Розділ IV ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ

Як такі, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, а отже, підлягають касаційному оскарженню, необхідно розглядати також ухвали суду апеляційної інстанції про скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки така ухвала за змістом перешкоджала би подальшому спрямуванню справи до суду касаційної інстанції (див. пункт 26 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2). За відсутності права на касаційне оскарження таких ухвал суди апеляційної інстанції могли б замкнути рух справи між двома інстанціями - першою й апеляційною. Тому, за роз'ясненням Вищого адміністративного суду України, у разі відкриття касаційного провадження за скаргою на таку ухвалу і витребування справи із суду першої чи апеляційної інстанцій цей суд має відкласти розгляд справи, якщо такий розпочато, та негайно надіслати справу до суду касаційної інстанції для перегляду в касаційному порядку раніше ухвалених судових рішень.

7. Виходячи з швидкоплинності виборчого процесу та процесу референдуму, законодавець встановив виняток: рішення адміністративних судів у справах, пов'язаних з виборами чи референдумом, особливості провадження у яких визначено статтями 172 - 179 КАСУ, не може бути оскаржено у касаційному порядку. Для таких рішень передбачено лише апеляційний порядок оскарження, тобто рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними (див. частину дев'яту статті 177 КАСУ).

Підстави для касаційного оскарження

8. На відміну від апеляційного оскарження, підставами касаційного оскарження відповідно до частини третьої коментованої статті можуть бути помилки судів першої та (або) апеляційної інстанцій лише у питаннях права (застосування норм матеріального та процесуального права), але не в питаннях факту.

Порушення норм права може виявлятися у:

1) застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;

2) незастосуванні норми, яку належало застосувати;

3) наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.

9. Подання касаційної скарги без посилання на порушення норм матеріального чи процесуального права є підставою для залишення її без руху (пункт 4 частини другої статті 213, частина шоста статті 214 КАСУ).

10. Якщо недоліки судового рішення першої та апеляційної інстанцій можна усунути ухваленням додаткового судового рішення (стаття 168), виправленням описки чи очевидної арифметичної помилки у судовому рішенні (стаття 169), роз'ясненням судового рішення (стаття 170 КАСУ), тоді доцільно застосовувати саме ці механізми, а не оскарження судового рішення.

За наявності обставин, що об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи в суді першої або апеляційної інстанції, але не були відомі і не могли бути відомі суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі, така особа може використати механізм перегляду справи за нововиявленими обставинами (глава IV розділу IV КАСУ), а не оскарження судового рішення.

Стаття 212. Порядок і строки касаційного оскарження

1. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

2. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

3. Касаційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд касаційної інстанції за заявою особи, яка подала касаційну скаргу, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

(Із змінами, внесеними згідно із

 Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI)

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає порядок касаційного оскарження судових рішень і встановлює строк для реалізації права на таке оскарження, а також наслідки його недотримання.

2. Стаття обмежує можливість касаційного оскарження судового рішення строком, після завершення якого судове рішення у справі має залишатися стабільним.