Розділ «C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ»

69. 11 січня 1982 року, тобто за день до початку слухання справи в Верховному суді, заявники ще перебували в Барселонській в’язниці. У Мадрид вони вирушили аж увечері 11 січня і прибули туди рано-вранці наступного дня, подолавши понад 600 кілометрів у тюремному фургоні, хоча слухання мало розпочинатися о 10:30 ранку...

70. Отже, пани Барбера, Мессеґе і Хабардо мали стати перед судом, який для них, враховуючи серйозність висунутих обвинувачень та можливого покарання, був украй важливим, у стані, напевно, зниженої фізичної і психічної стійкості.

Попри допомогу з боку їхніх захисників, у яких була змога робити заяви й наводити аргументи, ця обставина, прикра сама по собі, безперечно, послабила їхнє становище в той життєво важливий момент, коли їм були потрібні всі їхні ресурси, щоб захищати себе і, зокрема, проходити допит на самому початку судового розгляду та проводити ефективні консультації зі своїми адвокатами.

«Ґалстян проти Вірменії» (Galstyan v Armenia), 26986/03,15 листопада 2007 року.

91. Суд зазначає, що всі матеріали, які є в його розпорядженні, вказують на те, що заявник прямо відмовився від свого права користуватися юридичною допомогою захисника як до, так і під час слухання справи в суді... Із тексту статті підпункту (c) пункту 3 статті чітко видно, що обвинувачений має вибір захищати себе «особисто або використовувати юридичну допомогу». Тому зазвичай, якщо обвинувачений бажає себе захищати сам, то, за умови, що інтереси правосуддя не вимагають іншого, це не суперечить вимогам цієї статті. У цій справі немає жодного доказу того, що заявник вирішив захищати себе сам внаслідок якихось погроз або фізичного насильства. Навіть більше, немає і доказів на підтримку заявникового твердження про те, що його «обманним шляхом» змусили відмовитись від адвоката. Попри те, що згадані доповіді ПАРЄ і організації Human Rights Watch ... містять відповідну інформацію, проте цих матеріалів недостатньо для того, щоб Суд дійшов висновку, що дії, аналогічні описаним у цих доповідях, відбулися й у конкретній справі заявника. І нарешті, зазначаючи, що заявника обвинуватили в дрібному правопорушенні і максимально можливе покарання не перевищувало 15 діб тримання під вартою, Суд не вбачає у цій справі якихось інтересів правосуддя, які б вимагали обов’язкового юридичного представництва.

92. Дійшовши висновку, що заявник із власної волі вирішив відмовитись від адвоката, Суд вважає, що органи влади не можуть нести відповідальність за те, що він не користувався юридичною допомогою під час розгляду адміністративної справи щодо нього. Отже, порушення пункту 1 та підпункту (с) пункту 3 статті 6 Конвенції, взятих у поєднанні, не було.

6. Юридичне представництво

а. Визначення часу

«Берлінський проти Польщі» (Berliński v Poland), 27715/95 і 30209/96, 20 червня 2002 року.

75. Суд нагадує, що хоч основна мета статті 6, коли йдеться про кримінальні справи, полягає у забезпеченні справедливого розгляду «судом», що уповноважений встановити «обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення», звідси не випливає, що це положення Конвенції не застосовне до досудового провадження...

76. ... хоча стаття 6, як правило, вимагає, щоб обвинуваченому була забезпечена змога користуватися допомогою адвоката на початкових стадіях допитів у поліції, це право, яке в Конвенції явно не сформульоване, за наявності вагомих підстав може бути обмежене. У кожному випадку питання полягає в тому, чи таке обмеження, беручи до уваги провадження в цілому, позбавило обвинуваченого справедливого судового розгляду чи ні...

77. Суд зауважує, що брак коштів у заявників для того, щоб найняти приватного представника в зв’язку з відкритим проти них кримінальним переслідуванням, не є предметом спору. Так само безперечно, що клопотання заявників про призначення адвоката державою органи влади проігнорували, в результаті чого у перших понад рік не було свого захисника. Враховуючи, що протягом цього періоду виконано цілий ряд процесуальних дій, зокрема допит заявників та їхнє медичне обстеження …, Суд не бачить жодного виправдання для цього обмеження, яке позбавило заявників права на достатній захист в ході розслідування і судового розгляду.

78. Отже, було порушення пункту 1 і підпункту 3 (с) статті 6 Конвенції.

Див. також «Право на правову допомогу».

b. Інтереси правосуддя потребують забезпечення з боку держави

i. Обставини, що мають значення для справи

«Каранта проти Швейцарії» (Quaranta v Switzerland), 12744/87, 24 травня 1991 року.

32. Щоб визначити, чи «інтереси правосуддя» потребували забезпечення заявникові безоплатної правової допомоги, Суд враховує різні критерії...

33. По-перше, слід взяти до уваги серйозність правопорушення, в якому обвинувачено пана Каранта і суворість покарання за вироком суду, яке йому загрожувало... Відповідно до пункту 1 статті 19 федерального Закону про зловживання наркотиками, застосовуваного в поєднанні зі статтею 36 Кримінального кодексу Швейцарії, максимальне покарання становило три роки позбавлення волі... У цій справі безоплатна правова допомога мала б бути забезпечена вже з огляду на те, яке покарання йому загрожувало.

34. Додатковим фактором є складність справи ... яка, щоправда, не викликала особливих труднощів з боку встановлення фактів. Але результат судового процесу мав велике значення для заявника, оскільки інкриміновані злочини вчинені протягом призначеного йому 1982 року випробувального періоду... Через це кримінальний суд мав як ухвалити постанову про можливість приведення в виконання відстроченого вироку, так і постановити рішення про призначення нового покарання. Участь адвоката в судовому розгляді створила б кращі умови для захисту обвинуваченого, зокрема в зв’язку з тим, що в розпорядженні суду був вибір із широкого спектру каральних заходів.