карток, і різного виду шахрайств (телефонного, з цінними паперами, телемаркетингу), погроз, шантажу, здирства тощо.

Практика свідчить, що жертва, як правило, не знає мети і мотивів вторгнення до своєї комп’ютерної системи, відповідно, втрачає кошти і час на розслідування навіть тоді, коли несанкціонований доступ не мав злочинної спрямованості. Якщо хакер і не завдав шкоди системі та даним, однак його дії потребують вжиття дорогих запобіжних заходів. Зокрема, зараження системи комп’ютерним вірусом призводить більше до втрати працездатності підприємства, ніж до втрати даних.

Розмір збитків на повернення системи до нормальної роботи може коливатися від 2 до 100 тис. доларів США. Цікаво те, що перше зараження вірусом завдає найбільших збитків, оскільки ще не було відпрацьовано організаційні заходи.