Розділ 2 Призначення покарання за сукупністю вироків

Приклад: Вироком районного суду від 10.02.2003 р. С., раніше судимого 27.09.1999 р. за ч. 1 ст. 101 КК 1960 р. на 5 років позбавлення волі та звільненого умовно-достроково 29.04.2002 р. на 1 рік 4 місяці 19 днів, було засуджено за ч. 1 ст. 164 КК на 1 рік обмеження волі. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно визначено 1 рік 6 місяців обмеження волі. Верховний Суд України скасовуючи вирок відзначив, що суд, призначаючи С. за ч. 1 ст. 164 КК покарання у виді 1 року обмеження волі, а за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК частково приєднуючи невідбуту частину покарання й остаточно призначаючи покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, припустився помилки. Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Суд же призначив С. остаточне покарання менше, ніж невідбута частина покарання (строку умовно-дострокового звільнення) за попереднім вироком. Суд також неправильно застосував передбачені ч. 1 ст. 72 КК правила щодо складання покарань різних видів за сукупністю вироків з переведенням менш суворих видів у більш суворі. Натомість визначене С. покарання переведено з більш суворого у менш суворий вид (з позбавлення волі до її обмеження)[170].

При призначенні покарання за сукупністю вироків у виді виправних робіт або службового обмеження для військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно (ч. 2 ст. 72 КК).

Приклад: Районний суд вироком від 22.01.2007 р. засудив Т., раніше судимого 03.05.2006 р. за ч. 1 ст. 164 КК на 6 місяців виправних робіт, та звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, — за ч. 2 ст. 164 КК на 6 місяців виправних робіт. На підставі ст. 71 КК остаточно призначено покарання у виді 1 року виправних робіт із відрахуванням у доход держави 10 % із суми заробітку. Верховний Суд України вирок суду скасував і відзначив, що відповідно до ч. 1 ст. 57 КК покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від 6 місяців до 2 років. Із суми заробітку засудженого проводиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду в межах від 10 до 20 %. Як убачається з вироку, суд, призначивши за ч. 2 ст. 164 КК покарання у виді 6 місяців виправних робіт, не встановив розмір відрахування в доход держави із його суми заробітку. Розмір таких відрахувань встановлено лише за сукупністю вироків, що є недопустимим[171].

Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарання не підлягають і виконуються самостійно (ч. 3 ст. 72 КК).

Приклад: Верховний Суд України, змінюючи вирок районного суду від 19.11.2003 р., відзначив, що не ґрунтується на вимогах закону рішення суду про переклад покарання у виді штрафу на покарання у виді позбавлення волі, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 72 КК основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно[172].

(Більш детально питання які виникають при застосування ч. 3 ст. 72 КК будуть розглянуті нами в розділі 3.2.).

2.4.1. Особливості призначення покарання за сукупністю вироків, у разі вчинення злочинів в період іспитового строку (умовно — дострокового звільнення)

За загальним правилом, у разі вчинення злочину засудженим в період іспитового строку або протягом невідбутої частини покарання при умовно-достроковому звільненні, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст. ст. 71, 72 КК (ч. 3 ст. 78, ч. 4 ст. 81 КК).

Аналіз судової практики призначення покарання за сукупністю вироків, у разі вчинення злочинів в період іспитового строку (умовно — дострокового звільнення), свідчить про те, що суди допускають дві грубі помилки: 1) або необґрунтовано не призначають покарання за сукупністю вироків; 2) або застосовують ст. 71 КК, коли відсутні для цього правові підстави.

1) Не призначення покарання за сукупністю вироків є грубим порушенням кримінального закону і є безумовною підставою для скасування вироку суду.

Приклад перший: Верховний Суд України, скасував вирок місцевого суду, який порушуючи вимог ч. 4 ст. 81 КК не врахував, що Б. вчинив злочини в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком. Як убачається з матеріалів кримінальної справи ухвалою суду від 18.12.2003 р. останній був звільнений від відбування покарання умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 22 дні. 17.02.2004 р. і 20.12.2004 р. Б. вчинив нові злочини, тобто до закінчення строку відбування покарання[173].

Приклад другий: Районний суд вироком від 08.08.2005 р. засудив М., раніше судимого 23.11.2004 р. за ч. 1 ст. 296 КК на 2 роки обмеження волі і звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, — за ч. 2 ст. 289 КК на 5 років позбавлення волі. Із матеріалів справи вбачається, що М. вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК, 09.06.2005 р. Верховний Суд України вирок суду скасував і відзначив, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 78 КК у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу. Проте суд, ухвалюючи вирок щодо М., не призначив йому покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК, тобто не застосував закон, який підлягав застосуванню[174].

За цими правилами призначається покарання звільненим від відбування покарання з випробуванням вагітним жінкам і жінкам, що мають дітей у віці до 7 років, якщо засуджені вчинили новий злочин в період іспитового строку (ч. 6 ст. 79 КК), а також у разі звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, що мають дітей у віці до 3 років, якщо засуджені в період звільнення від відбування покарання вчинили новий злочин (ч. 6 ст. 83 КК). Ці правила розповсюджуються також і на осіб, яким замінена невідбута частина покарання (обмеження або позбавлення волі) більш м’яким, якщо останні, відбуваючи більш м'якше покарання, вчинили новий злочин (ч. 6 ст. 82 КК).

2) Призначення покарання за сукупністю вироків, коли відсутні для цього правові підстави, є також грубим порушенням кримінального закону, оскільки порушує права засудженого і тому необхідно відбувати «зайвий» строк покарання.

Приклад перший: Вироком районного суду від 04.04.2007 р. В., раніше судимого 12.11.2003 р. за ст. 15 ч. 2 — ст. 185 ч. 3 КК на 3 роки 1 місяць позбавлення волі та звільненого умовно-достроково 14.10.2005 р. на 11 місяців 05 днів, — було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно призначене покарання у виді 1 року 11 місяців 5 днів позбавлення волі. Строк відбуття покарання обчислювати з 04.04.2007 р. Із матеріалів справи вбачається, що В. вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК, 17.01.2007 р.[175].

На наш погляд, строк умовно-дострокового звільнення В. від відбування покарання, призначеного йому вироком від 12.11.2003 р., закінчився ще 19.09.2006 р. Новий злочин В. вчинив 17.01.2007 р., тобто через 3 місяці 28 днів після того, коли закінчився строк умовно-дострокового звільнення останнього від відбування покарання, а тому суд допустив помилку, призначивши засудженому В. покарання на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків. Таким чином, тільки 09.03.2009 р. останній буде звільнений по закінченню строку відбування покарання, замість того, щоб бути звільненим на цій підставі 04.04.2008 р.

Приклад другий: Вироком районного суду від 06.10.2004 р. Т., раніше судимого 07.03.2000 р. за ст. ст. 140 ч. 3, 141 ч. 3 КК 1960 р. на 3 роки 6 місяців позбавлення волі та звільненого умовно-достроково 28.08.2001 р. на 2 роки 2 місяці 17 днів, — було засуджено за ч. 5 ст. 185 КК на 7 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно призначене покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі. Верховний Суд України, змінюючи вирок, відзначив, що згідно з ч. 4 ст. 81 КК у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК. Строк умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання, призначеного йому вироком від 07.03.2000 р., закінчився ще 15.11.2003 р. Новий злочин, за який Т. засуджено вироком від 06.10.2004 р., він вчинив 26.12.2003 р., тобто після закінчення строку умовно-дострокового звільнення, а тому того слід вважати таким, що відбув покарання за попереднім вироком на час вчинення нового злочину. Таким чином, призначивши Т. покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК, суд неправильно застосував кримінальний закон[176].

Приклад третій: Вироком міського суду від 10.09.2002 р. К., раніше судимого цим же судом 14.07.1998 р. за ч.ч. 2 і 3 ст. 140 КК 1960 р. на 3 роки позбавлення волі і звільненого від відбування покарання ухвалою суду у порядку ст. 408 КПК на невідбутий строк — 8 місяців 16 днів через тяжку хворобу, засуджено за ст. 94 КК 1960 р. на 7 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 УК до призначеного покарання, частково приєднане покарання, не відбуте за попереднім вироком і остаточно призначено 7 років 5 місяців позбавлення волі. Верховний Суд України, змінюючи вирок суду, вказав, що КК не передбачає застосування ст. 71 КК у разі, коли осуджений через тяжку хворобу був звільнений від покарання за попереднім вироком[177].

У судовій практиці часто зустрічаються випадки, коли засуджений вчиняє злочини в період іспитового строку, але суд, не знаючи про це, після закінчення іспитового строку, звільняє засудженого від призначеного йому покарання. Виникає питання за якими правилами повинен призначити покарання суд, який розглядає кримінальну справу відносно особи, яка вчинила злочин в період іспитового строку коли є рішення суду про звільнення останнього від призначеного йому покарання?

Тут може бути два варіанти.