Розділ ««СЕКРЕТНА ЗБРОЯ» РОСІЇ»

В боях за захист української мови вже зламано багато списів і наламано багато дров. На 16 році незалежності актуальність теми, навіть у порівнянні з тими часами, коли ще Верховною Радою УРСР було прийнято недолугий Закон про мови, не зменшилась. Професійні захисники української мови, як і професійні борці за державність мови російської шукають і знаходять безліч аргументів і наводять безліч прикладів на користь своєї позиції. Поки ми цю болючу тему заговорюємо, інші народи діють, вбачаючи, і не безпідставно, в мові механізм здійснення своїх стратегічних геополітичних планів та захисту національних інтересів.

Спробуємо торкнутися цієї теми під дещо незвичним ракурсом, виходячи з кількох тез. Теза перша полягає в тому, що українську мову, на відміну від, скажімо, російської, жодна інша держава, окрім України, не буде ні захищати, ні розвивати, ні берегти. Відповідно один із сенсів української національної державності саме й полягає в тому, щоб захищати нашу мову, культуру, традицію, а отже й національну етнічну самобутність. Тим більше, що загроза є очевидною.

«З метою зміцнення державності, національної безпеки і престижу Російської Федерації, її повноправного входження до світового політичного, економічного і культурного простору, розвитку інтеграційних процесів у Співдружності Незалежних Держав» Уряд Російської Федерації 29 грудня 2005 року затвердив федеральну цільову програму «Російська мова» (2006–2010 роки).

Про що ж ідеться в цьому документі, яку мету ставить ця програма, які засоби задіяні для реалізації проекту? І яким чином він стосується України? Як інформацію для роздумів, аналізу й безпосереднього висновку вважаємо за доцільне навести кілька фрагментів з тексту програми.

Усвідомлюючи, що в сьогоднішніх умовах мова поширює кордони держави ефективніше, ніж військо, творці програми ставлять за мету «збільшення кількості осіб, проживаючих в державах — учасниках СНД і країнах Балтії та вивчаючих російську мову і культуру Росії, відповідно з 45 до 90 процентів і з 15 до 40 процентів; розширення об’єму телерадіовіщання російською мовою в державах — учасниках СНД і країнах Балтії з 45 до 90 процентів; збільшення кількості учасників міроприємств, пов’язаних з російською мовою, літературою і культурою Росії, які проводяться в державах — учасниках СНД і країнах Балтії, з 45 до 90 процентів; збільшення кількості учасників міроприємств, пов’язаних з російською мовою, літературою і культурою Росії, котрі проводяться в зарубіжних країнах, з 5 до 25 процентів; збільшення кількості і чисельності громадських організацій і об’єднань за рубежем, в діяльність котрих входить популяризація російської мови, і культури Росії, з 15 до 40 процентів».

Автори програми посилаються на Послання В.Путіна Федеральним Зборам РФ від 25 квітня 2005 року, в якому поставлена задача «формування єдиного економічного, гуманітарного і правового простору СНД, оскільки Росія зв’язана з колишніми республіками СРСР… єдністю історичної долі, російською мовою і великою культурою». Перекладаючи цю вказівку загальнозрозумілою мовою, виходить, що Москва поставила за мету відновлення російської імперії, інакше як трактувати єдиний «економічний, гуманітарний і правовий (!!!) простір».

Фінансування програми передбачає видатки в сумі 1300 мільйонів рублів, зокрема «на забезпечення ефективного функціонування російської мови як основи розвитку інтеграційних процесів в СНД — 402,5 мільйони рублів.»

Чи не з цього рядка урядового російського документу проходить фінансування різноманітних проросійських організацій та партій, які з піною навколо рота, доводять необхідність запровадження «другої державної»? Чи не на реалізацію цієї програми спрямовані «інтеграційні» дії депутатів, які голосують за це питання на «регіональному» рівні?

І ще кілька моментів, які проливають світло на ті речі, які залишились «за кулісами» цієї доволі цікавої програми.

Як повідомляє російське інформаційне агентство «Росбалт», 25 жовтня 2006 року у виступі на Всесвітньому конгресі співвітчизників у Санкт-Петербурзі депутат ВРУ від Партії Регіонів Юрій Болдирєв заявив, що російській владі слід стимулювати переїзд до Росії не росіян, а українців з центральних і східних областей України. Він нагадав, що сотні тисяч вихідців з України, котрі перебрались (чи котрих «перебрали»? В.Р.) на Далекий Схід і до Сибіру, давно стали «росіянами».

Болдирєв, який гріє свою вгодовану гузницю таки в київському, а не московському депутатському кріслі, запропонував сучасній російській владі продовжити таку практику для засвоєння малонаселених частин Росії. До речі, один з учасників вищезгаданого конгресу, окреслюючи завдання російської діаспори, поставив «соотєчєствєнніков» в один ряд з армією і флотом Росії. Популярно це називається «п’ята колона». І вже вояжують південно-східними регіонами нашої держави з такими закликами депутат від соцпартії Євген Філіндаш зі скандально відомим московським політиком, союзником СПУ Дмитром Рогозіним, вже включилася в роботу Наталя Вітренко й Кауров зі своїми «євразійськими союзами» та ПСПУ, вже «вийшли на барикади» комуністи, задіяні проплачені і куплені ЗМІ, та й Партія Регіонів, нещодавно «підсилена важкою артилерією» в особі діячів Партії слов’янської єдності та її лідера О.Базилюка, «нє дрємлєт».

Отже, готуйтеся, українці, до завантаження у вагони, які повезуть вас освоювати Сибір і Далекий Схід та інші «малонаселені частини» «нєобьятной», вивчайте, українські школярики, російську мову та культуру, інакше як ви зрозумієте команди та накази своїх конвоїрів та командирів, котрі поженуть вас «мити чоботи в теплих водах Iндійського океану» чи наводити «конституційний порядок» в Ічкерії?

Чи може нарешті таки дієво займемось захистом нашого державного суверенітету і порекомендуємо російським властям заселяти «простори» китайцями, а «малонаселені частини» нехай освоюють болдирєви, азарови, добкіни, корнілови, каурови та інші московські шестакови?