Розділ «Частина друга»

Однак, чи завжди, і чи кожна особа, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, яка перенесла конфлікт з членами сім’ї, може давати вичерпну характеристику своїм діям, та розрізняти ту тонку грань, що відмежовує злочин від діяння, яке просто завдає клопоту іншим особам, і яке не варто кримінального покарання? Звісно ні.

З обставин справи ми бачимо, що, привласнюючи чужі речі, Петренко діяв імпульсивно, під впливом того психічного стану, який був викликаний сімейною сваркою та необхідністю обирати собі нове місце проживання, в той час, коли матеріальне ставище було вкрай скрутне.

В оселю Логінова Петренко потрапив не із злочинними намірами, а на запрошення самого Логінова, з яким у Петренка були добрі довірливі стосунки. Наявність цих стосунків підтверджується вже самим тим фактом, що Логінов запросив Петренка переночувати у себе вдома. Знаходячись під впливом збігу тяжких обставин, Петренко вчинив протиправне діяння — привласнив собі речі іншої особи.

Зауважую на те, що привласнення цих речей не вимагало від Петренка обдумування своїх дій, їх планування, готування до вчинення привласнення, пристосування яких-небудь засобів.

Раптово побачивши, що взявши речі, які просто лежали перед ним, і які його друг може міг би сам віддати, він може вирішити ту складну життєву ситуацію, в який він опинився, він не знайшов в собі сил утриматись від протиправних дій. За це Петренка треба осудити та призначити йому покарання.

Але покарання в даному випадку не повинно бути самометою. Воно має бути засобом, за допомогою якого суспільство може досягти перевиховання підсудного, запобігти вчиненню ним нових злочинів, що спричинені моральною слабкістю Петренка, його низькою спроможністю протистояти складним життєвим ситуаціям.

Призначене покарання має підняти в ньому моральні якості, вселити в нього віру в суспільство, в себе, та в можливість вирішувати життєві ускладнення законними засобами.

При призначенні покарання за розглядуване діяння, прошу суд врахувати велику кількість суттєвих обставин, що пом’якшують відповідальність Петренка, а саме:

• діяння було вчинено внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, що виражалось в необхідності переїжджати в нове місце проживання, та відсутністю для цього коштів;

• діяння було вчинено під впливом сильного душевного хвилювання, спричиненого сваркою з матір’ю підсудного;

• Петренко раніше не судимий, що підтверджує той висновок, що діяння було скоєно ним необдумано, імпульсивно;

• Петренко повністю визнає вину у скоєному діянні, та щиро розкаюється у вчиненому.

Враховуючи вищевикладене, прошу суд, кваліфікувати розглядуване діяння як крадіжку, передбачену ч. 1 ст. 140 КК та, при призначенні покарання, обмежитись застосуванням до підсудного покарання у вигляді виправних робіт на строк в один рік.

Що ж до другого діяння, яке є предметом нашого розгляду, то прошу суд врахувати наступне. З того часу, як Петренко вчинив крадіжку індивідуального майна громадянина до того часу, коли ним було скоєне наступне протиправне діяння, він не зазнав виховного впливу збоку правозастосовчих органів.

Таким чином, ми можемо казати про тс, що суспільство в особі компетентних органів, виявилось не спроможним своєчасно відреагувати на прояви антисуспільної поведінки Петренка, зробивши його заручником його — ж власних пороків.

Те, що Петренко не є природженим злочинцем видно з того, що в його протиправних діях не просліджується системність, а також осмислений підхід до вчинюваних діянь.

Адже, наступне протиправне діяння було вчинено ним майже через рік після першого. Крім того, це діяння було вчинено в стані алкогольного сп’яніння, що виключає розважливе та цілеспрямоване відношення Петренка до власних дій.

Фізична недоторканність особи та громадський порядок є дуже значними цінностями суспільства. Але це ще не означає що будь-яка дія, спрямована на порушення цих цінностей є порівняно значним злочином.

Адже ступінь порушення недоторканності особи та громадського порядку, а також засіб цього порушення, мають відігравати вирішальну роль при кваліфікації дій особи та призначенні покарання.

Що ж ми бачимо в діях Петренка? Чи є в його діях елементи цілеспрямованості? Чи бачимо ми в діях підсудного бажання проявити нехтування інтересами конкретної особи та суспільства в цілому? На мій погляд, такі прояви в діянні підсудного відсутні.