Розділ «Частина І Наукові основи криміналістичної тактики: правові й організаційні основи тактики проведення окремих слідчих дій, тактичних прийомів, рішень, комбінацій, операцій»

Під час допиту, що передує пред’явленню для впізнання предметів, необхідно встановити обставини, за яких цей об’єкт бачили, з’ясувати ознаки й особливості об’єкта, що відрізняють його від інших. Не пред’являють для впізнання унікальні та неповторні в своєму роді речі та предмети, які існують в одному екземплярі (твори мистецтва видатних художників, унікальні ювелірні та антикварні вироби тощо), об’єкти, які не можуть бути виділені серед інших (цукор, борошно, предмети серійного виробництва тощо), а також номерні речі.

Якщо пред’явленню для впізнання підлягає тварина, то, крім загальних ознак (масть, порода, колір), з’ясовують особливі прикмети.

Підготовка об’єктів для впізнання полягає в тому, що для проведення впізнання підшукують такі об’єкти, які не мають істотних відмінностей від об’єкта, що підлягає впізнанню. Відповідно до вимог ст. 175, 176 КПК України особи та речі повинні пред’являтися для впізнання у кількості не менше трьох, однак кількість таких об’єктів може бути збільшено. Якщо для впізнання пред’являються особи, то підбирають не менше двох осіб, які повинні бути однієї статі з особою, яку будуть упізнавати, схожі за віком, національно-етнічними ознаками, мати схожий одяг, однакову статуру, носити схожу зачіску. Під час відбору предметів і речей необхідно, щоб вони були однакового найменування, виду, марки, моделі, кольору та стану.

Підготовка учасників слідчої дії полягає у запрошенні понятих, яких повинно бути не менше двох, а за необхідності можуть залучати також і спеціалістів (лікар, педагог, перекладач, спеціаліст-криміналіст та інші). У впізнанні може брати участь захисник, якщо він допущений до участі у справі.

Правильне та оптимальне визначення слідчим часу, місця та інших умов пред’явлення для впізнання має важливе значення для отримання достовірних результатів цієї слідчої дії. Стосовно часу діє загальне правило: що раніше буде проведено впізнання, то більше можливості отримати достовірну інформацію. Це пов’язано з властивістю пам’яті людини поступово забувати сприйняту подію. На вибір часу може також впливати і суб’єктивний фактор — небажання особи брати участь у впізнанні. Місцем проведення впізнання, як правило, є кабінет слідчого або інше службове приміщення. У випадках, коли на якість впізнання можуть вплинути специфічні умови, що існують на місці попереднього сприйняття об’єкта, виконувати цю слідчу дію необхідно на тому місці, де спостерігався об’єкт. У тому разі, коли пред’явлення для впізнання з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, відбувається поза візуальним спостереженням особи, яку впізнають (ч. 4 ст. 174 КПК України), то слідчий повинен забезпечити створення відповідних умов для проведення слідчої дії. У таких випадках кримінально-процесуальне законодавство вимагає також від слідчого надання понятим можливості пересвідчитися у можливості впізнання поза візуальним спостереженням того, кого впізнають.

Важливою передумовою проведення впізнання є також недопустимість ознайомлення того, хто впізнає, з ототожнюваним об’єктом. При порушенні цієї умови стає практично неможливо правильно оцінити результати проведеної слідчої дії, бо невідомо, чи є впізнання підтвердженням факту, що об’єкт справді бачили за обставин, які цікавлять слідчого, чи воно стало можливим внаслідок ознайомлення з ним перед проведенням впізнання.

2.3.3. Тактика пред’явлення для впізнання

Будь-який вид пред’явлення для впізнання включає ряд певних дій, які виконують у такій послідовності:

• розміщення об’єктів на місці проведення слідчої дії за відсутності того, хто упізнає;

• роз’яснення учасникам слідчої дії їхніх прав та обов’язків, передбачених законом, а також сутності слідчої дії, що проводиться;

• виклик особи, яка впізнає, до місця проведення впізнання. Якщо ця особа є потерпілим або свідком, її попереджають про кримінальну відповідальність за статтями 178, 179 КК України;

• пропозиція тому, хто впізнає, оглянути об’єкти та показати серед них той, про який його раніше допитували;

• фіксація перебігу і результатів слідчої дії.

Розглянемо особливості проведення впізнання залежно від об’єкта, який упізнають.

Впізнання живої особи. Необхідність пред’явлення для впізнання особи може виникнути за таких ситуацій:

• допитуваний пояснює, що з особою, про яку він дав показання, він не знайомий, але запам’ятав її і може впізнати;

• допитана особа повідомляє певні відомості, пов’язані з розслідуваною справою, про будь-кого зі своїх знайомих, але останній заперечує факт знайомства і заявляє, що допитана особа йому невідома;

• коли необхідно встановити особу людини, яка не має документів або пред’явила не свої документи;

• допитуваний знає в обличчя особу, про яку дає показання, але не може повідомити про неї будь-яких даних.

Особливості проведення впізнання особи за анатомічними ознаками зовнішності залежать від того, який вид впізнання має місце — безпосереднє, коли особа пред’являється тому, хто впізнає, у натурі, або опосередковане, коли йому пред’являють фотографію із зображенням особи, що підлягає впізнанню.