Розділ «Частина друга»

Обирати позицію по справі, наводити любі доводи в свій захист — законом надано таке право підсудному. Але чи спроможні такі доводи зменшити ступінь вини та міру відповідальності це належить визначити суду. Працюючи скарбником профкому і бухгалтером Мінського РГТ м. Києва гр-н Бойко систематично розкрадав грошові кошти профспілкової організації. З метою приховування розкрадання Бойко Л. Й. підробляв квитанцію про одержання із Мінського районного відділення Ощадбанку м. Києва профспілкових марок. Крім того, при наявності чекової книжки з невикористаним чеками, він 2 вересня 1998 року склав свідомо неправдиву заяву у назване відділення Ощадбанку про одержання нової чекової книжки. Гр-н Бойко Л. Й. підробив підпис голови профкому Сен’якина В. А.

Всього 2, 5 млн грн, заподіявши матеріальні збитки и особливо великих розмірах профспілковій організації Мінського РГТ м. Києва.

Винуватість підсудного у скоєнні службового підлогу підтверджується такими матеріалами справи;

— протокол обшуку від 29.06.1998 р. — стор. 21 справи;

— протокол обшуку від 29.06.1998 р. — стор. 22 справи;

— протокол огляду документу — речового доказу від 01.07.1998 р. — стор. 28 справи;

— висновками бухгалтерської експертизи від 02.07.1998 р. — стор. 30, якою підтверджена дійсність висновків документальної ревізії по визнанню суми недостачі грошей у громадянина Бойко Л. Й., факт приховування гр-ном Бойко Л. Й. нестачі коштів, та виявлені грубі порушення при проведенні обліку прийому та витрат членських профспілкових внесків у Мінському РГТ;

— висновками судово-психіатричної експертизи від 02.07.1998 р. стор. 35, якою визнано, що гр-н Бойко Л. Й. душевною хворобою не страждав і не є душевнохворим в даний момент.

Вище перераховані докази повного мірою підтверджують винність гр-на Бойко Л. Й. у вчиненні злочину. Органами досудового слідства його дії кваліфіковані за ст. 33 ККУ. Така кваліфікація вбачається вірною, оскільки гр-н Бойко Л. Й., який, як бухгалтер і скарбник, був службовою особою, вносив в офіційні документи завідомо неправдиві відомості, складав завідомо неправдиві документи, а також підробив підпис у документах. Все це вчинялось їм з метою одержання матеріальної вигоди.

Шановний суд!

З урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів прошу вас визнати гр-на Бойко Л. Й. винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання згідно чинному законодавству.

9.1.9. Промова у справі Іваненка

Шановні панове судді!

Я вважаю, що немає потреби нагадувати, яким скрутним у всіх відношеннях стало сьогодні життя більшості населення. На даний момент Україна переживає складний період переходу до ринкової економіки, а отже пониження у матеріальному плані життя певних категорій громадян є неминучим. Так, постійне зростання інфляції, постійний процес підвищення цін привели частину громадян на межу зневіри. Але ж якщо кожний громадянин намагатиметься виправити своє матеріальне становище шляхом крадіжки гаманців з чужих кишень, як це зробив підсудний Іваненко В'ячеслав Романович, ми ніколи не побудуємо цивілізованої держави.

Панове судді, дозвольте звернути вашу увагу на слідуючі обставини.

25 грудня 2003 року підсудний Іваненко В'ячеслав Романович зі своєю нареченою — громадянкою Чумак Наталією Михайлівною, перебував у приміщенні Київського центрального універмагу, який розташований по вулиці Богдана Хмельницького.

Приблизно о 16 год. 15 хв. у відділі «Кухонні приналежності», що знаходиться на першому поверсі універмагу, підсудний Іваненко В. Р. таємно вилучив гаманець із кишені потерпілої Любимцевої Оксани В’ячеславівни, яка стояла у черзі до каси. У гаманці коричневого кольору із шкірозамінника, який підсудний Іваненко В. Р., викрав у потерпілої Любимцевої О. В., знаходилися гроші в сумі 5 тис. грн та проїзний квиток вартістю 20 грн, вартість самого гаманця 50 грн. Підсудний Іваненко В. Р. здійснив крадіжку на загальну суму 5 тис. 70 грн. При спробі вийти з універмагу Іваненко В. Р. був затриманий співробітниками міліції.

При допиті як підозрюваного Іваненко В. Р. свою вину визнав повністю і засвідчив, що 25 грудня 2003 р. — приблизно о 16 год. 15 хв. В ЦУМі він викрав у громадянки Любимцевої О. В. гаманець (а. с. 7). Вина підсудного Іваненка В. Р. у вчиненні ним таємного викрадення гаманця гр-ки Любимцевої О. В. підтверджується також слідуючими доказами: Любимцева О. В. засвідчила, що 25 грудня 2003 р. вона знаходилася у ЦУМі. Коли вона стояла у черзі до каси відділу «Кухонні приналежності, то помітила, що до неї щільно притиснувся молодик, який зі слів потерпілої «Чомусь тремтів від хвилювання». Коли він підійшов то відразу підійшли працівники міліції і запропонували Любимцевій О. В. оглянути власну кишеню пальто. В кишені був відсутній гаманець вартістю 50 грн, в якому знаходились гроші в сумі 5 тис. грн., та проїзний квиток на метро вартістю 20 грн (а. с. З, 8, 10). Хоча потерпіла Любимцева О. В. і заявила, що матеріальна шкода є незначною (а. с. 12), це не зменшує

суспільної небезпечності вчиненого Іваненком В. Р. злочину. Адже Іваненко В. Р. не знав, яка сума грошей там знаходиться і не зважив на те, що потерпіла теж можливо перебуває в скрутному матеріальному становищі і має на утриманні неповнолітніх дітей.

Свідок Танькевич В. В. засвідчив, що 25 грудня 2003 року у відділі «Кухонні приналежності», що розташований на першому поверсі ЦУМу, він спільно з молодшим інспектором Черненком Валерієм Миколайовичем помітили Іваненко В. Р., лівою рукою проник до лівої кишені потерпілої Любимцевої О. В. і викрав звідти гаманець коричневого кольору, який Іваненко В. Р. поклав до себе у ліву кишеню (а. с. 8, протокол допиту свідка Танькевич В. В.). Гаманець був вилучений у Шевченківському райвідділі м. Києва (а. с. 4).