Розділ «КНИГА ЧЕТВЕРТА ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ»

3. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення спливає через п’ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її першого здійснення.

4. Законом в окремих випадках можуть встановлюватися інші строки чинності суміжних прав.

1. Строки чинності суміжних прав, що встановлені ст. 456 ЦК, поширюються і на спадкоємців виконавців, на спадкоємців чи правонаступників виробників фонограм, виробників Відеограм та організацій мовлення. Вони відлічуються від першого січня року, в якому мали місце факти, зазначені в ч. 1 — 3 цієї статті.

ГЛАВА 38 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА НАУКОВЕ ВІДКРИТТЯ

Стаття 457. Поняття наукового відкриття

1. Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

1. Положення про право на наукове відкриття включені до Книги четвертої Цивільного кодексу, що озаглавлена «Право інтелектуальної власності». Назва глави 38 Цивільного кодексу також містить зазначення на право інтелектуальної власності. Але зміст цих положень свідчить про те, що зміст права інтелектуальної власності на наукове відкриття є вкрай обмеженим.

Відкриття може використовуватись будь-якою особою без одержання дозволу від автора, наукової установи, в зв’язку з роботою в якій було зроблене наукове відкриття, чи іншої особи. Це відповідає і міжнародному праву, що не передбачає охорони права на відкриття як на об’єкт інтелектуальної власності. Проте слід враховувати, що Конвенція, яка засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності [15], в зміст поняття «інтелектуальна власність» включає і права, що відносяться до відкриттів (ст. 2). Правда, ця Конвенція не формулює положень щодо змісту права інтелектуальної власності, а лише вирішує організаційні питання діяльності Всесвітньої організації інтелектуальної власності.

2. Розуміння категорії відкриття передбачає наявність спеціальних знань. Так, в Державний реєстр відкриттів Союзу РСР були внесені такі відкриття, як відкриття явища вулканічної діяльності на Місяці, відкриття закономірності кристалізації (синтезу) алмазу із вуглецю.

Це мало що говорить юристу, що не має спеціальних знань. Тому треба враховувати, що Положення про відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції, що було чинним в Союзі РСР, не визнавало географічних, археологічних, палеонтологічних відкриттів, відкриттів родовищ корисних копалин, відкриттів у галузі суспільних наук. Неможливість визнання таких відкриттів об’єктами права інтелектуальної власності випливає також із ст. 457 ЦК.

Стаття 458. Право на наукове відкриття

1. Автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім’я або спеціальну назву.

2. Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом.

1. Стаття, що коментується, встановлює лише одне право автора відкриття — право присвоєння науковому відкриттю свого імені або спеціальної назви. Але це — не єдине право автора відкриття. Автор отримує також немайнове право на визнання його автором відкриття, а також інші немайнові права, що встановлені ч. 1 ст. 423 ЦК.

2. Стаття 458 ЦК передбачає засвідчення права на наукове відкриття дипломом. У 1978 р. було підписано Женевський договір про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів. В Україні правила щодо реєстрації наукових відкриттів не встановлювались. Не встановлювався і порядок видачі дипломів, що засвідчують право на наукове відкриття. Це пов’язане перш за все з тим, що наукові відкриття робляться дуже рідко. Тому, коли в Україні в дев’яності роки двадцятого століття проводилось оновлення законодавства про інтелектуальну власність, правове регулювання відносин щодо наукових відкриттів не змінювалось.

3. Заявку на відкриття слід подати до Державного департаменту інтелектуальної власності, який і повинен провести експертизу, за наявності підстав — видати диплом.

4. Стаття 458 ЦК не закріплює прямо за авторами відкриттів права на винагороду. В Україні не є чинним Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції в частині, що встановлює право авторів відкриттів на винагороду. Зокрема, розмір винагороди, що встановлений цим Положенням, застосовуватись не може в зв’язку з тим, що в Україні не знаходяться в обігу карбованці Союзу РСР.

ГЛАВА 39 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ВИНАХІД, КОРИСНУ МОДЕЛЬ, ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК

Винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційне найменування, географічне зазначення визнаються об’єктами промислової власності. Але Цивільний кодекс цей останній термін («промислова власність») не вживає і не формулює положень, що були спільними для названих об’єктів промислової власності. Не формулюють їх і інші акти законодавства України. Разом з тим належить враховувати, що такі загальні положення є в міжнародно-правових актах, зокрема в Паризькій конвенції про охорону промислової власності.

Праву на винахід, корисну модель та промисловий зразок присвячені закони «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [155] та «Про охорону прав на промислові зразки» [77].