Розділ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА ТА ДИТИНИ

Виходячи із змісту ст. 126 СК, така заява про визнання батьківства попереднього чоловіка матері батьком народженої нею у повторному шлюбі дитини повинна подаватися до органу РАЦС, який на підставі поданої спільної заяви матері дитини та її попереднього та нового чоловіків вносить зміни до Книги реєстрації народжень і видає нове Свідоцтво про народження дитини, в якому батьком дитини буде записаний чоловік матері у попередньому шлюбі.

Стаття 125. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою

1. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.

2. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:

1) за заявою матері та батька дитини;

3) за рішенням суду.

1. У ст. 125 СК регламентується порядок визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою. Так, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.

2. Якщо дитина народилася від батьків, які не перебувають у шлюбі між собою, її походження може бути встановлене у двох порядках: реєстраційному (добровільному) та судовому.

3. Реєстраційний порядок встановлення батьківства (материнства) застосовується у випадках, коли походження дитини визначається за спільною заявою матері та батька дитини.

Подання спільної заяви про визнання батьківства є найпростішим способом встановлення батьківства, який передбачає добровільне визнання батьківства і виключає можливі колізії й суперечки між батьками дитини щодо її походження.

Встановивши порядок подання спільної заяви про визнання батьківства, законодавець мав на увазі походження дитини лише від батька. Чоловік визнає, що він є біологічним батьком дитини і просить про те, щоб йому були надані права та обов'язки батька щодо цієї дитини. Мати дитини при підписанні спільної заяви для визнання батьківства підтверджує, що заявник дійсно є батьком її дитини і надає згоду на те, щоб дана особа набула батьківських прав та обов'язків.

4. Встановлення батьківства у судовому порядку можливе як у порядку позовного, так і окремого провадження.

Встановлення батьківства у позовному порядку можливе, коли дитина народилася від осіб, які не перебувають у шлюбі, і батько (мати) дитини відмовляється визнати батьківство у добровільному порядку.

5. Якщо мати дитини померла (оголошена померлою), визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав або якщо мати дитини не проживає з нею не менш як шість місяців і не проявляє про неї материнської турботи та піклування, батьківство може бути встановлене судом за правилами окремого провадження за індивідуальною заявою батька, який не перебував у шлюбі з матір'ю на момент народження дитини.

Стаття 126. Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою

1. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану.

2. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, державний орган реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі, якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, державний орган реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

3. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

1. Стаття 126 СК регулює реєстраційний порядок встановлення батьківства, при якому походження дитини визначається за спільною заявою матері та батька дитини, які не перебувають у шлюбі між собою.

В юридичній літературі під добровільним визнанням батьківства зазвичай розуміють односторонній безповоротний юридичний акт батька дитини, який не перебуває у шлюбі з її матір'ю, вчинений у РАЦСі, спрямований на виникнення правовідносин між батьком та дитиною. Щодо правової природи цього акту в юридичній науці існують різні точки зору. Так, М.В. Антокольська вважає його одностороннім правочином, і відповідно, як і будь-який правочин, цей акт може бути визнаний недійсним з усіх підстав, встановлених для визнання правочинів недійсними. Інші правознавці виключають можливість застосування категорії правочину в сімейному праві і вважають добровільне визнання батьківства специфічним сімейно-правовим актом, оскільки воля осіб у цьому випадку спрямована не на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, а на виникнення правовідносин батьківства.