Розділ «КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ»

1. З урахуванням ст. 88 ЦК у статуті товариства мають міститися такі положення та відомості: найменування товариства (ст. 90 ЦК), вказівка на місцезнаходження та адресу (ст. 93 ЦК), порядок вступу до товариства та виходу із нього, розмір статутного капіталу з визначенням частки кожного учасника, перелік органів управління, їх склад (включаючи, в необхідних випадках, кількість осіб — членів органу, та кворум, за наявності якого відповідний орган має право приймати рішення), компетенція органів управління, порядок прийняття ними рішень, зокрема питання, з яких рішення приймаються одноголосно або кваліфікованою більшістю, порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі. Наявність цих положень та відомостей у статуті товариства є обов'язковою. Якщо ця вимога порушена, слід зробити висновок про те, що статут не відповідає законові, що відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦК та ч. 1 ст. 27 і ч. 3 ст. 8 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [192] є підставою для відмови в державній реєстрації товариства.

2. Із ч. 2 ст. 143 ЦК слід зробити висновок про те, що кожна особа (фізична чи юридична) має суб'єктивне цивільне право знайомитися в органі державної реєстрації із статутом товариства. Це відповідає змісту ст. 20 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».

Стаття 144. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю

1. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.

Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим розміру, встановленого законом.

2. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

3. До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж п'ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.

Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

4. Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.

5. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.

6. Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

1. На цей час не існує єдності термінології, що використовується в законах. На відміну від Цивільного кодексу, у Законі «Про господарські товариства» [53] вживаються терміни «статутний фонд» і «статутний (складений) капітал», в тому числі і стосовно товариств з обмеженою відповідальністю. Стаття 52 чинного Закону «Про господарські товариства» встановлює, що мінімальний розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю дорівнює одній мінімальній заробітній платі.

2. Статутний капітал товариства, що визначений в його статуті, є мінімальним розміром вартості майна товариства, що визначається за балансом (даними бухгалтерського обліку) товариства. Він виконує функцію забезпечення інтересів кредиторів. Але виконання статутним капіталом цієї функції ускладнюється, оскільки оцінка майнових вкладів учасників товариства до його статутного капіталу залишається приватною справою учасників. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства (частина друга ст. 13 Закону «Про господарські товариства»). Правда, передбачається встановлення іншого законодавством. Але поки що інше, що стосується всіх видів товариств з обмеженою відповідальністю, законодавством не встановлено. На цей час оцінка внесків засновників господарських товариств є обов'язковою лише тоді, коли внеском є майно господарських товариств з державною часткою або часткою комунального майна (частина друга ст. 7 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» [178]).

3. Зберігає свою чинність правило частини першої ст. 13 Закону «Про господарські товариства», відповідно до якого вкладами до статутного (складеного) капіталу можуть бути не тільки грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті, а і майно, в тому числі цінні папери, майнові права, права на об'єкти інтелектуальної власності, права користування природними ресурсами та майном.

4. Вклад до статутного капіталу товариства має бути внесений в натурі. Неприпустимо не тільки звільнення учасника від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу, а й навіть внесення вкладу шляхом зарахування (погашення) вимог учасника до товариства. Це — занадто суворо формальне правило. Якщо товариство зобов'язане виплатити грошову суму учаснику відповідно до окремого зобов'язання, то ця сума за заявою учасника не може бути без реальної виплати зарахована до статутного капіталу. Ця сума має бути виплачена, а згодом або зразу ж після отримання вона може бути внесена як вклад до статутного капіталу.

5. Частина статутного капіталу, що повинна бути внесена (сплачена) кожним із учасників до державної реєстрації товариства новим Цивільним кодексом, порівняно з раніше чинним законодавством, збільшена до п'ятдесяти відсотків.

Решта статутного капіталу має бути сплачена «протягом першого року діяльності» товариства. Під «діяльністю» тут не обов'язково розуміється підприємницька діяльність. Тому перший рік діяльності слід відлічувати від дня державної реєстрації товариства. Якщо ця вимога не буде виконана, товариство повинне зменшити розмір статутного капіталу з додержанням встановленого законом для товариства з обмеженою відповідальністю мінімального розміру статутного капіталу або прийняти рішення про ліквідацію. У випадку невиконання цієї вимоги орган державної реєстрації має право (ч. 2 ст. 110 ЦК) звернутися до суду з позовом про ліквідацію товариства. Підставою для звернутися зазначеного органу з позовом про ліквідацію юридичної особи та постановлення відповідного судового рішення є абзац четвертий ч. 2 ст. 38 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [192] («невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону»). Названий Закон вперше вводить механізм контролю за відповідністю вимогам закону мінімального розміру статутного капіталу. Відповідно до ч. 7 ст. 19 цього Закону юридична особа щорічно, починаючи з наступного року з дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов'язана подати державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу (до цих відомостей входять і відомості про розмір статутного капіталу).

6. Цивільний кодекс виявляє прагнення надати реального значення оголошеному статутом розміру статутного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю. На момент закінчення кожного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю не може бути меншою його статутного капіталу. Якщо ця вимога не виконується, товариство повинне зменшити розмір статутного капіталу (з додержанням мінімального його розміру, встановленого законом) та зареєструвати відповідні зміни до статуту або забезпечити внесення додаткових вкладів до статутного капіталу. Якщо вартість чистих активів залишається меншою, ніж оголошений статутний капітал товариства, воно підлягає ліквідації. Але на сьогодні не визначено ні механізм контролю за додержанням вимоги про відповідність чистих активів товариств з обмеженою відповідальністю оголошеному статутному капіталу, ні повноваження державних органів на пред'явлення позову про ліквідацію господарських товариств в зв'язку з невиконанням згаданої вимоги. Державному реєстратору Закон «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» такого права не надає. Невиконання зазначеної вимоги, на відміну від невідповідності мінімальному розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону (абзац четвертий ч. 2 ст. 38 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»), не називається в цьому Законі навіть підставою прийняття судом рішення про ліквідацію юридичної особи.

7. До прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства товариство з обмеженою відповідальністю повинне сповістити всіх кредиторів, в тому числі і тих, строк виконання товариством обов'язків перед якими ще не наступив. Після одержання такого повідомлення або після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу, якщо таке повідомлення кредитором не було одержане, кредитори мають право вимагати:

1) дострокового припинення зобов'язання;