Московитія проти України: політика, культура...

«Справа Лазаренка» мала відіграти роль своєрідного громовідводу для Леоніда Кучми перед новими виборами Президента України, однак організатори цієї грандіозної загальноукраїнської конструкції забули просте правило — необачно влаштований громовідвід обов’язково викликає блискавку на домівку того, хто його так встановив»6. Потрібно було п’ять років безпардонної, безсоромно-лицемірної брехні, що обернулася фальсифікацією виборів, аби ця блискавка вдарила «на домівку того самого…».

Тоді, у 1999 р., громадяни України зацікавлено читали Відкритий лист Президентові України Л. Кучмі:

«Високодостойний Леоніде Даниловичу!

Початок кампанії з виборів Президента позначений масовими порушеннями законів і Конституції. Існує засвідчена вже міжнародною спільнотою інформаційна блокада політичних опонентів. Обурення громадян викликають нецивілізовані методи організації «одобрямсів» під час висунення претендентом у кандидати нинішнього глави держави. Рішення зборів з цього приводу у багатьох випадках сфальсифіковані. Під час збирання підписів на Вашу підтримку здійснюється адміністративний тиск і переслідування керівників, їхніх підлеглих і залежних від них громадян. «Наради» керівників із директивними вказівками про забезпечення Вашої перемоги є відвертим і грубим порушенням закону. Збирання підписів «за Кучму» під час виплати заробітної плати є взагалі аморальним. Порушення свободи волевиявлення громадян має уже тотальний характер. Так званий фонд соціальною захисту незаконно використовується для фінансової підтримки Вашої передвиборчої кампанії, під прикриттям Вашого імені розбазарюються державні кошти.

Ще одним прикладом порушення закону є відмова Центральної виборчої комісії видати достатню кількість підписних листів тим претендентам, які є Вашими політичними опонентами. Завдання зрозуміле — не дати змоги зареєструвати їх кандидатами. Усі зазначені порушення спрямовані на одне: використати будь-які, у тому числі незаконні методи, аби забезпечити Вашу перемогу.

Зрозуміло, що такі масштабні і скоординовані порушення по всій країні не можуть відбуватися без Вашого відома. Але гарант Конституції, за згодою якого вона відкрито порушується, не має морального права претендувати на посаду Президента.

Переконаний: Ви знаєте, що демонстрація показної «любові» до Президента (поки він при владі), оцінки «незалежних» соціологічних центрів (поки влада утримує їх), запевнення структур виконавчої влади (поки вони Вам підлеглі), — лише прикриття справжніх намірів славословів. Вони прагнуть зберегти себе при владі, мати з того зиск.

Знають це і наші з вами співгромадяни. Доказ того — результати виборів голови міста Києва. Люди не хочуть перетворення України па поліцейську резервацію.

Звертаюся до Вас із пропозицією виконати обов’язок гаранта дотримання Конституції і припинити свавілля, що твориться в процесі виборчої кампанії.

Безчинству слід покласти край!

Сподіваюсь на Ваші дії та відповідь, її відсутність буде підтвердженням того, що всі порушення відбуваються з Вашого благословіння.

Претендент в кандидати у Президенти України

О. МОРОЗ».

Президентом у другій каденції, звісно, став Кучма — «солодка» ноша шапки Мономаха у варіації кремлівських політтехнологів і таємних служб з коридорів Луб’янки.

Колись на схилі літ В. Катаєв, згадуючи свою одеську молодість і звертаючись до останніх командорів колишньої більшовицької імперії, що їхні діди і прадіди в чека розстрілювали усіх без огляду як контру, написав пророчі слова: «Напевно, ви не схитнетесь, знищуючи людину. Що ж, мученики догмату, ви є теж жертви часу». Про брехунів-лицедіїв думав одеський письменник, повертаючись спогадами до 1920 р., коли чекісти мучили людей в підвалах катівень, святкуючи в такий спосіб приїзд Ф. Дзержинського до Одеси?!

Аби не повторити минулих помилок, пам’ятаймо: неоімперіалісти — єдинокровні спадкоємці пращурів, що вибудували гнилу імперію на кістках і крові. Сьогодні вони шкодують за нею, оплакуючи «широку страну мою родную», щиро переживають те, що аркан кремлівського гніту рішуче скинули народи колись «широкой», одначе не «родной», скинули і пішли вперед, не оглядаючись жодного разу.

А ви, катаєвські «жертви часу», хочете знову влади, лютої, кривавої, і ви хапаєтесь за соломинку… Життя ваше — брехливе, підле лицедійство, воно — проти людей, проти людства, справді проти людства, як же інакше можна розцінювати агресивно відверту тональність російського прихильника фашизму А. Широпаєва: «Попереду — відчайдушна, кривава боротьба, багато загинуть з того й того боку, але російським подвигом буде врятована Росія, а з нею — і весь світ»7.

Скорумпована прокучмівська влада, сфальсифікувавши два тури президентських виборів, була готова на усе, аби втримати свої позиції. Кремль тримав руку на пульсі прокучмівського блоку, і кандидат у президенти від опозиції В. Ющенко оголосив громадський рух опору «За чесні вибори». Вранці 22 листопада В. Ющенко виступив на Майдані: «…Шановні колеги журналісти! Ми звертаємося до вас, зокрема до західних засобів масової інформації, донести правду про те, що відбувається на виборах Президента України, що відбувається в роботі ЦВК, що коїться на виборчих дільницях на місцях. Це відбувається масове, тотальне фальсифікування. Ми звертаємося до правоохоронців. Ми звертаємося до громадян України. Підтримайте, шановні друзі, всенародний рух опору»8.

У газеті «Без цензури» були видрукувані свідчення світової преси про масові фальсифікації під час виборів, — адмінресурс зробив ставку на брехню, і це вирішило долю виборів; народ не підтримав провладного кандидата у президенти.

Газета.Ru.Росія: