Розділ ІІ ЗЕМЛІ УКРАЇНИ

   1. На судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів для проведення робіт, пов'язаних з судноплавством, встановлюються берегові смуги.

   2. Розміри берегових смуг водних шляхів визначаються за проектами зем­леустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку.

   3. Порядок встановлення та використання берегових смуг водних шляхів визначається Кабінетом Міністрів України.

До частини першої. Берегова смуга водного шляху - це територія із особливим режимом, призначена для проведення робіт, пов'язаних із судноплавством.

Коментована частина майже дослівно відтворює положення ч. 2 ст. 28 ЗУ "Про транспорт" та ч. 1 ст. 91 ВК України. Єдина відмінність полягає у тому, що існування смуг передбачене "за межами населених пунктів" (замість "за межами міських поселень" у ВК України). Положення норми ЗКУ та ЗУ "Про транспорт" мають у даному випадку перевагу, враховуючи те, що чинний ЗКУ прийнятий пізніше від ВК України.

Перелік судноплавних водних шляхів визначається на підставі ст. 67 ВК України ПКМ "Про затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних" від 12.06.1996 №640.

До частин другої та третьої. Порядок встановлення та використання берегових смуг водних шляхів визначений ПКМ від 14.04.1997 №347 "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними".

Ч. 2 ст. 28 ЗУ "Про транспорт" також передбачає, що землі берегових смуг не вилучаються у користувачів і використовуються "відповідно до законодавства", тобто з урахуванням режиму берегової смуги. Між тим, може виникнути потреба вилучити та відвести земельну ділянку в межах берегової смуги для потреб річкового транспорту. У цьому випадку землі берегової смуги належатимуть як до земель водного фонду, так і до земель річкового транспорту, і при визначенні правового режиму смуг слід керуватися також нормативно-правовими актами, що визначають режим земель річкового транспорту (див. ст. 70 ЗКУ та коментар до неї).

Глава 13 Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

1. Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

2. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

До частини першої. Визначальним у виділенні даної категорії земель є факт їх надання для певних потреб. В силу буквального розуміння коментованої норми, якщо земельна ділянка не надана, але лише призначена для цих самих потреб планувальною документацією (див. ст. 39 ЗКУ та коментар до неї), цього недостатньо. Такий підхід виглядає непослідовним (порівн. з ч. 1 ст. 22 ЗКУ). Під "встановленим порядком" розуміється одна з передбачених главами 19-21 ЗКУ процедура надання земельних ділянок у власність чи в користування.

Крім того, віднесення земель до даної категорії в багатьох випадках взагалі здійснюється, виходячи не стільки із цільового призначення земельної ділянки, скільки із специфічного статусу суб'єкта, якому вона надана (найбільш очевидним такий підхід є у випадку ст. 77 ЗКУ).

Дана категорія земель поділяється на ряд видів земель в залежності від мети їх надання. Використання земель здійснюється для задоволення великої кількості різноманітних цілей, перелік яких у законодавстві на сьогодні не є вичерпним. Однак, як відзначав М.І. Краснов[161], це не є перепоною для об'єднання згаданих земель в особливу категорію земель. Усі види вказаних земель характеризуються тим, що вони використовуються для спеціальних цілей несільськогосподарського характеру.

У законодавстві колишнього Союзу РСР ця категорія земель іменувалась "землями спеціального призначення", "землями спеціального несільськогосподарського призначення". Видається, що наведені поняття є більш вдалими, ніж вжите сьогодні в законодавстві України, оскільки, по-перше, чітко відображають призначення земель даної категорії, уникаючи невизначеності, породженої формулою "та іншого призначення"; по-друге, ці поняття є більш лаконічними та зручними для використання.

У тексті коментованої норми буквально йдеться про надання земельних ділянок відповідного призначення підприємствам, установам, організаціям. У зв'язку із цим у практиці іноді виникають спірні ситуації[162]. Вважаємо, що коментоване положення не можна розуміти буквально, а тому до суб'єктного складу можна віднести й різні види фізичних осіб, щодо яких ЗКУ не встановлені прямі обмеження з приводу набуття у власність чи в користування земельних ділянок для зазначених потреб.

Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення займають понад 1,84 млн. га[163].

До частини другої.

Загальна характеристика порядку (режиму) використання земель. Земельні ділянки, що належать до даної категорії земель, характеризуються різноманітним цільовим призначен­ням та правовим режимом, що розкривається у ст.ст. 66-77 ЗКУ та інших нормативно-правових актах (див. коментар до ст.ст. 66-77 ЗКУ). Між тим, на підставі законодавства у правовій доктрині[164] прийнято виділяти загальні риси правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Зокрема: