Розділ «Частина І Наукові основи криміналістичної тактики: правові й організаційні основи тактики проведення окремих слідчих дій, тактичних прийомів, рішень, комбінацій, операцій»

• визначити склад учасників слідчої дії;

• визначити час здійснення перевірки;

• підготувати необхідні технічні засоби фіксації (фото-, кіно- та відеоапаратуру), транспортні засоби, засоби зв’язку та допоміжні засоби (манекени, макети тощо);

• провести інструктаж учасників слідчої дії, пояснити їм мету та порядок її виконання, роз’яснити права і обов’язки;

• визначити місце, з якого розпочинатимуть перевірку показань.

Закінчивши підготовчі дії та прибувши разом з учасниками слідчої дії до місця, з якого намічено почати перевірку показань, слідчий пропонує особі, показання якої перевіряються, вказати шлях до місця події, після чого всі учасники починають рух за описаним цією особою маршрутом.

Необхідно, щоб допитана особа йшла попереду групи та самостійно вказувала шлях слідування, звертаючи при цьому увагу інших учасників на орієнтири місцевості та місця, пов’язані з обставинами події. Після прибуття на місце події допитаний вказує його загальні межі, коментує зміни в обстановці. Під час перевірки показань на місці допитаному можуть ставити запитання стосовно окремих аспектів і деталей обстановки на місці, змін, які відбулися, конкретних предметів та їх зв’язку з обставинами розслідуваного злочину. Всі пояснення та дії особи, показання якої перевіряються, заносять до протоколу.

У тому разі, якщо необхідно перевірити показання кількох осіб на одному місці, такі перевірки здійснюють окремо з кожною особою. Групова перевірка показань за одночасною участю двох або більше допитаних осіб є недопустимою. Під час перевірки необхідно ретельно спостерігати за тим, щоб дії допитаної особи були самостійними, а підказування та навідні запитання з боку інших учасників слідчої дії — повністю виключеними.

До важливих тактичних прийомів належить рекомендація для слідчих не поспішати з негативними висновками щодо невідповідності пояснень допитаного на місці і раніше отриманих від нього показань реальній обстановці на місці, бо ця невідповідність може бути наслідком не тільки неправдивих свідчень, а й неповноти сприйняття місцевості особою, поганої пам’яті та інших причин.

Один з важливих тактичних прийомів перевірки показань на місці ґрунтується на психологічній закономірності відновлення у пам’яті допитуваного уявного образу тієї або іншої ділянки місцевості. Сутність цього прийому полягає в тому, що при підході до того чи іншого місця, в момент, коли його ще не видно учасникам перевірки, допитуваний детально його описує, пояснює його зв’язок з розслідуваною подією і тільки після цього показує його та пояснює обстановку на місці. Цей прийом сприяє правильній оцінці показань.

У тому разі, якщо попередні показання допитаного не узгоджуються з реальною обстановкою та його поясненнями на місці, слідчий звертає на це його увагу і пропонує пояснити причини такої розбіжності. Якщо допитаний наполягає на своїх показаннях, то перевірку необхідно продовжувати, а коли заявить, що його попередні показання є неправдивими, і відмовиться від них, то перевірку показань необхідно припинити і провести повторний допит з оформленням відповідного протоколу. У протоколі перевірки показань на місці у такому випадку необхідно зафіксувати факт, що допитаний не зміг вказати місце та обстановку події, що перевіряється, та відмовився від показань, які він дав раніше.

Якщо допитаний вказує на нову ділянку місцевості або приміщення, де можуть бути ті чи інші сліди злочину (труп, знаряддя, викрадене майно тощо), про які раніше він не повідомляв, необхідно припинити перевірку показань на місці, здійснити з тим же складом учасників огляд нового місця та виявлених об’єктів, скласти протокол огляду, а потім поновити перевірку.

2.2.4. Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події

Основним способом фіксації результатів відтворення обстановки та обставин події є складання протоколу цієї слідчої дії відповідно до вимог ст. 84, 85, 195 КПК України. Протокол складається з трьох основних частин: вступної, описової та заключної.

У вступній частині протоколу зазначають: час і місце складання, посаду, класний чин або звання, прізвище посадової особи, яка проводить слідчу дію, дані про учасників слідчої дії та відмітку про роз’яснення їм їхніх прав та обов’язків, мету здійснення експерименту (у разі перевірки будь-чиїх показань необхідно стисло викласти зміст показань з посиланням на сторінки кримінальної справи), відмітку про попередження учасників слідчої дії про кримінальну відповідальність за ст. 178, 179 КК України.

В описовій частині зазначають: точне місце проведення слідчої дії; в який саме спосіб здійснювали слідчий експеримент; які саме обставини перевіряли або відтворювали; в яких метеорологічних та інших умовах здійснювали перевірку або експеримент; зміст, послідовність дослідних дій, хто саме їх виконував, за яких умов; результати експерименту; звідки саме починався маршрут до місця перевірки, як він проходив; які свідчення давав підозрюваний, обвинувачений, потерпілий або свідок, які саме дії він виконував на місці події, які предмети та сліди було виявлено на місці події під час здійснення перевірки; які запитання ставили особам, свідчення яких перевіряли, та які вони надали на них відповіді.

У заключній частині відображають: заяви і зауваження учасників відтворення обстановки та обставин події, посилання на плани, схеми, складені під час проведення слідчої дії; відмітки про ознайомлення учасників слідчої дії з протоколом, які також засвідчують факт відповідності змісту протоколу фактично виконаним діям. Протокол складає та підписує особа, яка проводила слідчу дію.

Додатковими способами фіксації результатів відтворення обстановки і обставин події є вимірювання, складання планів і схем, використання фото-, кіно- та відеозйомки, звукозапису. За допомогою цих засобів здійснюється наочна фіксація обстановки та обставин відтворюваної події. Певні переваги безумовно має відеозйомка, яка дає змогу зафіксувати всі дії обвинуваченого чи іншого учасника слідчої дії у динаміці, послідовність цих дій, показ і розповідь під час відтворення обстановки і обставин події.

Перевірка показань на місці є динамічною дією, тому її фіксацію доцільно доповнювати кінозйомкою, відео- та звукозаписом, відповідними прийомами використання цих засобів. Починають фіксацію підготовки, коли група зібралася та перебуває у вихідній точці: фіксується час і місцезнаходження. Після цього відображають маршрут руху до місця події. У зв’язку з цим потрібно вибирати точки зйомки у такий спосіб, щоб можна було на екрані (фотознімку) упізнати місцевість. Якщо перевіряють показання кількох осіб на одному місці, то обов’язковою є зйомка з одних і тих самих точок. Останні позначають на плані місця події. У разі використання фотозйомки фіксують послідовно окремі стадії (фази руху) перевірних дій. До протоколу додають серію фотознімків, відеофільм чи кінофільм.

Дані про використання додаткових способів фіксації заносять у протокол слідчої дії. Умови їх застосування повинні відповідати вимогам кримінально-процесуального законодавства.