Розділ «Частина ІІІ Теорія, методологія і практика розслідування злочинів»

• оперативне проникнення по обидва боки кордону, що можливо завдяки глибоким знанням дефектів охорони прикордонних структур, людей, які повинні забезпечувати життєдіяльність зон контролю (працівників технічних служб);

• відпрацьованість нелегального переміщення вантажів, грошей, людей, що в комплексі знімає проблему кордону як такого.

Розширенню і посиленню діяльності міжнародних організованих злочинних груп об’єктивно сприяє міграція населення в різні регіони країн СНД. Наприклад, з потоком цілком законослухняних мігрантів у Росію проникають і представники злочинного світу, які з різних причин (пресинг національних злочинних груп, потрапляння до сфери уваги правоохоронних органів тощо) змушені залишати країну перебування. Зрозуміло, на відміну від більшості мігрантів, для злочинців це відбувається не так болісно, адже вони заздалегідь переказують капітали, готують нове місце проживання. Причому вони намагаються не розривати злочинних зв’язків з національними злочинними групами. Таким чином, злочинність у країнах СНД починає набувати не тільки міжрегіонального, а й міжнародного характеру[28]. Переміщення осіб з кримінальним минулим із країни в країну зміцнює зв’язки міжнародних злочинних співтовариств, оскільки між злочинцями, що емігрували, і їхніми родичами, знайомими, співучасниками вчинення злочинів зв’язки не розриваються.

Транскордонна злочинність ще не стала проблемою поліфункціонального дослідження, але напрями злочинної практики організованих злочинних груп, що сконцентрувалися навколо кордону, стали ключовими для розвитку транснаціональної злочинності.

Міжнародна економічна злочинність формується на “спинах” і в складі вже створених міжнародних економічних корпорацій, що забезпечують переливання транснаціонального капіталу по всьому світі, перетворюючи процеси “відмивання брудних грошей” на безпрограшну лотерею, де всі призи одержують самі засновники. Формується корпорація міжнародних економічних шахраїв, що оперують чималими сумами, документами неіснуючих міжнародних економічних організацій, укладають договори, одержують кредити, аванси, здійснюють оперативні грошові комбінації в банківській і податковій сферах. Активізується розвиток міжнародного промислово-економічного шпигунства, наслідком якого є продаж комерцій них таємниць, спрямований на руйнування окремих підприємств чи навіть галузей незлочинної економіки, для того щоб звільнити нішу для кримінальної економічної діяльності.

6.1.3. Способи вчинення і приховання злочинів учасниками організованих злочинних груп

Сьогодні в усіх країнах світу формуються тіньові міжрегіональні і міжнародні кримінальні структури, що забезпечують безпрецедентні за масштабами розкрадання грошей і матеріальних цінностей у господарських суб’єктів незалежно від форм власності; одержання надприбутків від корисливих насильницьких злочинів, незаконної торгівлі антикваріатом, зброєю, від автомобільного, ігорного, нарко- і порнобізнесу. За оперативною інформацією, російські кримінальні утворення встановили стійкі відносини зі злочинними структурами 29 країн світу, у тому числі США[29]. Розглянемо найнебезпечніші прояви діяльності міжнародних злочинних співтовариств.

1. Міжнародний тероризм.

Потрібно зазначити, що значну частину контингенту, який поповнює ряди міжнародних злочинних утворень, становлять особи, що брали участь у численних конфліктах у “гарячих точках” на території колишнього СРСР. Вони становлять небезпеку для всіх країн світу, оскільки навіть після завершення конфліктів зберігають озброєння і структуру, займаються, поряд зі здійсненням терористичних актів, переправлянням наркотиків, вимаганням, торгівлею зброєю. Поява у величезних кількостях викраденої і контрабандної зброї різко підвищує небезпеку міжнародного тероризму в країнах СНД, до чого призводять певні нерозв’язані проблеми взаємодії цих країн. Найгостріше проблеми взаємодії правоохоронних органів країн СНД позначаються при реагуванні на факти здійснення актів міжнародного тероризму[30].

Оскільки в сучасному світі дедалі більшу цінність становить інформація, у тому числі науково-технічного і промислового призначення, найчастіше групи міжнародних злочинців починають спеціалізуватися саме на здійсненні цих злочинів. При цьому об’єктом злочинних зазіхань стає насамперед закрита технологічна інформація організацій і підприємств країн СНД, що має чималу цінність і найчастіше не захищена патентами[31].

2. Вчинення серій загальнокримінальних злочинів.

Досить поширеною є практика виїзду злочинців для вчинення злочинів до інших країн світу. У суміжних з Росією областях Республіки Казахстан спостерігається значне зростання кількості злочинів, учинених злочинними утвореннями, що базуються в Росії, і навпаки. Простежується посилення злочинних зв’язків між угрупованнями цих країн. Практикується здійснення на замовлення крадіжок, розбійних нападів з поверненням злочинців за кордон. При цьому викрадене майно збувають так само за кордоном, що істотно ускладнює його виявлення. Так, керівник ломбарду “Невський” у м. Волгограді (Росія), викравши шляхом шахрайства кілька десятків кілограмів ювелірних виробів, сховався в Києві, де при спробі збути цінності на нього напали злочинці, які були затримані. Керівник ломбарду був підданий екстрадиції, а з поверненням вилучених цінностей виникли серйозні проблеми.

Найбільшу небезпеку становлять міжнародні групи убивць, що працюють за замовленням. Такі замовлення надходять до них через посередників, що мають злочинні зв’язки в різних країнах[32].

3. Легалізація злочинних доходів.

За відсутності досить ефективної взаємодії податкових і митних органів країн СНД важко налагодити боротьбу з легалізацією злочинних доходів через торговельно-закупівельні організації в країнах СНД. Злочинці, вивозячи кошти “чорним налом” чи у результаті укладання фіктивних угод, вкрай ускладнюють роботу контролюючих органів. Відмивання “брудних” грошей набуває характеру злочинного інсценування, тому що наслідки злочинного результату (надприбутки) подаються державній фінансовій системі як легально отримані доходи.

Спочатку ця тема виникла на тлі прибуткового наркобізнесу, але згодом вона поширилася на всі види транснаціональної злочинної діяльності. Термін неодноразово зустрічається в різних документах ООН, але одне з перших визначень “брудних грошей” запропоновано на Конгресі ООН у Гавані в 1990 році. Основними у відмиванні цих грошей є такі характеристики:

• приховування і маскування справжнього характеру джерела походження грошей, що мають кримінальне минуле;

• передача права власності на майно кримінального походження легальній організації чи приватній особі, що можуть обґрунтувати правомірність походження майна;

• перетворення форми власності (із кримінальним минулим) у некримінальну;

• дроблення великої суми та її вливання у фінансову діяльність в обсязі недекларованого характеру, тобто обсяг кримінальної суми “брудних” у минулому грошей розчиняється в обсязі серій дрібних угод;