Розділ «Перебільшені надії»

Світла і тіні ОУН

Хоч уже шкільна акція виявила, що ОУН ставить собі тактичні завдання, яких вона в даний час не в силі цілком здійснити, проте скоре піднесення революційних настроїв у громадянстві, головним чином на селі (в якому український елемент був найсильніший і де тиск ворожої адміністрації був з природи речі найслабший), збудив у кадрах організації оптимістичні настрої.

Керівні кола ОУН побачили в можливостях масових акцій необчисленні перспективи, і ставка на ці акції заступила панівні за часів УВО демонстративно-саботажеві виступи самого тільки підпільного апарату. Вершком акцій в стилі УВО були напади на державні каси з метою «експропріяції» державного майна. Слово «експропріяція» вживалося на означення поняття «вивласнення» грошей, які ворожа влада посідає, але які насправді належать українському народові. Податки, — така була мотивація цих «експропріацій», — збирані ворожою адміністрацією, йдуть пригнітаючою мірою на користь польської корінної території, а ті грошеві засоби, які на українських землях залишаються, служать головно для втримання ворожого апарату панування — поліції, війська, адміністрації. Державні інвестиції в Західній Україні (будова доріг, шпиталів тощо) були мінімальні, і в обличчі цього українське підпілля має моральне право відібрати від польської адміністрації частину гроша, зложеного українським населенням у формі податків, і зужити його для добра української справи.

Цими збройними «експропріяціями» українське підпілля (УВО, а в початках також ОУН) наслідувало зрештою поступування Польської Військової Організації, яка перед першою світовою війною під кермою Пілсудського, що був тепер фактичним диктатором польської держави, «експропріювала» тодішні царські державні каси.

Якщо з морального погляду ці «експропріяції» були з українського боку обґрунтовані, проте з політичного боку вони виявилися не дуже доцільними, оскільки вони часто коштували великих, своїх і чужих, до того випадкових, жертв. Але не тільки порівняно великі людські втрати і велика можливість невдачі робили вартість цих виступів проблематичною. Хоч вони викликали велике враження серед загалу, проте не втягали цей загал до безпосередньої боротьби, а це було для ОУН найважливішим і вирішальним моментом. Шляхом бойових дій самого підпільного апарату годі було досягти зреволюціонізування мас, які, самозрозуміло, співчували цим діям, раділи успіхами і боліли невдачами, проте поза тим обмежувалися ролею пасивного глядача.

Всі ці моменти вплинули на те, що чисто технічно-революційні виступи цього роду в період діяльности ОУН ставали все рідшими і вкінці були зовсім залишені. Замість них переднє місце зайняли масові акції.

Попри шкільну акцію, Краева Екзекутива ОУН заплянувала і Краєва Конференція ОУН схвалила[1] дальше посилення масових революційних виступів, насамперед скріплення бойкоту державних монополів і відновлення та поглиблення шкільної акції. Далі були запляновані нові акції, наприклад, бойкот польського державного суду і т. д. Крім цього, далі масово йшли летючки, практиковано биття у дзвони, вивішування прапорів, роблено революційні написи по стінах і парканах тощо.

Всі ці масові революційні дії мали чергуватися, одні мали йти за другими. Послаблення боротьби на одному відтинку мало бути заступлене посиленням на другому. Головне значення всієї визвольно-революційної концепції лежало в тому, щоб до цих революційних виступів втягнути якнайширші кола населення, щоб їх робило не тільки само підпілля, але весь народ. У висліді мали виростати все нові і нові фронти всенародної боротьби, яких ворог уже не був би в силі опанувати.

Вивершенням цього систематичного революціонізування мас мала бути організація неплачення державних податків і саботаж військової служби українською молоддю. Це вже був би етап загального революційного зриву, на якому стаціоновані на українській землі вояки українського походження захопили б, разом з повстанцями, військові об'єкти та важливі публічні будинки і в цей спосіб звільнили українські землі від чужого панування.

Такий загальний зрив видавався тодішній молоді тим більш можливим, що — за її розрахунком — воля ворожої адміністрації і чужого громадянства далі поневолювати кількамільйонову вітку української нації цими масовими акціями мала б бути послаблена. Серед керівних кіл ОУН було припущення, що ще до остаточного зриву польський народ психологічно відмовиться від панування над українськими землями, що він буде мати досить цих клопотів, неспокоїв, безупинної боротьби на всіх відтинках життя і що українська революційна стихія просто заллє польську адміністрацію.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Світла і тіні ОУН» автора Ребет Лев на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Перебільшені надії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи