Розділ «Частина ІІІ Теорія, методологія і практика розслідування злочинів»

Торгаші, або пірати (wares dudes), спеціалізуються на збиранні та торгівлі піратським програмним забезпеченням. На сьогодні це дуже численна група злочинців.

Особливу групу комп’ютерних злочинців становлять хакери, тому розглянемо їх докладніше. Сам факт появи комп’ютерної злочинності у суспільстві більшість дослідників пов’язує з діяльністю так званих хакерів — користувачів обчислювальних систем і мереж ЕОМ, які займаються пошуком незаконних методів отримання несанкціонованого (самовільного) доступу до засобів комп’ютерної техніки і баз даних, а також їх несанкціонованим використанням з корисливою метою.

У спеціальній літературі та засобах масової інформації таких осіб називають по-різному: “комп’ютерні зломщики”, “електронні злодії або шахраї”, “пірати”, “одержимі програмісти”, “електронні бандити”, “злодії з електронними ломиками і відмичками” тощо. Однак термін “хакер” не завжди сприймався як синонім комп’ютерного злочинця. Дослівно “хакер” — це трудівник, найманий працівник. Спочатку так називали програмістів, що були здатні розробляти програми без попередньої підготовки та оперативно вносити виправлення до програм, до яких не було документації. Розглянемо це детальніше в історичному аспекті.

Термін “хакер” вперше почали використовувати на початку 70-х років ХХ ст. у Массачусетському технологічному інституті стосовно молодих програмістів, які проектували апаратні засоби ЕОМ і намагалися сконструювати перші персональні комп’ютери. Коли у Сполучених Штатах Америки з’явилися великі ЕОМ, компанії дозволяли студентам користуватися ними. Як правило, для цього відводили нічні години, і студенти, яких стали звати хакерами, розподіляючись на зміни, залишалися біля машин на всю ніч. Одна зміна мала для праці квант часу, наприклад, з 3-ї до 4-ї години ночі. Закінчивши програмування, хакери залишали розроблені програми у шухлядах біля комп’ютера. Кожен міг заглянути при цьому в записи своїх друзів. Досить часто вони брали чужі нотатки та вносили до них виправлення, намагаючись удосконалити результати програмування. Хакери не псували чужої роботи і не намагалися захистити свої програми від інших хакерів. Усі програми, які вони розробляли, були призначені для спільного користування. Хакери вірили, що комп’ютери — це ключ до повного визволення людини, оскільки роблять знання доступними для всіх людей. Уявлення хакерів про проблеми суспільства та роль у ньому інформаційних технологій знайшли своє відображення у вигляді специфічних маніфестів і звернень. Не можна заперечувати, що певні положення мали, крім технічних та філософських аспектів, і суто соціальне забарвлення. Окремі з маніфестів хакерів й досі можна знайти на дошках електронних оголошень (BBS) у великих комп’ютерних мережах.

Етика справжніх хакерів ґрунтується на таких загальних принципах:

• комп’ютери — це інструмент для народу, вони не повинні бути власністю лише заможних осіб або інших привілейованих верств населення та використовуватися для досягнення їхніх приватних інтересів;

• інформація також належить усім. З огляду на те, що більшість хакерів здобували університетську освіту, а завдання університету — розповсюджувати знання, а не приховувати їх, то хакери, вже не будучи студентами, продовжують дотримуватися цієї точки зору. Тільки невелика кількість хакерів допускає навмисне знешкодження файлів або їх таємну модифікацію;

• програмний код — загальнонародне надбання, гарним кодом мають користуватися усі, поганий код необхідно виправити. Доступ до коду має бути вільним, програми не повинні бути захищені авторським правом і захистом від копіювання. Все програмне забезпечення, безплатне чи комерційне, можна копіювати та розповсюджувати, незважаючи на авторське право чи право власності. Схеми захисту від копіювання повинні бути знищені;

• програмування — це різновид мистецтва, зміст якого та краса полягають у компактному кодуванні, коли програма займає невелику кількість рядків. Основна мета — створити таку програму, яка може робити те, що не може інша, взаємодіяти з іншими програмами, входити до них, маніпулювати файлами так, як раніше вважалося неможливим;

• комп’ютер — це жива істота. Хакер має суспільні та приватні стосунки з комп’ютерами, він доглядає за ними, співчуває їм, як людині. Хакер живе програмуванням, він може працювати усю ніч над цікавим проектом, займаючись програмуванням по 80-100 годин на тиждень.

З розширенням сфери застосування комп’ютерів у суспільстві ентузіазм хакерів зменшився, а ідеї хакерства стали втрачати свою прогресивну спрямованість. Ідеалістичні уявлення студентів увійшли у конфлікт з бурхливим технічним та економічним розвитком суспільства і стали своєрідною формою протесту проти соціальної несправедливості. Цим деякою мірою можна пояснити початок створення хакерами антисоціальних і небезпечних комп’ютерних вірусів, а також ігнорування ними загальноприйнятих правил користування комп’ютерними системами.

17-річний юнак був заарештований у травні 1990 р. у Нью-Йорку, США, та звинувачений у вчиненні фальсифікації з використанням комп’ютера та крадіжці послуг. Юнак використав вільний телефонний номер і кодове слово для проникнення до комп’ютерної системи American SAW. Жодних пошкоджень системи виявлено не було.

Крім випадків суто ірраціональної поведінки, серед мотивів діяльності хакерів можна виокремити такі загальні групи:

• персональна помста;

• самореклама;

• спроба спричинити хаос, який руйнує підвалини суспільства;

• отримання матеріальної вигоди.

Можна вирізнити також типи хакерів:

• “трамвайний контролер” або “мандрівник”. Намагається проникнути у якомога більшу кількість систем, дуже рідко повертається туди, де вже був;

• “той, хто залишає сліди”. Це хакер, який отримує задоволення у тому разі, якщо залишає докази того, що він проник у систему;