Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

5. За загальним правилом ч. 6 ст. 1061 ЦК на вимогу вкладника проценти виплачуються щоквартально від суми вкладу. Невитребувані проценти збільшують суму вкладу (в тому числі і строкового). На невитребувані проценти нараховуються проценти, якщо інше не передбачено договором банківського вкладу. Ці правила підлягають прямому застосуванню, оскільки п. 9.7 і 10.11 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах [429] передбачають три способи використання процентів, нарахованих на строкові вклади (перерахування на поточний рахунок, зарахування на поповнення депозиту, виплата фізичним особам готівкою), але не встановлює, який же спосіб підлягає переважному застосуванню.

Стаття 1062. Внесення грошових коштів на рахунок вкладника іншою особою

1. На рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім’я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

2. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

1. На рахунок, відкритий особі в банку в зв’язку з укладенням договору банківського вкладу, в тому числі і строкового, зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім’я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. Це правило повторюється в п. 10.13 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах тільки стосовно фізичних осіб. Стосовно юридичних осіб ч. 1 ст. 1062 ЦК застосовується прямо, якщо інше не передбачено договором.

2. Частина 2 ст. 1062 ЦК передбачає застосування до коштів, помилково зарахованих на рахунок вкладника в банку, ст. 388 ЦК, тобто правил про віндикаційний позов. Це суперечить прийнятим теоретичним уявленням, відповідно до яких у таких випадках підлягають застосуванню правила інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Але ж це не може бути перешкодою для застосування спеціального правила ч. 2 ст. 1062 ЦК, що передбачає необхідність застосування і ст. 388 ЦК.

Стаття 1063. Договір банківського вкладу на користь третьої особи

1. Фізична або юридична особа може, укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред’явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.

Визначення імені фізичної особи (стаття 28 цього Кодексу) або найменування юридичної особи (стаття 90 цього Кодексу), на користь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору банківського вкладу.

2. Якщо особа, на користь якої зроблено вклад, відмовилася від нього, особа, яка уклала договір банківського вкладу на користь третьої особи, має право вимагати повернення вкладу або перевести його на своє ім’я.

1. Фізичним і юридичним особам надається право зробити вклад на користь третьої особи — фізичної або юридичної (укласти договір банківського вкладу на користь третьої особи). Такою третьою особою може бути, зокрема, неповнолітня або малолітня особа.

2. Стаття 1063 ЦК чітко визначає момент, до якого права вкладника за договором банківського вкладу на користь третьої особи належить особі, яка зробила вклад, і з якого (моменту) права вкладника набуває особа, на користь якої зроблено вклад. Це виключає застосування до договору банківського вкладу загальних правил ст. 636 ЦК.

Стаття 1064. Ощадна книжка

1. Укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою.

В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред’явлення ощадної книжки у банк.

2. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником.

3. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред’явлення ощадної книжки.

Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред’явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

1. Із ч. 1 ст. 1064 ЦК не можна робити такий висновок, що вона забороняє в інший спосіб підтверджувати укладення договору банківського вкладу з фізичною особою. Укладення такого договору може підтверджуватись як ощадною книжкою, так і іншими способами, передбаченими ч. 1 ст. 1059 ЦК. Пункт 10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах [429] передбачає підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок ощадною книжкою або іншим документом, що її замінює і видається згідно з внутрішніми положеннями банку.