Розділ «ОСОБЛИВА ЧАСТИНА»

Наказ оголошується по військовій частині і доводиться до відома засу­дженого військовослужбовця, водночас про прийняття вироку до виконан­ня командир військової частини протягом трьох днів сповіщає суд, який по­становив вирок. Після отримання судом від командира військової частини по­відомлення про прийняття вироку до виконання справа підлягає передачі в архів суду.

10. Відрахування за вироком суду проводяться з усієї суми грошового за­безпечення військовослужбовця, незалежно від наявності претензій до засу­дженого за виконавчими документами. Відповідно до пункту 1.1 наказу Міні­стра оборони України від 5 березня 2001 р. № 75 (зареєстрованого в Міністер­стві юстиції України 20 березня 2001 р. за № 251/5442) «Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України», грошове забезпечення військовослужбовців ви­значається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Воно склада­ється з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпе­чення.

До окладів грошового утримання належать оклади за військовим званням та посадові оклади. Додаткові види грошового забезпечення включають підви­щення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразові й щомісячні винагоро­ди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги і премію.

Відрахування не здійснюються з допомог на утримання дітей, а також із компенсаційних виплат, пов'язаних з речовим, продовольчим, транспортним, страховим та іншим забезпеченням.

11. Закон прямо не визначає, з якого моменту повинен відраховуватися по­чаток відбування покарання у виді службових обмежень, проте, оскільки від­рахування здійснюватимуться на підставі та з моменту видання відповідного наказу командиром військової частини, саме з цього часу і повинен відрахову­ватися строк покарання.

12. Покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців нале­жить до розряду кримінальних покарань, що пов'язані із застосуванням до за­суджених засобів виправного впливу. Отже, до таких засуджених під час від­бування покарання мають застосовуватись усі засоби виправлення, передбачені ст. 6 КВК України. В їх числі суспільно корисна праця (військова справа), а також виховна робота, спрямована на формування та збереження навичок вій­ськової служби, профілактику та попередження агресивної поведінки засудже­них, усвідомлення провини за вчинений злочин.

Основними формами соціально-психологічної та виховної роботи із засу­дженими військовослужбовцями є: індивідуальна робота; гуманітарна та куль­турно-виховна робота; правове виховання. Засуджений військовослужбовець, поряд із заходами індивідуального характеру, бере участь і в загальних плано­вих заходах, які здійснюються у військовому підрозділі.

13. За три дні до закінчення встановленого вироком суду строку службо­вого обмеження для військовослужбовця командир військової частини видає наказ про припинення його виконання із зазначенням дати припинення (з ура­хуванням тих змін, які можуть бути внесені до строку покарання відповідно до чинного законодавства).

14. Відбуття призначеного строку покарання є не єдиною підставою для звільнення військовослужбовця. Припинення виконання цього покарання мож­ливо також достроково при застосуванні:

1) умовно-дострокового звільнення, передбаченого ст. 81 КК України. Слід звернути увагу на те, що, відповідно до ч. 3 ст. 154 КВК України, на командира військової частини або іншого начальника, який видав наказ про виконання покарання, покладено обов'язок після відбуття засудженим установленої ст. 81 КК України частини строку покарання в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення особи до умовно-дострокового звільнення. При розгляді цього питання судом, засуджений військовослужбовець може бу­ти звільнений і від додаткового покарання;

2) звільнення через хворобу (ч. 3 ст. 84 КК). Процедура такого звільнення передбачена ч. 5 ст. 47 КВК України, за якою засуджені, що відбувають пока­рання у виді службових обмежень для військовослужбовців і визнані військо­во-лікарською комісією непридатними за станом здоров’я до військової служ­би із зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, звільняються судом від покарання за поданням командира війсь­кової частини і висновком військово-лікарської комісії. Список хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України, наведені у Положенні про військово-лікарську екс­пертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженому нака­зом Міністра оборони України від 4 січня 1994 р. № 2 (в редакції наказу Міні­стра оборони України від 12 липня 1999 р. № 207). Зокрема, звільненню під­лягають особи, що мають: інфекційні та паразитарні хвороби; новоутворення; ендокринні хвороби, розлади харчування та обміну речовин; хвороби крові і кровотворних органів; розлади психіки та поведінки; а також хвороби нерво­вої системи, ока та придаткового апарату, вуха й соскоподібного відростка, си­стеми кровообігу, дихальної системи, органів травлення, сечостатевої системи, шкіри та підшкірної клітковини, кістково-м’язової системи та сполучної тка­нини; травми, отруєння і деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників; вагітність, пологи та післяпологовий період; природжені вади розвитку, деформації та хро­мосомні аномалії;

3) за амністією чи помилуванням (статті 85—87 КК).

У названих випадках звільнення засудженого відбувається у день надхо­дження відповідних документів, а якщо вони отримані після закінчення робо­чого дня — вранці наступного дня. У ці ж строки повинен бути виданий і на­каз командира військової частини про припинення виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовця.

15. Час відбування покарання у виді службових обмежень для військово­службовців зараховується у загальну вислугу років, що дає право на пенсійне забезпечення та інші соціальні пільги, в тому числі й надбавки.

Глава 11 ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ КОНФІСКАЦІЇ МАЙНА

Стаття 48. Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна

1. Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису май­на не проводилося.

2. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Держав­ною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

1. Покарання у виді конфіскації майна передбачено ст. 59 КК України. Цей вид покарання застосовується виключно як додаткове покарання, а його сутність полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Кримінальний закон прямо передбачає два види конфіскації — повну та часткову. У разі конфіска­ції частини майна суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіску­ється, або перерахувати предмети, що конфіскуються.

2. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі або особливо тяжкі корис­ливі злочини і може бути призначена судом лише у випадках, прямо передба­чених в Особливій частині Кримінального кодексу України. Проте і в тих ви­падках, коли конфіскація майна передбачається у санкціях норм Особливої частини Кримінального кодексу України як обов'язкове додаткове покарання, суд виходячи з конкретних обставин кримінальної справи може прийняти рі­шення і про незастосування цього додаткового покарання. Зокрема, ч. 2 ст. 69 КК України та п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жов­тня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покаран­ня», передбачають, що при наявності кількох (не менше двох) обставин, які пом’якшують покарання, суд з підстав, передбачених у ч. 1 ст. 69 КК України може не призначати додаткового покарання, передбаченого у санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України як обов’язкове. Засудже­ний може бути також звільнений від конфіскації майна і у зв'язку з амністією або помилуванням, якщо до дня видання акта амністії або помилування, ви­рок у частині конфіскації не був виконаний.