Розділ четвертий ДИКТАТУРА МАЄ СЛАБКІ МІСЦЯ

ДИКТАТУРА МАЄ СЛАБКІ МІСЦЯ

Диктаторські режими часто здаються невразливими, адже під контролем провладної меншості перебуває усе: розвідувальні управління, поліція, військові сили, в’язниці, концентраційні табори та каральні загони. Фінансові ресурси країни, її природні багатства та виробничі потужності диктатори використовують без обмежень для підтримки власного режиму.

Демократичну опозицію, навпаки, часто вважають слабкою, малоефективною і безсилою. Ці стереотипні уявлення про невразливість диктатури і безсилість опозиції, своєю чергою, формують думку про малоймовірність існування дієвої опозиції. Насправді це не зовсім так.

Знайти «ахіллесову п’яту»

Нестійкість такого стереотипу вдало підтверджує приклад класичного грецького міфу про Ахіллеса. Ахіллес був непереможним воїном, якого не могла вразити жодна зброя. Коли він був ще дитиною, мати занурила його у священні води Стіксу, завдяки чому його тіло стало невразливим до будь-якої зброї. Однак було одне «але». Дитину тримали за п’яту, щоб вона не впала у річку, тому священна вода не торкнулася цієї частини тіла. Під час Троянської війни один з воїнів ворожого табору за порадою людини, яка знала про цю таємницю, влучив стрілою в незахищену п’яту Ахіллеса — у його єдине вразливе місце. Удар виявився фатальним. Дотепер вислів «ахіллесова п’ята» вживається для позначення вразливого місця певної особи, плану чи інституції, яке в разі удару по ньому призведе до краху.

Можна його застосувати і до жорстких диктаторських режимів. Їх також можна подолати, причому набагато швидше і з меншими втратами, якщо знати їхні слабкі місця та спрямувати усі сили саме на них.

Слабкі місця диктаторських режимів

Нижче наводимо невичерпний перелік слабких місць диктаторських режимів:

1. Співпрацю між численними особами, групами та інституціями, необхідну для функціонування системи, завжди можна обмежити чи припинити.

2. Вимоги та наслідки політики режиму в минулому до певного ступеня будуть обмежувати його теперішню здатність приймати і впроваджувати суперечливі рішення.

3. У процесі функціонування система може виявитися надто статичною, не здатною швидко пристосовуватися до змін у суспільстві.

4. Людські та інші ресурси, які вже залучалися до виконання певних завдань, важко переорієнтувати на нові потреби.

5. Підлеглі, боячись викликати невдоволення своїх начальників, можуть не надавати достовірної і повної інформації, яка необхідна диктаторам для прийняття рішень.

6. Ідеологія може дати тріщини, а міфи та символіка системи виявитися ненадійними.

7. Існування сильної ідеології, яка витісняє адекватне сприйняття реальності, може призвести до того, що реальній ситуації у суспільстві та його потребам не приділятиметься достатня увага.

8. Погіршення ефективності діяльності і компетентності бюрократичного апарату та надмірний контроль і суворий порядок можуть спричинити неефективність політики та управління системою.

9. Внутрішні інституціональні конфлікти, особисте суперництво та ворожість можуть завдати шкоди і підірвати функціонування диктаторського режиму.

10. Інтеліґенція та студентство здатні активно реагувати на нові умови, обмеження, доктриналізм і репресії.

11. Громадськість загалом з часом може проявляти апатію, скептицизм і навіть ворожість до режиму.