Розділ II ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

6. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття встановлює правила розподілу судом судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи. Загальним є правило, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, інша сторона повинна компенсувати судові витрати, понесені першою у зв'язку із розглядом справи. Тобто сторона, яка винна у виникненні правового спору, має нести і витрати, пов'язані з його вирішенням, як свої, так і іншої сторони. У разі часткового задоволення адміністративного позову судові витрати розподіляються за принципом пропорційності.

Поняття розподілу судових витрат

2. Розподіл судових витрат - це покладення судом на сторону, не на користь якої ухвалено судове рішення, у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду і вирішення справи обов'язку відшкодувати (компенсувати) іншій стороні судові витрати. Такий обов'язок може бути покладено також додатковою постановою чи додатковою ухвалою (див. пункт 3 частини першої статті 168 КАСУ).

3. Правила розподілу судових витрат відрізняються залежно від суб'єктного складу осіб, які беруть участь у справі.

Правила розподілу судових витрат в адміністративних справах, де позивачем є фізична або юридична особа

4. Розподіл судових витрат в адміністративних справах, де позивачем є фізична або юридична особа, здійснюється відповідно до таких правил.

Якщо судове рішення ухвалене на користь позивача, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з відповідача, тобто з Державного бюджету України, якщо відповідачем був державний орган, його посадова чи службова особа, або з відповідного місцевого бюджету, якщо ним був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа (частина перша коментованої статті). За аналогією, якщо відповідачем був орган влади Автономної Республіки Крим, тоді судові витрати присуджуються з бюджету Автономної Республіки Крим.

Якщо судове рішення ухвалене на користь відповідача, тобто суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з позивача лише здійснені відповідачем документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз (частина друга коментованої статті). Відповідачу не мають компенсуватися витрати на правову допомогу, витрати, пов'язані із прибуттям до суду, та інші судові витрати, крім зазначених вище витрат на доказування, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.

У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат законом чи судом, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем - суб'єктом владних повноважень, компенсуються за рахунок Державного бюджету України (частина п'ята коментованої статті). Однак знову ж таки йдеться не про всі судові витрати, а лише про документально підтверджені витрати відповідача, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. На наш погляд, це правило не має застосовуватися, якщо позов залишено без розгляду внаслідок повторного неприбуття позивача або за його клопотанням, оскільки таке рішення є результатом волевиявлення позивача, а тому тягар судових витрат відповідача повинен покладатися на позивача, а не на Державний бюджет України.

У разі часткового задоволення адміністративного позову судові витрати, які підлягають компенсації, розподіляються пропорційно (частина третя коментованої статті):

1) судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог;

2) судові витрати відповідача, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, присуджуються йому відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У випадку з адміністративним позовом, який містить вимогу про стягнення грошових коштів із суб'єкта владних повноважень, розподіл судових витрат виглядатиме так. Наприклад, у справі про стягнення 100 тисяч грн. за шкоду, завдану незаконним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивачем здійснено судові витрати на суму 1 тисяча грн., а витрати відповідача, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, становлять 500 грн. Постановою адміністративного суду позов задоволено частково і стягнуто на користь позивача 80 тисяч грн. Тобто вимоги позивача задоволено на 80 %. Таким чином, позивачу має бути компенсовано 80 % його судових витрат, тобто 800 грн., а відповідачеві - 20 % здійснених ним судових витрат, тобто 100 грн. Провівши взаємозалік, суд повинен у своїй постанові присудити з відповідача на користь позивача 700 грн. судових витрат.

Дещо інакше буде виглядати розподіл судових витрат, коли адміністративний позов фізичної або юридичної особи міститиме декілька вимог негрошового характеру. Тоді розмір компенсації судових витрат суд визначатиме, виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. При задоволенні однієї вимоги з двох витрати відшкодовуватимуться за схемою 50 % позивачу і 50 % відповідачу, однієї із трьох вимог - 33 % позивачу і 67 % відповідачу, двох із трьох вимог - 67 % позивачу і 33 % відповідачу і так далі.

Витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

5. Зазначені правила застосовуються і в справах, де позивачем хоч і є суб'єкт владних повноважень, але у спірних відносинах він не виступає суб'єктом владних повноважень. Насамперед йдеться про справи, що виникають з відносин публічної служби (наприклад, якщо посадова чи службова особа органу державної влади оскаржує накладене на неї суб'єктом владних повноважень дисциплінарне стягнення).

6. Під "документальним підтвердженням" судових витрат розуміються договори, акти виконаних робіт або наданих послуг, квитки, чеки, квитанції тощо, що засвідчують здійснення відповідних судових витрат.

Розподіл судових витрат в адміністративних справах, де позивачем є суб'єкт владних повноважень