РОЗДІЛ III ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу).

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі, коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов’язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це не передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором.

Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов’язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана. У разі неподання нерезидентом довідки, доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Відповідно до абзацу «б» п. 160.1 ст. 160 ПКУ дивіденди, які сплачуються резидентом, є доходом, отриманим нерезидентом із джерелом його походження з України. При виплаті такого доходу утримується податок за ставкою 15 відсотків від суми виплат та за її рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідними положеннями переважної більшості чинних міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, укладених Україною з країнами, резидентами яких є одержувачі пасивних доходів, передбачено право оподатковувати такі доходи кожною з держав, які є сторонами міжнародного договору, — країною, що є джерелом доходів, і країною, резидентом якої є особа, яка одержує такі доходи. Слід звернути увагу на те, що вказані положення міжнародних договорів не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, у якій саме з двох договірних держав буде здійснюватися оподаткування доходу у вигляді дивідендів. Разом з тим право країни, у якій виникають пасивні доходи, обмежується ставками, що передбачені міжнародним договором.

Відповідно до абзаців «в» та «г» п. 160.1 ст. 160 роялті, фрахт та доходи від інжинірингу є доходами, отриманими нерезидентом із джерелом його походження з України. Підпунктами 14.1.225, 14.1.260 та 14.1.85 даного Кодексу визначено сутність понять роялті, фрахт, інжиніринг.

Так, під роялті потрібно розуміти будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об’єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об’єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язкове згідно із законодавством України.

Під фрахтом варто розуміти винагороду (компенсацію), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна чи транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом. Відповідно до п. 160.5 ст. 160 ПКУ сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

Разом з цим особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб’єктом спрощеного оподаткування чи ні; базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту. Базова ставка фрахту — сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування (пп. 14.1.12 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Під інжинірингом розуміють надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання передпроектних, проектних, інженерно-вишукувальних, інженерно-розвідувальних робіт (послуг) з будівництва об’єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об’єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій економічного, фінансового або іншого характеру у складі таких послуг (робіт).

Варто зазначити, що враховуючи те, що Законом від 17.05.01 р. № 2408-III «Про стандартизацію» технічні умови визначено як документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги, необхідно процес надання послуг з розробки технічних умов в цілях оподаткування вважати інжинірингом.

Відповідно до абзацу «ґ» п. 160.1 ст. 160 одним із видів доходу, отриманого нерезидентом із джерелом їх походження з України, є лізингова/ орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента — лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди. Відповідно до ст. 16 Закону України від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг», зі змінами та доповненнями, лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу. Резидент, який здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) виплату лізингових платежів по договору фінансового лізингу, зобов’язаний під час такої виплати утримати податок з доходів нерезидентів із суми, яка, відповідно до договору, є компенсацією відсотків за кредитом, якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору України з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата.

Відповідно до абзацу «г» п. 160.1 ст. 160 одним із видів доходу, отриманого нерезидентом із джерелом їх походження з України, є прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу. Порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами визначено пунктом 153.8 ст. 153 ПКУ. Відповідно до нього під прибутком від операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами розуміється позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, та витратами, понесеними (нарахованими) платником податку внаслідок придбання таких цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав. Пунктом 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ (підтверджуючий документ повинен мати обов’язкові реквізити, встановлені ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями для первинних документів). Відповідно до ст. 1 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» зі змінами та доповненнями обіг цінних паперів — це вчинення правочинів, пов’язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів. Крім того, Постановою Правління Національного банку України від 30.12.2003 № 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» із змінами і доповненнями встановлено, що підставою для переказування уповноваженими банками та іншими фінансовими установами коштів у національній та іноземній валюті на користь (на рахунок) нерезидентів як за дорученням резидентів — суб’єктів підприємницької діяльності, так і на виконання власних зобов’язань щодо оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності за договорами, які передбачають їх виконання, надання, передавання нерезидентами, вважаються такі документи: договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору; документи, які свідчать про фактично надані послуги, виконані роботи чи передані права. Враховуючи наведене, документами, що підтверджують фактично понесені витрати на придбання цінних паперів нерезидентом, є належним чином оформлені акти прийому-передачі цінних паперів, договори купівлі-продажу цінних паперів; розрахункові документи при безготівкових розрахунках або касові документи при готівкових розрахунках через касу тощо.

Відповідно до п. 152.8 ст. 152 ПКУ відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податків, зазначених у ст. 160 ПКУ, несуть платники податку, які здійснюють відповідні виплати. Таким чином, при виплаті доходу нерезиденту філією платника консолідованого податку на прибуток на таку філію покладено зобов’язання з утримання податку з доходів нерезидента, який перераховується до бюджету за місцезнаходженням філії. Відповідно до п. 152.4 ст. 152 ПКУ відокремлені підрозділи на консолідованій сплаті податку на прибуток подають податковому органу за своїм місцезнаходженням Розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства (далі — Розрахунок), форма якого встановлена наказом ДПА України від 24.01.2011 № 36. Разом із Розрахунком відокремлені підрозділи, які утримують та вносять до бюджету податок на доходи нерезидентів, мають надати Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213, із заповненням рядка 17 «Сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам за звітний (податковий) період» декларації та додатка ПН до декларації. Інші додатки до декларації не подаються. Суми податку на доходи нерезидентів, що відображені відокремленим підрозділом у рядку 17 декларації, наданої за місцезнаходженням такого підрозділу, переносяться до рядка 17 декларації головного підприємства, в якій відображаються загальні показники податкового обліку платника податку.

160.2. Даний пункт визначає розмір ставки (15 %), за якою оподатковуються доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження в Україні, зазначені у п. 160.1, за виключенням доходів, які зазначені у п. 160.3-160.6. Разом з тим у п. 160.2 визначено, що ставка 15 % використовується за умови, якщо інше не передбачено положенням міжнародних договорів України із країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Якщо ж положенням міжнародних договорів України із країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності, передбачено ставку, яка відмінна від 15 %, то для розрахунку податку потрібно використовувати ставку, визначену положенням таких міжнародних договорів України.

Відповідно до пп. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 ПКУ у разі, якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом — юридичною особою або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладання договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов’язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів. Згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ. Враховуючи вищевикладене, з метою уникнення подвійного оподаткування доходів, які виплачуються (нараховуються, надаються) фізичній особі — нерезиденту резидентом — юридичною особою, податок, передбачений п. 160.2 ст. 160 розділу III ПКУ не утримується, але такі доходи оподатковуються згідно із нормами п.170.10 ст. 170 розділу IV ПКУ.

160.3. Даний пункт визначає ставку і порядок оподаткування прибутку нерезидентів, отриманих у вигляді доходів від безпроцентних (дисконтних) облігацій чи казначейських зобов’язань. Так, прибуток нерезидента, отриманий у вигляді доходів від безпроцентних (дисконтних) облігацій чи казначейських зобов’язань, оподатковується за ставкою, визначеною п. 151.1 ст. 151. При цьому базою оподаткування є прибуток, який розраховується як різниця між номінальною вартістю безпроцентних (дисконтних) цінних паперів, сплаченою або нарахованою їх емітентом, та ціною їх придбання на первинному чи вторинному фондовому ринку. Здійснювати операції купівлі-продажу зазначених у п. 160.3 цінних паперів від імені та за рахунок нерезидента має право виключно його постійне представництво або резидент, який працює від імені, за рахунок та за дорученням такого нерезидента. В інших випадках такі операції не будуть включатися до алгоритму розрахунку бази оподаткування даного нерезидента.