Розділ «Частина ІІІ Теорія, методологія і практика розслідування злочинів»

Розділ 5

Використання можливостей засобів масової інформації при розслідуванні злочинів[19]

Необхідною передумовою розвитку демократії в Україні є встановлення правопорядку належного рівня. Його укріплення та охорона покладаються на різноманітні державні і недержавні інституції (організації, органи, установи тощо), серед яких слід виокремити державні органи влади. В Україні, як і в більшості держав представницької демократії, вони утворюють три гілки влади — законодавчу, виконавчу та судову. Серед органів державної влади, на які покладаються обов’язки із забезпечення правопорядку та законності, захисту прав і законних інтересів громадян, державних і громадських організацій особливе місце посідають правоохоронні органи.

У демократичному суспільстві джерелом державної влади є народ, а отже, за сучасних умов органи державної влади не можуть повноцінно функціонувати без підтримки суспільством своєї діяльності. Саме тому серед недержавних інститутів, що беруть участь у вирішенні питань укріплення правопорядку та зміцнення законності, велике значення належить і засобам масової інформації (ЗМІ), які покликані сприяти розв’язанню зазначених проблем не силою державного примусу, як це можуть робити органи державної влади, а через сферу духовно-ідеологічного впливу. На сьогодні ЗМІ сформувалися в особливий інститут демократії, який значно впливає на всі сфери життя суспільства, в тому числі і на кримінальне судочинство. Конституційне право громадян на отримання інформації про стан боротьби зі злочинністю в Україні визначається основою здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади у сфері правопорядку. Тому необхідність залучення можливостей ЗМІ для потреб органів дізнання та досудового слідства зумовлена потребою часу. Натоміть аналіз виконаних ученими-криміналістами досліджень свідчить про те, що цей напрям діяльності зазначених органів не має системного, науково обґрунтованого характеру, до цього часу відсутнє повне уявлення про можливі напрями і тактичні засади використання ЗМІ при розслідуванні злочинів. У значній кількості праць, присвячених зазначеній проблемі, висвітлюються традиційні форми діяльності правоохоронних органів, які було напрацьовано у середині та наприкінці минулого століття, а отже, вони значно відстають від темпів наступу сучасної злочинності.

5.1. Засоби масової інформації і кримінальне судочинство: минуле та сучасність

5.1.1. Історичний аспект використання повідомлень засобів масової інформації при розслідуванні злочинів

Перш ніж визначити ефективні напрями використання повідомлень ЗМІ під час розслідування злочинів, необхідно почати з короткого історичного екскурсу щодо розгляду цього питання в науковій літературі. Адже історія вчить і дає змогу по-новому подивитися на сучасний стан зазначеної наукової проблеми. Серед радянських учених-юристів, які вивчали проблеми використання правоохоронними органами повідомлень ЗМІ під час досудового слідства, можна назвати В. Попова, Т Добровольську, Н. Кулагіна, І. Гуткіна, І. Гальперіна, І. Індулена, Р. Кюттіма, В. Томіна, Ю. Наумкіна, Н. Майорова, В. Удовиченка та інших. Перші статті цієї тематики побачили світ наприкінці 50-х років минулого століття, однак монографічні дослідження з’явилися лише у 70-х роках. Проаналізуємо окремі наукові праці.

У 1976 р. В. Томін писав, що співпраця органів внутрішніх справ із ЗМІ в боротьбі зі злочинністю відбувається на двох рівнях. Перший — правове виховання населення, другий — спонукання населення до подання допомоги державним органам у розкритті конкретного злочину, розслідуванні конкретної кримінальної справи. На другому рівні стає можливим вирішити відразу два завдання: по-перше, поліпшуються умови для розкриття та розслідування конкретного злочину і, по-друге, ефективнішими, ніж правова пропаганда, засобами продовжує вирішуватися завдання правового виховання. Крім того, В. Томін вважає, що цілями опублікування матеріалів, що містять кримінальну інформацію, є такі:

• вирішення конкретного завдання оперативної або слідчої діяльності, зокрема, спонукання осіб, що володіють доказовою або орієнтуючою інформацією, довести її до відома компетентних представників правоохоронної системи, створення сприятливого соціально-психологічного клімату серед громадян, які забезпечують оптимальні умови діяльності органів внутрішніх справ;

• спонукання читачів, телеглядачів і радіослухачів вжити заходів до усунення виявлених при розслідуванні або в суді обставин, які сприяли вчиненню злочину;

• інформування населення про реальні події з метою попередження або спростування чуток.

Проблемам використання правоохоронними органами можливостей ЗМІ, а також їх взаємодії присвячено праці Ю. Наумкіна. Серед загальних напрямів використання правоохоронними органами ЗМІ він називає: формування громадської думки в сфері правопорядку; профілактика правопорушень; правове виховання; розкриття та розслідування злочинів. Отже, автор занадто звужує можливості використання ЗМІ під час розслідування та розкриття злочинів, зводячи їх лише до залучення населення до сфери кримінального судочинства. Слід підкреслити, що Ю. Наумкін справедливо зазначає: на відміну від профілактики злочинів, де ЗМІ давно й ефективно використовуються правоохоронними органами з метою залучення до цього населення, в сфері боротьби зі злочинністю їх потенціал використовується далеко не повною мірою. Суб’єктивними причинами цього він вважає загальний психологічний настрій співробітників правоохоронних органів (особливо оперативно-розшукових і слідчих підрозділів), багато хто з яких скептично ставиться до доцільності залучення до цієї складної діяльності широких верств населення. Серед об’єктивних причин це, по-перше, відмінність діяльності щодо припинення та розкриття злочинів і попереджувально-профілактичної роботи, перша з яких є прерогативою спеціалізованих підрозділів правоохоронних органів, які діють у більш жорстких нормативно-правових і морально-етичних рамках. По-друге, цей вид діяльності обмежений часовими межами. І, по-третє, розкриття злочинів завжди пов’язане з великим емоційно-вольовим і психофізичним навантаженням, яке зумовлене екстремальністю ситуацій, їх неочікуваністю, а інколи і небезпекою.

В. Удовиченко, автор навчального посібника “Использование средств массовой информации в деятельности городских, районных органов внутренних дел” (1983), виокремлює такі напрями використання ЗМІ органами внутрішніх справ: правове виховання населення; формування громадської думки в сфері правопорядку; розвиток соціальної активності населення в укріпленні правопорядку; укріплення авторитету органів внутрішніх справ (ОВС); профілактика правопорушень; вирішення специфічних завдань. Саме до вирішення специфічних завдань автор відносить використання ЗМІ у розшуковій діяльності, а також оперативне реагування на повідомлення ЗМІ. Разом з тим, В. Удовиченко також зазначає, що ЗМІ використовуються ОВС не в достатній мірі, кількість цих завдань має бути збільшена. Серед можливих напрямів автор зазначає лише задоволення потреб розшукової діяльності, врегулювання колізійних питань, стабілізацію психологічного стану різних спільнот громадян у період стихійних лих, скоєння в регіоні особливо небезпечних злочинів. Інші можливості використання ЗМІ для потреб правоохоронної діяльності в сфері кримінального судочинства автор не розглядає.

Інші дослідники називають такі напрями використання ЗМІ в розкритті злочинів: залучення громадськості до участі в розкритті злочинів; використання преси для реабілітації невинуватих осіб; використання преси з метою профілактики злочинів.

З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок про те, що розвиток правової науки відносно питань використання ЗМІ в розкритті та розслідуванні злочинів зводився до вивчення та розробки вченими форм і методів участі громадськості під час досудового слідства, можливостей залучення населення до сфери кримінального судочинства. Потрібно зазначити, що така тенденція збереглася і до наших днів. У багатьох сучасних підручниках з криміналістики використання допомоги ЗМІ під час розслідування злочинів розглядається вченими лише у контексті залучення громадськості. Разом з тим кінець ХХ — початок ХХІ ст. демонструє великі можливості впливу масової інформації практично на всі сфери суспільного життя як у мирний час (наприклад, у політиці), так і під час збройних конфліктів (наприклад, в Югославії, Перській затоці, Чечні, Афганістані та ін.). Останні роки життя нашої держави також показали, що від інформаційного компонента значною мірою залежить і сфера кримінального судочинства, в тому числі ефективність діяльності правоохоронних органів щодо розкриття та розслідування злочинів.

5.1.2. Сучасні можливості використання повідомлень засобів масової інформації для вирішення завдань кримінального судочинства

Вплив інформаційних чинників на всі соціальні структури став невіддільною ознакою наших днів. Україна як держава перехідного періоду розвитку повільно, але неухильно просувається до світових стандартів інформаційної епохи. Важливо зазначити, що розвиток інформаційних технологій відбувається не лише в напрямі технічного оснащення, а й значною мірою і в гуманітарному. Це сприяло появі та накопиченню знань нових гуманітарних наукових дисциплін, таких, як соціальна психологія, інформаційне право, паблік рилейшнз, пропаганда, соціологія, реклама, журналістика, теорія комунікації та інших. Науковці цих галузей знань значну увагу приділяють вивченню можливостей діяльності ЗМІ, впливу масової інформації на життя суспільства. Цілком природно, що згодом досягнення цих наукових знань почали використовувати в злочинних цілях кримінальні структури. У зв’язку з такими негативними тенденціями робота правоохоронних органів з розкриття та розслідування злочинів на початку ХХІ ст. набуває особливої актуальності, до неї висуваються зовсім нові вимоги, які потребують нетрадиційних підходів. Серед них — вміння фахівців права (слідчих, прокурорів, адвокатів) працювати зі ЗМІ, які посідають значне місце в новій для правоохоронних органів сфері діяльності — інформаційній, від якої в подальшому дедалі більше залежатиме ефективність протидії сучасній злочинності.

Досліджуючи проблему залучення ЗМІ до сфери кримінального судочинства, Ю. Наумкін серед позитивних аспектів їх використання в оперативно-розшуковій та слідчій практиці зазначає такі:

• мінімальні витрати часу, сил і коштів, процесуальна економія;

• оперативність у здійсненні ініціюючого впливу на населення;