Розділ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА ТА ДИТИНИ

8. У чинному законодавстві, як і раніше, не встановлюється максимального розміру аліментів на одну дитину. Така необхідність може пов'язуватися з тим, що в умовах різкого майнового розшарування суспільства заможні батьки змушені виплачувати кошти у розмірі, фактично достатньому на утримання не тільки дитини, але й інших осіб. З відмовою від фіксованих у законі аліментних часток необхідність у встановленні максимального розміру аліментів відпала. Суд, визначаючи в кожному конкретному випадку розмір коштів, що підлягають виплаті на утримання дитини, виходить із того, що він має бути достатнім, з огляду на її потреби, і разом з тим розмірним, враховуючи мету аліментного зобов'язання.

Максимальний розмір аліментів не варто змішувати з максимальним розміром відрахувань із заробітної плати по виконавчих документах у випадку стягнення аліментів, що визначений у законодавстві. Максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 p. № 606-IV2, не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи (абз. 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 p.). Разом з тим суди орієнтуються на зазначену норму при визначенні у своїх рішеннях розміру аліментів.

Рішенням суду першої інстанції з відповідача стягнені аліменти в розмірі 300 грн. щомісяця.

В апеляційній скарзі відповідач указує, що відповідно до довідки про доходи його оклад становить усього 300 грн., у зв'язку із чим надання ним утримання дитині в розмірі, визначеному рішенням суду, неможливо.

При визначенні розміру аліментів апеляційний суд урахував відповідно до ст. 182 СК України матеріальне становище відповідача: наявність у нього заробітку, згідно довідок, виданих з місця роботи, і те, що розмір стягуваних аліментів не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати боржника. Апеляційний суд задовольнив скаргу частково, зменшивши розмір аліментів з 300 до 220 грн., з огляду на розмір прожиткового мінімуму, необхідного для дитини, віком 13 років.

Стаття 183. Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини

1. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

2. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

3. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

4. Якщо після збільшення встановленого законом мінімального розміру аліментів на дитину розмір аліментів, визначений судом у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, буде меншим ніж мінімальний розмір аліментів, передбачений частиною другою статті 182 цього Кодексу, одержувач аліментів має право звернутися до суду з позовом про відповідне збільшення розміру аліментів до платника аліментів.

1. Згідно з ч. 1 коментованої статті аліменти на дитину стягуються у відповідній частці від заробітку (доходу) батьків. При цьому розмір аліментів визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).

Такий порядок стягнення аліментів можна визначити, як «нове, що є добре забутим старим». Порядок визначення розміру аліментів судом поновлено більш ніж через сімдесят років після його встановлення. Свого часу такий порядок було закріплено в Кодексі законів про сім'ю, опіку, шлюб й акти громадянського стану УРСР 1926 р. Пізніше його було змінено. Згідно з ч. 1 ст. 82 КпШС 1969 р. аліменти стягувалися на дітей у чітко визначеному розмірі: на одну дитину — 1/4, на двох дітей — 1/3, на трьох і більше дітей — 1/2 заробітку (доходу) батьків. Такий порядок визначення аліментів був розрахований на усереднений заробіток батьків і більш-менш однаковий рівень доходів громадян.

У сучасних соціально-економічних умовах, коли доходи різних соціальних верств населення суттєво різняться, вказаний порядок є неприйнятним. На утримання дитини за рішенням суду в одних випадках направляються мізерні суми, а в інших — нерозмірні потребам дитини. Подальше збереження в сімейному законодавстві чітко фіксованих часток входило врозріз із цілями аліментування.

При збереженні попереднього часткового способу вирахування розміру аліментів у СК України відмовилися від фіксованих аліментних часток. Вирахування аліментів, як і колись, відбувається в частковому відношенні до заробітку (доходу) батьків. Однак тепер розмір частки від заробітку, що приходиться на утримання дитини, законом не встановлюється, а визначається судом у кожному конкретному випадку стягнення аліментів з урахуванням обставин, які передбачені у ст. 182 СК України. У зв'язку з тим, що розмір частки заробітку (доходу) батьків, що підлягає стягненню, став предметом доказування, сучасний спір про надання утримання припускає досить серйозний судовий розгляд. Разом з тим слід зазначити, що на практиці фіксовані розміри часток усе ще слугують орієнтиром для судів при визначенні розміру аліментів з урахуванням кількості дітей.

У лютому 2006 р. позивачка звернулася до суду з вимогою про стягнення аліментів у розмірі 1/4 заробітку (доходу), в обґрунтування якого посилалася на те, що кошти, які відповідач надає на утримання дочки, не відповідають 1/4 його заробітку. Рішенням суду першої інстанції позов задоволений повністю.

Апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з ухваленням нового рішення, виходячи з наступних підстав. Визначивши аліменти в розмірі 1/4 заробітку, суд першої інстанції не повною мірою виконав вимоги, що передбачені ст. 182 СК України. Так, судом не враховані обставини, що мають істотне значення, а саме матеріальне становище платника аліментів. Відповідач працює за межами області й змушений наймати для себе житло, що вимагає додаткових витрат. Дана обставина при розгляді справи в апеляційній інстанції підтверджена й самою позивачкою. Суд першої інстанції не взяв до уваги зазначену обставину, що призвело до неправильного визначення розміру аліментів, які відповідач реально здатний виплачувати на утримання дочки.

Апеляційний суд вирішив стягнути аліменти в розмірі 1/5 заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дочкою повноліття. Зобов'язання з утримання, у яких розмір стягуваних аліментів визначається за рішенням суду не у твердій грошовій сумі, а в частці від заробітку (доходу), в юридичній літературі розглядаються в системі ризикових (алеаторних) зобов'язань2. Для зазначених зобов'язань закономірною є невизначеність розміру періодичних аліментних платежів на момент виконання обов'язку, а також коливання сум, які надаються на утримання дитини, оскільки зобов'язання з утримання в цілому відрізняються триваючим характером.

У СК України відсутнє спеціальне положення на випадок, якщо діти залишаються проживати з кожним з батьків. Суд у такій ситуації розглядає спір про стягнення аліментів за позовом кожного з батьків. Аліменти стягуються на користь менш забезпеченого з них. Таке правило було закріплено в абз. 2 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від. 12.06.1998 p., але у зв'язку із прийняттям нової постанови втратило чинність. Аналогічне положення в законодавстві не закріплене, однак судова практика продовжує йти таким шляхом.

2. У ч. 1 ст. 82 КпШС України були закріплені фіксовані частки від заробітку (доходу) батьків (1/4, 1/3, 1/2). Розмір частки залежав від кількості дітей, на яких стягуються аліменти. Таким чином, відповідно до КпШС України аліменти на двох і більше дітей стягувалися судом у єдиній частці від заробітку матері або батька.

Згідно з новим СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, що стягуються як аліменти на дитину, визначається судом. У ч. 2 коментованої статті закріплене спеціальне положення, що зберігає практику стягнення аліментів на двох і більше дітей в єдиній частці від заробітку. Більше того, як виходить зі змісту зазначеної норми й наступної частини цієї ж статті, суд не повинен визначати попередньо частку для кожної дитини окремо.