Розділ ІІ ЗЕМЛІ УКРАЇНИ

До частини другої. Дана частина визначає поняття земель дорожнього господарства через їхній склад.

Правовий режим земельних ділянок дорожнього господарства визначається ЗУ "Про автомобільні дороги". Даним Законом набагато більш детально визначається також склад земель дорожнього господарства (через складові доріг) по відношенню до кожного різновиду доріг: загального користування (ст. 9), вулиць і доріг міст та інших населених пунктів (ст. 18), відомчих (технологічних) автомобільних доріг (ст. 23), автомобільних доріг на приватних територіях (ч. 2 ст. 25).

Відповідно до зазначеного Закону (ст.ст. 37, 38), розміщення об'єктів сервісу та зовнішньої реклами здійснюється "за погодженням з органами державного управління автомобільними дорогами та відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху". Органами державного управління автомобільними дорогами є Державна служба автомобільних доріг України (Укравтодор) - див. ПКМ "Про затвердження Положення про Державну службу автомобільних доріг України" від 16.04.2007 №628, а державним органом з безпеки дорожнього руху є Державна адміністрація автомобільного транспорту (урядовий орган у сфері автомобільного транспорту, який діє у системі Мінтрансзв'язку) - див. ПКМ "Деякі питання Державної адміністрації автомобільного транспорту" від 3.09.2008 №771. Порядок надання погоджень (дозволів) визначається наказом Державної служби автомобільних доріг України від 29.09.2005 №414 "Про затвердження Порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об'єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об'єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування".

Певні особливості правового режиму земель дорожнього господарства встановлені Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затвердженими ПКМ від 30.03.1994 №198. Зокрема, специфічні обов'язки землевласників та землекористувачів з утримання земельних ділянок в межах смуги відведення (відчуження) автомобільних доріг передбачені п.п. 24, 25 Правил. П. 26 Правил вимагає погоджувати розміщення споруд малих архітектурних форм за дозволами, що видаються "в межах червоних ліній міських вулиць і доріг - відповідними місцевими виконавчими органами міських рад, а у мм. Києві та Севастополі міськими державними адміністраціями відповідно до підпункту 9.3 ДБН А 2.2-3-97 за погодженням з Державтоінспекцією, дорожньо-експлуатаційними та іншими заінтересованими організаціями"; "в межах смуг відчуження автомобільних (позаміських) доріг відповідними дорожньо-експлуатаційними організаціями за погодженням з Державтоінспекцією".

Положення, що стосуються режиму земель дорожнього господарства, містяться у Технічних правилах ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України П-Г. 1-218-113-97, затверджених наказом Голови Української державної корпорації "Укравтодор" від 26.09.1997 №190.

Законодавство звільняє від оподаткування земельним податком землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування (ч. 2 ст. 12 ЗУ "Про плату за землю").

Стаття 72. Землі авіаційного транспорту

1. До земель авіаційного транспорту належать землі під:

а) аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами (об'єктами управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки, очисними та іншими спорудами), службово-технічними територіями з будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту;

б) вертольотними станціями, включаючи вертольотодроми, службово-технічними територіями з усіма будівлями та спорудами;

в) ремонтними заводами цивільної авіації, аеродромами, вертольотодромами, гідроаеродромами та іншими майданчиками для експлуатації повітряних суден;

г) службовими об'єктами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

2. На приаеродромній території відповідно до закону запроваджується особливий режим використання земель.

До частини першої. Коментована частина, визначаючи землі авіаційного транспорту через їхній склад, повністю відтворює положення ст. 33 ЗУ "Про транспорт".

Розміри та структура земельних ділянок, що відводяться для аеропортів, визначаються відповідно до СН 457-74 "Нормы отвода земель для азропортов" (неофіційний текст документу наведено на компакт-диску, що додається), затверджених Держбудом СРСР 16.01.1974. Згідно п. З норм, земельна ділянка для аеропорту включає ділянки для аеродрому, відособлених споруд (управління повітряним рухом, радіонавігації і посадки, очисних споруд та службово-технічні території).

До частини другої. Відповідно до ч. 2 ст. 72 ЗКУ, що коментується, для приаеродромної території "запроваджується особливий режим використання земель". Приаеродромна територія (або "прилегла до аеродрому зона контролю і обліку об'єктів та перешкод") визначається у ст. 41 Повітряного кодексу України як "обмежена встановленими розмірами місцевість навколо аеродрому, над якою здійснюється маневрування повітряних суден". Відповідно до ч. 2 ст. 41 Повітряного кодексу України, "розміри приаеродромної території повинні бути доведені власником аеродрому (аеропорту) чи уповноваженою на те осо­бою до відповідних Рад ...". Ч. 3 тієї ж статті вимагає узгоджувати "з органом державного регулювання діяльності авіації та відповідною Радою народних депутатів" "будівництво (реконструкцію) та іншу діяльність" на приаеродромній території.

Стаття 73. Землі трубопровідного транспорту

   1. До земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів.

   2. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.

До частини першої. Визначене, аналогічне наведеному у коментованій частині, вміщене до ч. 1 ст. 11 ЗУ "Про трубопровідний транспорт".