Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

2. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька.

3. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.

4. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.

1. Виходячи зі змісту коментованої статті, обов'язок дружини та чоловіка турбуватися про сім'ю має як моральний, так і матеріальний характер. Так, норми частин 1, 2 та 3 є моральними нормами, і в разі їх невиконання не настає ніяких санкцій. Отже, зрозумілим є те, що примусити когось любити та поважати не можна ні за допомогою переконання, ні за допомогою примусу. Норма, яка міститься у ч. 4 вказаної статті, містить вказівку на обов'язок дружини та чоловіка матеріального характеру, який забезпечується низкою санкцій, що передбачені Сімейним та Цивільним кодексами України.

2. Перелічені у коментованій статті обов'язки немайнового характеру покликані створити необхідне середовище для нормальної життєдіяльності всіх членів сім'ї як всередині її, так і за її межами. Виконання вказаних обов'язків має на меті піклування про добробут та благополуччя сім'ї, створення в ній такої затишної атмосфери, яка б сприяла всебічному розвитку індивідуальності кожного з її членів, повазі їх один до одного, взаємній любові та взаєморозумінню. 1 прикладом такого ставлення один до одного мають стати саме чоловік та дружина як першооснова сім'ї.

3. Відповідальність подружжя один перед одним за власну поведінку та перед іншими членами сім'ї має моральний характер. Юридична відповідальність настає тільки в тому разі, коли поведінка чоловіка чи (або) дружини стає протиправною. Неповага одним з подружжя до іншого, його негідна поведінка, зловживання своїми правами, зневага інтересів сім'ї, а також зневага або перешкоджання іншому з подружжя здійснювати свої особисті права може слугувати причиною для розірвання шлюбу.

4. Частина 4 коментованої статті закріплює юридичний обов'язок дружини та чоловіка дбати про матеріальне забезпечення сім'ї. Вказаний обов'язок чоловіка та дружини можна віднести до особистих немайнових обов'язків, пов'язаних з майновими, оскільки з одного боку він має моральний характер, тому що однією з підстав його виникнення є шлюб, який ґрунтується на взаємній любові чоловіка та жінки і повазі один до одного, тобто вони мають моральний обов'язок підтримувати матеріально своїх близьких людей; з іншого боку — забезпечення сім'ї здійснюється шляхом внесення до сімейного бюджету певного майна: речей, грошей, майнових прав тощо.

Вказаний обов'язок є втіленням у подружніх відносинах принципу максимально можливого урахування інтересів дітей та непрацездатних членів сім'ї, який закріплено у ч. 8 ст. 7 СК України. Вказаний обов'язок знаходить також свій вираз у аліментних відносинах подружжя, батьків та дітей.

5. Виконання чоловіком та дружиною обов'язку дбати про матеріальне забезпечення сім'ї забезпечується низкою як сімейно-правових, так і цивільно-правових санкцій. Так, якщо один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї при вирішенні спору про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, частка його може бути зменшена відповідно до ст. 36 ЦК України, якщо особа ставить свою сім'ю у скрутне матеріальне становище внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, цивільна дієздатність такої особи може бути обмежена у судовому порядку.

Вказаний обов'язок також може бути здійснений у примусовому порядку в тому разі, якщо один з подружжя має підстави для надання йому іншим з подружжя утримання (глава 9 СК), а також у разі невиконання батьками свого аліментного обов'язку щодо дітей (глава 15 СК) або повнолітніх дочки, сина (глава 16 СК).

Стаття 56. Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканість

1. Дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання.

2. Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.

3. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

4. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

1. Право на свободу та особисту недоторканість є одним з природних прав людини, яким вона наділена від народження. Закріплення у коментованій статті права дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканість відповідає міжнародним стандартам охорони прав людини та громадянина — вимогам Загальної декларації прав людини (ст. 3), нормам Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ст. 9). Аналогічна норма міститься і у ст. 29 Конституції України, а також у статтях 288 та 289 ЦК України.

У ЦК України права на свободу та особисту недоторканість віднесені до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Закріплені ЦК України особисті немайнові права фізичних осіб охороняються нормами цивільного права та можуть бути захищені способами, встановленими главою З ЦК України, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це Порушення. Норми ЦК України можуть застосовуватися також і при захисті сімейних прав та інтересів, якщо ці відносини не врегульовані СК України, і якщо це не суперечить суті сімейних відносин (див. коментар ст. 8 СК).

Слід зазначити, що ЦК України регулює відносини між фізичними особами незалежно від їх сімейного стану, а СК України регулює особисті немайнові та майнові відносини між чітко визначеним колом осіб (див. коментар до ст. 2). З огляду на це особисті немайнові права подружжя, які охороняються СК України, набувають відносного характеру, оскільки праву дружини (чоловіка) на певну поведінку кореспондує обов'язок чоловіка (дружини), як правило, утримуватися від поведінки, яка сприятиме порушенню особистого немайнового права іншого з подружжя. Саме своїм відносним характером і відрізняються особисті немайнові права жінки та чоловіка, які закріплені у СК України, від особистих немайнових прав, які закріплені у ЦК України і мають абсолютний характер.

3. Коментована стаття фактично закріплює два самостійних права дружини та чоловіка — право на свободу та право на особисту недоторканість.

4. У цивільно-правовій літературі термін «свобода» розуміється у наступних аспектах: «а) свобода як стан суспільства, стан демократії у державі; б) свобода як суб'єктивна можливість певної поведінки у визначених законом сферах; в) свобода як конкретна можливість людини діяти за власним побажанням й інтересами, враховуючи права інших осіб та інтереси суспільства, і фізична безпека людини». Саме у останньому аспекті термін «свобода» застосовується у Сімейному кодексі України.