Розділ «Частина ІІІ Теорія, методологія і практика розслідування злочинів»

Для підвищення ефективності розшукової діяльності здійснюють тактичні операції, в тому числі з розміщенням у ЗМІ повідомлень, зміст яких залежить від завдань такої операції. Вони можуть різнитися залежно від етапу розслідування та слідчої ситуації. На початковому етапі розслідування тактичні операції виконують з метою розшуку злочинця у місцях вірогідної його появи, оперативного перекриття можливих місць збуту вкраденого, орієнтування громадян, працівників підприємств, організацій та установ на можливу появу злочинців і спробу вчинення ними нових злочинів. На наступному етапі розслідування здійснення слідчих дій, оперативно-розшукових, технічних, організаційних заходів під час проведення тактичних операцій передбачає вирішення такого комплексу розшукових завдань:

• встановити час і місце реалізації вкраденого, маршрут пересування у разі зміни місця схованки;

• встановити осіб, які знають місцезнаходження розшукуваного; створити умови, що спонукають розшукуваного діяти в ускладненій для нього обстановці, приймати рішення про реалізацію вкраденого, зміну місця або умов його схову;

• створити умови, через які розшукуваний змушений вдаватися до конкретних дій;

• створити умови для хибного уявлення розшукуваної особи та його близького оточення відносно району, часу, характеру розшукових заходів;

• створити умови для хибного уявлення розшукуваної особи та її близького оточення відносно характеру інформації, якою володіє слідчий;

• створити умови, через які розшукувана особа змушена з’явитися до органу внутрішніх справ тощо.

Також важливого значення в розшуковій роботі слідчого набуває поряд з масовою комунікацією і буденна — міжособистісна, усна. Кожне повідомлення розшукового змісту, що міститься в ЗМІ, ефективніше вплине на свідомість пересічних громадян, якщо його буде підтримано в межах міжособистісного спілкування. У зв’язку з цим нового значення набуває взаємодія слідчого з іншими підрозділами правоохоронних органів, що тісно співпрацюють з населенням (ДАІ, ППС, служба охорони, паспортні столи тощо).

Використання повідомлень засобів масової інформації для виявлення злочинів. Важливим елементом роботи правоохоронних органів, які покликані розкривати та розслідувати злочини, є діяльність з виявлення злочинів, що дає можливість ефективно протидіяти сучасній злочинності, швидко і повно розкривати злочини, викривати винних, а також припиняти і попереджати протиправні дії. Під виявленням злочинів, на думку І. Герасимова, потрібно розуміти поінформованість компетентних органів про вчинення протиправного діяння, В. Ледащев вважає, що це виявлення ознак злочину в результаті пізнавальної діяльності органів дізнання та досудового слідства, що здійснюється криміналістичними методами і документально зафіксована. У криміналістиці цей напрям діяльності органів дізнання та досудового слідства ще називають пошуковим. Так, Н. Шурухнов зазначає, що пошукова діяльність слідчого — це комплекс процесуальних і непроцесуальних засобів, які реалізовує слідчий при розслідуванні злочину з метою забезпечення збирання доказів і пізнання всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення кримінальної справи. В. Васильєв вважає, що основна сутність пошукової діяльності полягає у виявленні із зовнішнього середовища інформації, яка є значущою для розкриття злочинів певної категорії.

Про важливість виявлення злочинів у діяльності правоохоронних органів зазначається у положеннях ряду нормативно-правових актів. Так, про виявлення злочинів як обов’язок ОВС, що випливає з основних завдань міліції, йдеться у Законі України “Про міліцію” (ст. 10), як обов’язок СБУ — у Законі України “Про Службу безпеки України” (ст. 24). У ст. 6 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” серед основних напрямів діяльності спеціалізованих підрозділів ОВС України названо виявлення учасників організованих злочинних угруповань. Безпосередні вказівки на вжиття органами дізнання необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили, містить ст. 103 КПК України. Про пошук і фіксацію фактичних даних щодо протиправної діяльності окремих осіб і груп як завдання оперативно-розшукової діяльності йдеться в ст. 1 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”. І хоча згідно з положеннями нормативно-правових актів виявлення злочинів є складовою загальної діяльності правоохоронних органів з розкриття та розслідування злочинів, це питання не достатньо повно висвітлене в юридичній літературі. Тому В. Степанов справедливо зазначає, що виявленню злочинів у криміналістиці приділялося недостатньо уваги, незважаючи на те, що своєчасна поінформованість компетентних органів про скоєний злочин дає змогу ефективно організувати роботу з його розкриття.

Форми виявлення злочинів правоохоронними органами такі: розгляд заяв і повідомлень про злочини; безпосереднє виявлення ознак злочину. Слід зазначити, що наприкінці ХХ — на початку XXI ст. з’явилися чималі можливості використання в діяльності з виявлення злочинів повідомлень сучасних ЗМІ. При цьому повідомлення ЗМІ можуть використовуватися правоохоронними органами для обох зазначених форм виявлення злочинів. Розглянемо ці можливості.

Засоби масової інформації можуть повідомляти про скоєння злочину, його обставини, учасників, здійснювати власне розслідування. Як показує практика, після повідомлення в ЗМІ про явища кримінального характеру правоохоронні органи перевіряють цю інформацію, відбирають пояснення, витребують документи про результати перевірок тощо. Прикладом реагування правоохоронних органів на повідомлення ЗМІ може слугувати випадок, що стався в липні 2001 року. Так, 30 липня в “ТСН” телеканалу “1 + 1” у репортажі К. Грубича було повідомлено про те, що фонд “Діти Батьківщини” направив групу дітей на відпочинок у Миргород до санаторію “Зелений гай”, сплативши за це кошти, хоча насправді такого санаторію не існує. У цей час діти проживали в школі в неналежних умовах, хворіли, погано харчувалися, на них здійснювали релігійний вплив. У репортажі було показано коментарі обурених батьків, а також самих дітей. А вже 31 липня до телеканалу “1 + 1” звернулись з Генеральної прокуратури України, в якій зацікавилися цією історією. Тобто в цьому випадку телеканал став для органів прокуратури джерелом інформації про можливе вчинення протиправних дій, про які правоохоронцям до того часу не було відомо, і завдяки цьому джерелу стало можливе їх реагування.

Разом з тим, правоохоронні органи можуть ефективно використовувати для виявлення злочинів не лише повідомлення ЗМІ про скоєний злочин або результати журналістського розслідування про факти протиправного характеру. Як показує практика правоохоронної діяльності, останнім часом злочинці досить часто використовують ЗМІ для вчинення різного роду злочинів (розповсюдження порнографії, шахрайств, надання сексуальних послуг тощо). Привертає увагу збільшення кількості випадків використання злочинцями повідомлень ЗМІ для вчинення шахрайств, які останнім часом набувають масового характеру. Можна згадати ситуації з фінансовими пірамідами на кшталт МММ, “Російський дім Селенга”, “Гермес” тощо, які мали місце у 90-х роках минулого століття. Завдяки рекламі в ЗМІ засновнику МММ С. Мавроді вдалося ошукати, за різними підрахунками, від 5 до 15 млн громадян на суму близько 100 млн дол. Засновники АТЗТ “Російський дім Селенга” О. Саломадін і С. Грузін ошукали понад 2,5 млн громадян. У новітній історії України також достатньо прикладів використання рекламних оголошень у ЗМІ з метою вчинення шахрайств. Досить згадати рекламні акції про проведення лотерейних розіграшів (“Ліберті” та “Бакс” у Запоріжжі), працевлаштування (“Алонса” у Харкові, міжнародна кадрова агенція “Міленіум” у Києві), навчання (“Інженерна фізико-технічна академія” у Запоріжжі), продаж матеріальних цінностей (“Нергал” у Білій Церкві, “Турбота” у Дніпропетровській і Кіровоградській областях) та багато інших. Потерпілими від їх діяльності ставали від кількох десятків до кількох тисяч громадян. Серед останніх скандальних випадків — організація фірмою “Офір” широкого рекламного висвітлення у ЗМІ гастролей псевдо-“Мулен Руж”, які відбулися у палаці “Україна”. Як з’ясувалося, глядачів ошукали “гастролери”, які не мали жодного стосунку до відомого кабаре. Також значного розголосу набула історія з діяльністю у м. Києві у 2003 р. школи акторської майстерності однієї з відомих російських акторок. Реклама про набір бажаючих навчатися демонструвалася як на державних, так і на комерційних телеканалах. Після півроку її роботи десятки колишніх учнів звернулися зі скаргами до прокуратури м. Києва. Як з’ясувалося, школа працювала без ліцензії. Управління з охорони прав споживачів підтвердило наявність порушень, у тому числі використання неправдивої реклами.

Останніми роками для вчинення злочинів як окремими злочинцями, так і організованими групами активно використовується Інтернет. Так, досить поширеним є вчинення шахрайства під виглядом гри “Піраміда”, в якій учасникам пропонується сплатити невелику суму і залучити до гри своїх друзів, колег (що більше, то швидше можна одержати виграш). Отримавши гроші, організатори гри зникають. Іншими способами вчинення шахрайства є створення онлайн-магазину та проведення інтернет-аукціонів. Схема вчинення злочину проста — після рекламної акції про наявність великої кількості товару та сплати покупцями за цей товар грошей онлайн-магазин перестає існувати.

За повідомленням інформаційного агентства Assocciated Press, у 2001 р. за вчинення шахрайства під виглядом інтернет-аукціону були засуджені до 75 та 40 років тюремного ув’язнення громадяни США К. та X. Їх жертвами стали більш як 240 громадян США. Під виглядом проведення торгів комп’ютерів вони ошукали потерпілих на суму 110 тис. дол. США і ще на 34 тис. — ФБР зупинило перекази. Проведене Агентством цінних паперів дослідження показало, що чітко визначених меж між надійною та ненадійною інформацією в Інтернеті не існує. Кількість користувачів мережі Інтернет, які потерпіли від віртуального шахрайства в 2000 р., згідно з дослідженням, проведеним компанією e-Market, становила 34 % від загальної кількості.

З огляду на це можна з упевненістю сказати, що прогноз Г. Тарда таки справдився. Цей вчений-криміналіст ще наприкінці ХІХ ст. висунув гіпотезу про те, що наступне ХХ століття буде століттям глобалізованої публіки, об’єднаної засобами масової комунікації, а суспільство він характеризував як продукт взаємодії індивідуальних свідомостей через спілкування, причому важливе місце у ньому займає процес наслідування. Зараз ми можемо лише констатувати безліч випадків використання злочинцями рекламних оголошень у ЗМІ для вчинення шахрайств стосовно великої кількості людей, які повірили цій рекламі, і неефективність традиційних форм діяльності правоохоронних органів для протидії та запобігання таким випадкам.

Викладене вище свідчить про актуальність проблеми використання ЗМІ кримінальними структурами для вчинення злочинів, а тому потребує нового підходу до розробки тактики виявлення правоохоронними органами злочинів та осіб, що їх вчинили. Тому, пояснюючи причини слабкої результативності боротьби з організованою злочинністю, керівники правоохоронних органів вказують на неефективність традиційних криміналістичних методів. З цим можна погодитися стосовно питання теорії та практики виявлення злочинів. Проте повідомлення ЗМІ можуть використовуватися правоохоронними органами як постійні канали надходження інформації про скоєння злочинів. Тому для них важливим є володіння методами та прийомами такої діяльності. Однак на сьогодні можливість використання правоохоронними органами повідомлень ЗМІ для виявлення злочинів на практиці реалізується далеко не повною мірою. Зазначимо, що завдання протидіяти використанню окремими зацікавленими особами, а також злочинними групами ЗМІ для вчинення великої кількості злочинів, які перелічені в нормах кримінального законодавства, постало перед правоохоронними органами України лише за новітньої історії. З огляду на фактичне існування цензури в роботі ЗМІ за часів Союзу ця проблема не розглядалася радянськими вченими-криміналістами. Не маючи належних теоретичних напрацювань і правових засобів протидії, правоохоронні органи України практично не займаються виявленням ознак злочинів з повідомлень ЗМІ для оперативного реагування. Це пов’язано з тим, що специфіка основної роботи оперативного уповноваженого, слідчого, прокурора не включає елементу пошуку інформації з газет, журналів, теле- та радіопередач, Інтернету. Звичайно, слідчий після ознайомлення з матеріалами різних кримінальних справ, в яких для вчинення злочинів злочинцями були використані повідомлення ЗМІ, може виявити схожі обставини вчинення злочинів. Встановлення їх подібності дасть змогу зробити висновок про діяльність однієї особи або групи. Однак такий порівняльний аналіз, виконаний слідчим або слідчо-оперативною групою, обмежується лише територією міста, району, у крайньому разі області чи регіону. Охопити весь масив інформації, що міститься у повідомленнях як загальнодержавних, так і регіональних ЗМІ, людина фізично не в змозі. Не повинні цим займатися і працівники ЗМІ. Крім того, для виявлення з повідомлень ЗМІ криміналістично значущої інформації правоохоронцям потрібно володіти знаннями наукових дисциплін, які займаються вивченням особливостей діяльності ЗМІ. В навчальних закладах ці дисципліни майбутнім слідчим, оперуповноваженим, прокурорам не викладають. Тому шляхом вирішення цієї проблеми, на нашу думку, має стати створення спеціальних інформаційно-аналітичних підрозділів, які займалися б моніторингом повідомлень ЗМІ. Після виявлення потрібної інформації вони передавали б її відповідним підрозділам для перевірки та реагування.

Підрозділи, що здійснюють моніторинг відкритих джерел інформації з метою виявлення криміналістично значущої інформації, вже давно існують у США, Німеччині та багатьох інших країнах. Так, фахівці ФБР запевняють, що до 90 % інформації стратегічного характеру можна взяти з відкритих джерел: газет, журналів, телебачення, радіо, комп’ютерів. Спеціальні підрозділи комп’ютерної розвідки США (ФБР) та Німеччини (ВКА) відстежують кримінальні явища в мережі Інтернет.

Відповідно до законів України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” (ст. 9) та “Про Службу безпеки України” (ст. 10) у МВС та Службі безпеки України створено інформаційно-аналітичні підрозділи. Серед їх завдань є і викриття та припинення діяльності організованих злочинних груп. В Управлінні оперативної інформації МВС України працюють кваліфіковані юристи, інженери-електронники, системотехніки, експлуатаційники, програмісти, дактилоскопісти, оператори ЕОМ, архівісти та інші фахівці. Проте їхня робота не спрямована на виявлення злочинів з повідомлень ЗМІ. Зазначені підрозділи виконують лише обліково-статистичну, інформаційно-довідкову та архівну роботу.

Перші кроки у створенні підрозділів, що здійснюють моніторинг повідомлень ЗМІ з метою виявлення криміналістично значущої інформації, вже зроблено. При відділі Державної служби боротьби з економічними злочинами МВС України створено підрозділ боротьби зі злочинами у сфері високих технологій. Серед його завдань — здійснення моніторингу Інтернету з метою виявлення випадків поширення інформації злочинного змісту. Такі підрозділи мають бути створені і в інших містах України, крім того, вони повинні здійснювати моніторинг ще й інших ЗМІ. Втім, вже була спроба створити в Україні міжвідомчу інтегровану інформаційно-аналітичну систему (МІІАС) правоохоронних органів. З ініціативою про створення такого підрозділу МВС України зверталося до інших правоохоронних органів. Щодо необхідності створення МІІАС правоохоронних органів йшлося у розпорядженні МВС України від 25 вересня 1997 року. В ньому, зокрема, зазначалося, що основною метою функціонування МІІАС є всебічне інформаційне забезпечення діяльності оперативних служб, експертно-криміналістичних і слідчих підрозділів МВС, СБУ, Генеральної прокуратури, Державної податкової адміністрації, Держкомкордону, Міністерства оборони, Державної митної служби та інших зацікавлених відомств під час розслідування злочинів і в розшуковій роботі, а також підготовка для державних органів інформації з цих питань та інтеграція у відповідні інформаційні системи. Однак ідея створення такого підрозділу залишилася нереалізованою.