Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

– державного регулювання діяльності з недержавного пенсійного забезпечення та нагляду за його здійсненням.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

1) пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами НПФ і їх вкладниками;

2) страховими організаціями на підставі укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника НПФ;

3) банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів НПФ гарантування вкладів фізичних осіб.

Однак можна констатувати, що в нашій державі за період дії Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» недержавні пенсії не стали масовим додатковим видом соціальних гарантій працівників як майбутніх пенсіонерів.

Ключовими суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення є недержавні пенсійні фонди.

Стаття 1 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» визначає, що недержавний пенсійний фонд – юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду в законодавчо визначеному порядку.

Предметом його діяльності є сукупність організаційних, юридичних та інших передбачених законодавством дій, спрямованих на акумулювання, збереження і примноження пенсійних коштів з метою забезпечення прав його учасників щодо отримання ними додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат. Виключним видом діяльності цих фондів є недержавне пенсійне забезпечення. Провадження ними іншої діяльності забороняється.

Види недержавних пенсійних фондів:

1) відкритий пенсійний фонд. Його учасниками можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця й характеру їх роботи;

2) корпоративний пенсійний фонд. Його засновником є юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців; до нього можуть приєднуватися роботодавці-платники. Його учасниками можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками й роботодавцями – платниками НПФ;

3) професійний пенсійний фонд. Його засновником (засновниками) можуть бути об’єднання юридичних осіб-роботодавців, об’єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки, або фізичні особи, пов’язані родом своєї професійної діяльності (занять). Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, пов’язані родом своєї професійної діяльності, визначеної у його статуті. Пенсійним фондам забороняється змінювати їх вид і найменування, зазначені у статуті, після реєстрації Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Приєднання і злиття декількох пенсійних фондів однакового виду дозволяється. Забороняється реорганізовувати будь-які пенсійні фонди шляхом поділу чи виокремлення, а також приєднувати чи зливати пенсійні фонди різних видів.

Пенсійний контракт є договором між пенсійним фондом та його вкладником, згідно з яким здійснюється недержавне пенсійне забезпечення учасника (учасників) фонду за визначеною пенсійною схемою.

Пенсійна схема – це документ, який визначає умови й порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду. Схема має відображати:

а) опис усіх видів та умов здійснення пенсійних виплат;

б) порядок визначення їх розміру;

в) строк і порядок здійснення пенсійних виплат;

г) порядок і строки сплати пенсійних внесків;

д) умови й порядок участі в пенсійній схемі;